До численних небезпек, що загрожують світовій економіці, потрібно додати тяжке становище Східної Європи. Країни регіону, що переживали останніми роками бум завдяки імпорту капіталів, що надавалися в основному західноєвропейськими банками, зараз одна за одною опиняються на межі банкрутства через кредитні потоки, що вичерпалися. Це не тільки ставить під загрозу світову торгівлю та економічне зростання, але і порушує питання про саме їх майбутнє як демократичних держав-членів Євросоюзу. Особливо високі ставки щодо України — найбільшої країни Східної Європи, позбавленої політичних переваг, пов’язаних з членством в ЄС. Там з початку кризи промислове виробництво скоротилося майже на третину; рівень життя її 46-мільйонного населення різко падає. Що слабше стане Україна, що більший хаос там запанує, то більше ймовірність того, що Росія спробує відновити гегемонію над цією країною. «Путінізація» України стала б катастрофою для неї самої, для Європи і США.
Адміністрація Обами оголосила про те, що вона готова зробити важливий крок порятунку країн із ринковою економікою, що розвивається, в тому числі східноєвропейських. Йдеться про пропозицію міністра фінансів США Тимоті Ф. Гайтнера про триразове збільшення фінансових ресурсів, що є в розпорядженні Міжнародного валютного фонду: зараз їх обсяг становить приблизно 250 млрд. доларів. Конгрес, можливо, жахнеться від названої цифри: багато законодавців, які вже стривожені величезними витратами на фінансову допомогу американським банкам і автопрому, ймовірно, запитають себе — чому ми маємо ще і допомагати іншим країнам? Відповідь: криза має глобальний масштаб і такий же масштаб має носити і боротьба з нею — Конгресу потрібно схвалити ці асигнування, інакше економічна «зараза» пошириться не тільки у Східній Європі, але і в Азії, Латинській Америці й Африці. МВФ — єдиний інститут, здатний поставити їй заслін.
Інші країни мають зробити свій внесок. Дехто вже це зробив: пан Гайтнер на ділі йде за прикладом Японії, яка переживає більш серйозний спад, ніж США, і проте зуміла знайти для цієї мети 100 мільярдів доларів. Адміністрація Обами цілком справедливо прагне заручитися участю в цьому фінансуванні таких країн, як Китай і Саудівська Аравія, що володіють великими валютними резервами. Якщо для цього потрібно змінити структуру правління МВФ, такий варіант потрібно обміркувати. Наразі розчарування викликає позиція Євросоюзу: його західноєвропейські країни-учасниці аж ніяк не палають бажанням допомогти побратимам зі Сходу. Але тепер, коли в гру вступила адміністрація Обами, їм буде важче зволікати. Більше того, найімовірніше Західна Європа в кінцевому підсумку приєднається до процесу — хоча б для того, щоб колапс східної «половинки» ЄС не обернувся на колапс всього Союзу.
Щодо України, проте, Сполученим Штатам доведеться взяти ініціативу на себе. Зокрема, йдеться про необхідність переконати керівництво цієї країни приборкати політичне суперництво між прем’єр-міністром Юлією Тимошенко і Президентом Віктором Ющенком, яке перешкоджає виробленню нової економічної програми, без якої Київ не отримає допомоги від міжнародних організацій. Через нього МВФ нещодавно припинив переказ другого траншу наданого Україні кредиту в 16,4 млрд. доларів. Вашингтону необхідно не тільки розщедритися, але і домагатися згуртованості й відповідальності від київських політиків. Ніякі гроші МВФ їм не допоможуть, якщо вони не домовляться про те, як допомогти самим собі.
