В Організації Об'єднаних Націй продовжуються маневри навколо проекту резолюції по Ірану у зв'язку з його відмовою припинити роботи зі збагачення урану. Схоже, що розкол в ООН по іранській проблемі посилюється, оскільки Росія і її ситуативний союзник Китай заперечують проти включення до проекту резолюції, підтримуваного США варіанта дій із застосуванням військової сили.
Адміністрація президента США Джорджа Буша намагається мобілізувати міжнародне співтовариство на підтримку додаткового тиску на Іран, щоб змусити його припинити свою ядерну програму. В той же час Росія і Китай прикладають великі зусилля для того, аби виключити з обговорення найбільш радикальний варіант вирішення проблеми — військовий. Москва і Пекін, прикриваючи іранців, наполягають на тому, щоб із обговорюваного проекту резолюції, були виключені формулювання, які можуть бути використані як привід для нанесення військового удару по іранських ядерних об'єктах.
Росія з усіх сил намагається «розмити» рішення ООН і сповільнити міжнародну реакцію на іранську ядерну програму. І це не лише демонструє спроби повернення Росії на світову арену у якості провідної держави. Відчуваючи російську підтримку, Іран вимагає, щоб у проекті резолюції Ради Безпеки ООН, присвяченій іранській ядерній програмі, були враховані правки російської сторони, повідомив секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Алі Ларіджані, перебуваючи у Москві на переговорах з вищим російським керівництвом. Ларіджані відзначив, що Росія є «природним союзником Ірану». Іранський секретар також заявив, що Іран, як і раніше, веде переговори з російською стороною про створення спільного підприємства зі збагачення урану, котре планується розмістити на території Росії.
Водночас іранці роблять спроби від захисту перейти «в дипломатичний наступ». Так посол Ірану в ООН Мохаммад Джавад Заріф представив в організацію офіційну скаргу на Ізраїль, після того, як заступник міністра оборони єврейської держави Ефраім Шех не виключив можливості нанесення випереджувального удару по ядерних об'єктах Ірану. В листі на ім'я генсека ООН Кофі Аннана говориться, що «заяви Шеха й інших ізраїльських офіційних осіб є незаконними, сміховинними і підкреслюють кримінальну сутність сіоністського режиму та його терористичні наміри». Іранці також попросили ООН засудити «погрози ізраїльського режиму стосовно Тегерана».
Однак, позиція Ірану загалом виглядає дещо дивно. Адже не секрет, що Ізраїль розглядає розвиток іранської ядерної програми як безпосередню небезпеку своєму існуванню і має на це всі підстави. Бо іранське керівництво вже неодноразово заявляло публічно про те, що «Ізраїль повинен бути стертим з карти світу». Саме у цьому зв'язку заступник міністра оборони Ізраїлю у інтерв'ю газеті The Jerusalem Post допустив можливість бомбардувань Ірану як «останнього засобу» для нейтралізації загрози власній країні.
Варто звернути увагу на той факт, що дотепер практично ніхто у вищому ешелоні ізраїльського керівництва не висловлювався настільки відверто про можливі шляхи нейтралізації іранської ядерної загрози. Для Ізраїлю буде згубний уже сам факт появи в Ірану атомної зброї: породжуючи атмосферу перманентної погрози, він уб'є «сіоністську мрію», вважає заступник глави військового відомства. «Більшість ізраїльтян не захочуть тут жити, більшість євреїв не захочуть сюди приїжджати зі своїми родинами. Ізраїльтяни, які можуть собі дозволити жити за кордоном, саме так і поступлять. Людей не приваблює можливість бути знищеними. Президент Ірану зможе вбити сіоністську мрію, навіть не натискаючи на кнопку. Тому ми повинні за всяку ціну перешкодити іранському режиму оволодіти ядерним потенціалом», — заявив Ефраім Шех.
Водночас представниця прем'єр-міністра Ізраїлю Мірі Еісен наголошує, що «іранська проблема — це основна проблема. Прем'єр-міністр визначив її як екзистенціальну погрозу. Це — потенційна загроза руйнування держави Ізраїль». Як вважають ізраїльські аналітики, Ізраїль розглядає можливість превентивного удару, тому що думає, що міжнародне співтовариство рухається занадто повільно, аби зупинити Іран. Європа вибрала переговори, а Росія і Китай виступають проти санкцій ООН.
