Проведення саміту НАТО в Ризі 28-29 листопада підкреслює той факт, що Балтійські держави є дійсно частиною Євроатлантичного суспільства. Проте для цих країн забезпечення територіальної безпеки виявилося складнішим ніж це міг передбачати процес вступу в НАТО. У Балтійських держав також існують інші побоювання у питаннях безпеки щодо Росії — зокрема це стосується енергетичної безпеки і політичного втручання у внутрішні справи. Відтак цим країнам потрібно шукати вирішення цих проблем десь інде.
Президент Латвії Вайра Віке- Фрайберга нещодавно сказала в інтерв'ю Financial Times, що проведення саміту в Ризі видалить «останні сліди Залізної Завіси» у цьому регіоні. Головними віхами для трьох Балтійських держав на цій дорозі були вступ до НАТО і ЄС в 2004. При цьому у цих країнах бачили в членстві в НАТО тверду гарантію безпеки. Це особливо важливо для цих країн, які від 1945 по 1991 рік перебували під окупацією Радянського Союзу і відчували вразливість по відношенню до Росії. Віке-Фрайберг попередила в інтерв'ю, висловлюючи спільну стурбованість балтійських країн, що деякі політики в Росії досі зацікавлені в реалізації впливу на колишні радянські республіки і що Росія намагається використовувати інструменти, включаючи енергетичну політику, щоб досягти своєї мети. Чутки про те, що російський президент Володимир Путін може здійснити несподіваний візит до Риги в останній день саміту розглядався деякими коментаторами, як спроба «викрасти» символізм цієї події і підкреслив постійну спроможність Росії захмарити внутрішні справи цих країн.
Відчуття вразливості частково є результатом постійного напруження у відносинах між балтійськими державами і Росією. Деякі проблеми заважали розвитку відносин, починаючи від незалежності і ймовірно будуть продовжуватися в середньостроковій перспективі. Сюди відносяться невирішені історичні питання стосовно радянської окупації, що продовжує заважати ухваленню договорів про кордони між Росією та Естонією і Латвією. Крім цього Росія продовжує критикувати те як Латвія і Естонія відносяться до представників російськомовної меншини, багато з яких досі не мають громадянства.
ГАРАНТОВАНА БЕЗПЕКА?
Було відкриттям, що в інтерв'ю Financial Times Віке-Фрайберга відчувала потребу наголосити на важливості взаємних гарантій безпеки НАТО, що надає значення існуванню альянсу. Цінність цих гарантій була поставлена під сумнів у балтійських країнах після катастрофи російського винищувача в Литві у вересні 2005 року. Хоча все свідчило про те, що вторгнення на територію Литви було випадковим, але цей інцидент занепокоїв НАТО і балтійські держави, оскільки розташована на литовській авіабазі німецька ескадрилья не змогла перехопити зловмисників. Наступні дебати в балтійських країнах щодо вартості членства в НАТО призвели до розуміння, що ці країни досі не можуть отримати 100 відсоткої гарантії допомоги у випадку майбутнього потенційного реваншу Росії.
У світлі цього балтійські держави намагаються консолідувати цінність явних гарантій безпеки, які надає членство в НАТО, а також неявних гарантій безпеки, які надає членство в ЄС. Вони продовжують пріоритетний розвиток тісних відносин із США, яких через НАТО, вони бачать як головних гарантів їхньої безпеки. Це передбачає сильну атлантичну орієнтацію цих країн щодо Іраку і «Війни з тероризмом». Естонія, Латвія і Литва розмітили війська в складі очолюваних США стабілізаційних сил в Іраку і місії НАТО в Афганістані. Очікуються, що балтійські країни і в подальшому будуть робити внесок до таких місій.
Крім цього, балтійські держави продовжують прив'язувати себе якомога тісніше із Європейським Союзом. Певною мірою, це іноді змушує їх балансувати між бажанням не бути виключеними із подальшої інтеграції з ЄС і небажанням йти на компроміси в таких областях як гармонізація податків. Однак у будь якому разі подальший розвиток в наступному десятилітті приведе балтійські держави ближче до Західної Європи. Ці країни, незважаючи невдалу спробу Литви приєднатися в 2007 році до зони євро, зможуть це зробити в 2010 році. По-друге, вдосконалення транспортних шляхів допоможе зменшити відносну географічну ізоляцію балтійських країн від Західної Європи. Прийняття політики «відкрите небо» як частини вступу до ЄС уже дозволило значно розширити авіатранскортні зв'язки. А два фінансовані ЄС транспортні проекти Via Baltica і Rail Baltica поліпшать дорожнє і залізничне сполучення через Польщу до Німеччини і далі. Подальше значне економічне зростання завдяки масивному притоку фондів ЄС у 2007— 2013 роках і незначному притоку прямих закордонних інвестицій дозволить зменшити розрив у доходах у порівнянні із Західною Європою і посилити сприйняття балтійських країн як частини «Заходу» щоб надалі заслуговувати підтримку у випадку кризи.
ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ЕНЕРГІЇ
Крім питань територіальної безпеки існують питання вразливості від російського політичного втручання. Всі три країни залежать майже на 90 відсотків від постачання нафти і природного газу. Вони також ризикують стати більш залежними від імпорту російської електроенергії. Литва і Естонія в даний момент експортують електроенергію. Однак у 2009 році Інгулінську АЕС буде закрито. Також все менш конкурентною стає Естонська ТЕС. Балтійські країни вже потерпали від все більшої напористості Росії в енергетичній політиці. Починаючи з 2003 року закрито трубопровід із Росії до латвійського порту Вентспілс, оскільки російський монополіст «Транснефть» віддав перевагу контрольованим Росією інфраструктурам, зокрема новому нафтовому терміналу у Приморську. В липні 2006 року також було закрито трубопровід із Росії до литовського нафтопереробного заводу Mazeikiu Nafta на підставі начебто проведення ремонтних робіт, але більш ймовірно це є спробою завадити продаж Mazeikiu Nafta польській компанії PKN Orlen. Відтак найкращі сподівання балтійських країн у посилені слабких позицій у відносинах з Росією у питаннях енергетичної залежності лежить в рамках ЄС. Це полягає в тому, щоб цю суперечку привнести в широкий контекст відносин ЄС — Росія, а також здійснити кроки для ухвалення єдиної енергетичної політики. Однак, попри те, що після відомого перекриття Росією поставок газу Україні на початку року Західна Європа схиляється до поглядів балтійських країн стосовно відносин з Росією, але їх вплив на відносини ЄС — Росія залишається дуже обмеженим. Це обумовлено тим, що Росія і основні Західні країни віддають перевагу двостороннім відносинам. Найбільшу стурбованість балтійських країн викликає те, що німецький уряд залишається відданим планам будівництва Північного європейського газопроводу з Росії до Німеччини на дні балтійського моря. Балтійські країни побоюються, що це дозволить Росії скоротити поставки газу в країни центрально-східної Європи, не порушуючи поставок основним покупцям у Західній Європі.
Загалом, незважаючи на членство в євроатлантичних інститутах, збільшення добробуту і зближення із Західною Європою, Росія зберігає психологічний вплив над балтійськими країнами. Відчуття вразливості цих країн по відношенню до колишнього окупанта ймовірно буде повільно розсіюватися. Але все одно буде залишатися важливим чинником політики.
