Незважаючи на переговори щодо іранської ядерної програми, що наразі тривають, ситуація на Близькому і Середньому Сході залишається напруженою. Відбувається активне обговорення перспективи завдання авіаційного удару по іранських ядерних об’єктах з метою руйнування інфраструктури зі збагачення урану і тим самим змушування Тегерана згорнути роботи з розробки ядерної зброї.
Після скинення шаха теократичне керівництво Ірану не приховувало свого ворожого ставлення до Ізраїлю. Після приходу на пост президента Махмуда Ахмадінежада воно значно посилилось. Він неодноразово заявляв, що «...знищення Ізраїлю і сіоністського режиму більше не є ілюзорною метою». В Ізраїлі і сіонізмі він та інші лідери Ісламської республіки Іран (ІРІ) бачать «фундамент, на якому базується все зло нинішнього періоду».
І справа не обмежувалась інформаційною війною і риторикою публічних виступів. Іранське керівництво створило терористичну організацію «Хезболла» в Лівані для боротьби з Ізраїлем. Донедавна із Тегерана надходило фінансування палестинської ХАМАС. Звісно, що перспектива отримання Іраном ядерної зброї серйозно турбує не лише керівництво, але практично все населення Ізраїлю. Але на цьому єдність думок закінчується. Відповідь на запитання «що робити?» серйозно розколює ізраїльське суспільство.
З одного боку, є приклади доволі успішних авіанальотів ізраїльської авіації на іракські і сирійські ядерні об’єкти, в результаті яких їхню ядерну програму було зірвано.
З іншого боку, всі навіть найзапекліші яструби розуміють, що у випадку з Іраном усе так просто не вийде. З дуже багатьох причин.
Почнемо з військово-технічних. Сирія поруч і в зоні оперативної досяжності ізраїльських ВПС. З Іраком було набагато складніше, літаки через дальність цілей діяли на межі своїх можливостей. З Іраном взагалі знадобиться або проміжна посадка, або дозаправка в повітрі. Перше просто неможливо, оскільки жодна навіть найбільш ворожа Ірану арабська країна або Туреччина такого не дозволить. З другим теж проблема. Літаків-заправників, яких мають у своєму розпорядженні ізраїльські ВПС, буде явно недостатньо. Американці через відомі обставини додаткових не нададуть.
У принципі, вирішивши проблему із заправкою, ізраїльські літаки можуть долетіти і здійснити бомбардування іранських ядерних об’єктів. Але без космічного супроводу зробити це вельми складно, а лише американці можуть його надати. Поки що це малоймовірно.
І ще одне. Іран заховав свої установки зі збагачення урану або в печерах у горах, або глибоко під землею. Для їх руйнування знадобляться якнайновіші бомби, які наразі мають у своєму розпорядженні лише США. Навіть якщо припустити, що Пентагон поділиться ними з Ізраїлем, — це тільки півсправи. Ізраїльські ВПС мають у своєму розпорядженні кваліфікованих і підготовлених льотчиків, але їм знадобляться час і тренування для освоєння нового виду зброї. І це не залишиться невідомим, тому елемент раптовості буде значною мірою втрачено, адже на ньому будуватиметься вся операція.
Далі вступають у дію чинники політичні й економічні.
Велике ізраїльське агентство економічних досліджень BDI-Coface дійшло висновку, що в разі переростання превентивного удару по ядерній інфраструктурі Ірану в повномасштабну війну економіка зазнає збитків у 42 млрд доларів або 20% ВВП країни. А ще — безпосередні бюджетні витрати на військові потреби, а також збитки від руйнування інфраструктури країни і приватної власності громадян. За прогнозом агентства, ізраїльська економіка не зможе вийти з кризи упродовж трьох-п’яти років після закінчення конфлікту. Війна з Іраном призведе до втрати 6 млрд доларів на рік через відплив іноземних інвестицій і банкрутство 10% усіх малих підприємств країни. Керівник Центрального банку Ізраїлю Стенлі Фішер не став наводити жодних цифр, але зробив невтішний прогноз: «Якщо Ізраїль втягнеться у повномасштабну війну, ми стикнемося зі справжньою кризою».
