На початку 2012 року в матеріалі для «Дня», захоплений черговою перемогою Віталія Кличка на боксерському рингу, я висловив надію, що «досягнення братів Кличків надихають український народ відповісти одностайною всенародною підтримкою курсу політика європейської орієнтації» на наступних виборах мера столиці. І дійсно, кияни, відкинувши цього разу принизливі «гречкові» спокуси, забезпечили перемогу обнадійливому політику.
Проте із плином часу з гіркотою переконуємося, що наш обранець не виправдовує наших надій. Очолювана ним адміністрація виявилася безсилою у протистоянні з нахабством злочинних забудовників. Усупереч дотриманню дозвільної висоти будівель в охоронній зоні історичних пам’яток світового значення, що підпадають під охорону ЮНЕСКО, в місті продовжується вакханалія. Виникає враження, що столицею керує не обрана народом влада та найняте нею кваліфіковане патріотичне чиновництво, а злочинна олігархічна мафія. Замість послідовного дотримання належного збереження історичних пам’яток, недопущення висотного перевищення новобудов, підтримання та реставрації історичних забудов, збереження притаманного столиці озелененого обличчя адміністрація піддалась впливу «ефективних» власників. Пригадується, з яким розпачем сприйняв О. Довженко, великий український митець, дивом уцілілий архітектурно вкрай невдалий будинок центрального універмагу після воєнного знищення Хрещатика, що після відбудови столичної централі продовжував спотворювати її архітектурне обличчя. Проведена реконструкція будівлі, завершена вже під час каденції В. Кличка, виявилась ілюзорною, не виправдала надій громадськості, вона і надалі не вписується в архітектурне обличчя центру столиці.
Особливу тривогу громадськості викликає знахабніла поведінка щодо, мабуть, «прихватизованих» історичних будівель міста, які свідомо доводяться до непридатності давно назрілої цивілізованої реконструкції, навіть цілком очевидних злочинних підпалювань.
Вважаю, що очолювана визнаним лицарем боксерського рингу міська адміністрація, опершись на тривожні зауваження засобів масової інформації, небайдужу, патріотичну кваліфіковану громадськість, таку ж непродажну, європейськи налаштовану частину силових органів, повинна покласти край олігархічній вседозволеності, оцінити продажну діяльність минулого архітектурного керівництва міської ради та сучасних послідовників, розірвати злочинні договори та винних у руйнації славної колись столиці притягти до судової відповідальності.
Таку тривалу злочинну занедбаність не ліквідувати одним помахом, потрібна копітка робота, але рішучу боротьбу з виправлення задавненого злочину перед народом, майбутніми поколіннями треба почати негайно. Особисто треба тверезо оцінити задуману свіжу забаганку спотворення історичної, святої для кожного українця Володимирської гірки спорудженням якогось ніби спортивного опудала, що, даруйте, нагадує путінський Керченський міст.
Недавно очільник столиці публічно, правда, в телефонному режимі, підтримав кандидатуру чинного президента на повторне обрання на найвищу в країні посаду. Щирість такої підтримки потрібно підтвердити негайними, хоча, на жаль, і запізнілими, але ще обнадійливими діями: передусім розібратися зі своїм, мабуть, підозрілим оточенням в керівництві архітектурно-будівельною сферою.