Очевидно, правильно, що в Ізраїлі не бажають піддаватися ілюзіям з приводу Ірану. Оскільки, після того, як Ірак перетворився для американців у другий В'єтнам, а в Багдаді був фактично встановлений шиїтський халіфат, Іран став провідною політичною силою в регіоні, котра цілеспрямовано (не без підтримки Москви і Пекіна) просувається до створення своєї власної атомної бомби. І якщо ситуація розвиватиметься таким чином і далі, то що і хто зможе стати на перешкоді Тегерану? Адже Іран — це не Північна Корея, котра у великій мірі є залежною від свого опікуна Китаю. В Ірані тон задає фанатичний теократичний режим, дії якого не піддаються логіці, котрий прагне знищити державу Ізраїль і конкурує з арабськими сунітами за роль лідера у мусульманському світі.
В тому випадку, якщо дипломати не зможуть переконати Іран зупинити розвиток його ядерної програми, — писала нещодавно ізраїльська газета Yediot Ahronot, посилаючись на генерала ВВС США у відставці Томаса Макінернея, — удар по цій країні буде нанесений протягом одного року. Вся операція проти Ірану займе 2-3 дні, протягом яких американськими ВМС і ВПС має бути знищено біля півтори тисячі цілей. При цьому удари з повітря і моря повинні бути підкріплені роботою спецназу, який має ліквідувати або взяти у полон керівництво ісламської республіки. Крім того, американцями мають бути знищені військово-морські сили Ірану, щоб не допустити перекриття ними Перської затоки.
Напад, впевнений генерал, буде сплановано у такий спосіб: перша хвиля із приблизно 60 винищувачів і бомбардувальників «Стелс» ( B-2, F-117, F-22) завдасть удару по основних об'єктах. Потім по цілям «пройдуться» близько 400 бойових літаків інших типів ( B-52, B-1, F-15, F-16 і F-18). Близько 150 літаків спеціального призначення в цей час будуть забезпечувати дозаправлення, розвідку і вказування цілей. А американські надводні кораблі і підводні човни випустять близько 500 крилатих ракет по цілям в Ірані. Макінерней підкреслив, що точні розвідувальні данні відіграватимуть вирішальну роль у загальному успіху операції і висловив впевненість, що працюючі з Іраном американські розвідувальні служби цілком здатні добути всю необхідну інформацію. На думку генерала, знищення від 20 до 50 відсотків іранської військової могутності буде достатньо для того, аби правлячий там режим втратив контроль над країною.
Те, що нагнітання ситуації через непоступливість Ірану може закінчитися дійсно широкомасштабним військовим конфліктом, розуміють і в арабському світі. Так експерт з арабських стратегічних питань Рафат Сеііед Ахмад через щоденну сирійську газету Tishrin звернувся до арабських країн, і особливо до держав узбережжя Перської затоки, із закликом не підтримувати американську антиіранську дипломатію. Він додав, що з часу перемоги ісламської революції Іран завжди підтримував арабські країни і їхні групи опору, і ніколи не виявляв агресії проти будь-якої арабської держави. Ахмад звернувся до арабських країн з проханням не дозволяти американським «торгівцям війною» використовувати їхні території для того, щоб провести воєнну операцію проти Ірану, інакше вони будуть спалені у вогні війни.
Власне, натяки є більш аніж прозорими і видається, що союзники Ірану прекрасно розуміють, до чого у підсумку може призвести непоступливість Тегерану. Жаль лише, що в Кремлі, намагаючись відновити свої впливи на Близькому Сході, з усіх сил підтримують іранських фанатичних клерикалів. В намаганні якнайбільше «насолити» американцям «путінці» не хочуть навіть і згадувати, що нині в Ізраїлі проживає більше мільйона наших колишніх співвітчизників. Саме їх кремлівська команда підставляє під удар, не дивлячись на те, що у свій допрезидентський пітерський період життя Володимир Путін з кимось із них цілком міг навчатися в одній школі чи в університеті. Але, схоже, що для нинішнього «кремлівського володаря» гегемоністська політика Росії понад усе...