Публіцист Нехемія Штрасслер у статті в газеті Haaretz (Країна) зазначає: «На відміну від відносно запізнілої і незначної реакції Іраку на бомбардування атомного реактора 1981 року, іранська відповідь буде набагато серйознішою. І блискавичною. Десятки, а може, й сотні ракет буде випущено по Ізраїлю як перша реакція на атаку. Крім того, ракетний дощ «капатиме» упродовж тривалого періоду. Майже щодня... Удар слідуватиме за ударом».
Криза довкола іранської ядерної програми викликала розкол у вищому керівництві Ізраїлю. Від жорсткої лінії прем’єра Біньяміна Нетаньяху застерегли президент Шимон Перес і лідер партії «Кадима», що має найбільшу фракцію в кнесеті, Шауль Мофаз. Обидва висловились проти односторонньої силової акції. Шимон Перес заявив, що розпочинати бойові дії проти Тегерана є сенс лише спільно із США — інакше операція приречена на провал.
В оточенні Біньяміна Нетаньяху відреагували швидко. Канцелярія прем’єра нагадала, що Шимон Перес «забув, у чому полягають обов’язки президента». У тому самому дусі висловився і колишній радянський дисидент Натан Щаранський, який очолює агентство «Сохнут». Він нагадав, що пост президента в Ізраїлі представницький, а всі рішення ухвалюють прем’єр і члени кабінету.
Група ізраїльських інтелектуалів звернулась із листом до прем’єр-міністра з вимогою не приймати рішення атакувати Іран без попередньої наради з урядом. У складі підписантів — відомі письменники Амос Оз, Йорам Каньюк, Самі Міхаель, Ешколь Нево та інші. Побоювання письменників спричинені тим, що рішення про удар по Ірану буде ухвалено прем’єром без наради з урядом, як того вимагає закон, і відповідно не відповідатиме засадам демократії. Як бачимо, пристрасті розпалюються.
Спокійніше оцінює наслідки ізраїльського удару по іранських ядерних об’єктах колишній голова Ради з національної безпеки Ізраїлю генерал-майор Гіора Айленд. Він вважає, що ізраїльська воєнна акція не спровокує війни регіонального масштабу. Ні Єгипет, ні Сирія не братимуть участі в такій війні. Ірак теж утримається від бойових дій. Імовірну ж участь ліванської екстремістської організації «Хезбалла» у воєнних діях неможливо розцінювати як регіональну війну. Час наразі гарячий, вважає Айленд, тому що через кілька місяців зупинити іранську ядерну програму буде вже неможливо, а США навряд чи ризикнуть розпочати бойові дії як до, так і після виборів. До того ж не слід недооцінювати ізраїльську систему протиповітряної і протиракетної систем. Поки що вони показували доволі високу ефективність, зокрема й у відбитті низьколітних цілей.
У ізраїльських прибічників бомбардування Ірану з’явились несподівані союзники — вищі керівники ІРІ. Виступаючи з нагоди дня солідарності з палестинцями, президент Махмуд Ахмадінежад назвав Ізраїль «раковою пухлиною». А духовний лідер Ірану Алі Хаменеї заявив, що Ізраїль — це «ракова пухлина, впроваджена Заходом у серце мусульманського світу», яку рано чи пізно слід видалити. Більшого подарунка ізраїльські яструби й не сподівались.
В ізраїльському політичному істеблішменті немає єдиної думки щодо шляхів мінімізації стратегічних загроз, які виходять від Ірану. Обговорення можливих бомбардувань є відображенням невіри значної частини населення країни в те, що санкції і дипломатичний шлях вирішення проблеми можуть бути ефективними і приведуть до згортання іранської атомної програми.
