Відносини Азербайджану й Ірану увійшли в стадію безперервного зростання напруженості. Проблем між двома країнами досить багато. Від розподілу Каспійського моря на національні сектори до постачань до Вірменії товарів і енергоресурсів. До цього слід додати й складну обстановку в Іранському Азербайджані, де місцеве тюркомовне населення піддається культурно-мовній дискримінації.
Поштовхом до загострення став конфлікт довкола іранської ядерної програми. З погіршенням відносин із західними країнами й арабськими сусідами по Перській затоці Тегеран почав усім загрожувати, зокрема й Азербайджану.
Спочатку Баку звинуватили в пособництві ізраїльським спецслужбам, що, за твердженням Тегерана, причетні до вбивств іранських вчених-ядерників і ракетників. Хоча є деякі дані, що, наприклад, вибух наприкінці минулого року на ракетному полігоні, в результаті якого загинули високопоставлені військові з Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) і ряд цивільних фахівців, є результатом внутрішнього протистояння в іранській правлячій верхівці.
Посла Азербайджану в Ірані Джеваншира Ахундова викликали до Міністерства закордонних справ, де йому вручили ноту протесту. У ній зазначено, що «Азербайджанська Республіка створює на своїй території умови для антиіранської діяльності ізраїльської розвідувальної організації Моссад, вільного в’їзду-виїзду до країни терористів, причетних до вбивства іранського фізика-ядерника». У ноті висловлено вимогу покласти край подібним діям. Також зазначено, що Азербайджан веде антиіранську пропаганду в засобах масової інформації, а також створює проблеми представникам іранських організацій.
У своїй ноті у відповідь МЗС Азербайджану звинувачення категорично відкинуло. «Азербайджан ніколи не дозволить використовувати свої землі для пособництва тероризму», — заявив прес-секретар Міністерства закордонних справ Азербайджану Ельман Абдуллаєв. Не минуло й двох тижнів, як посла Джаваншира Ахундова знову запросили до МЗС Ірану, де заступник міністра закордонних справ Аббас Аракчі попросив дати офіційне пояснення повідомленням, згідно з якими Азербайджан збирається придбати в Ізраїлю озброєння на суму понад 1,5 млрд доларів. На думку Тегерана, це озброєння може бути використане проти Ірану. Цікаво, чому Тегеран не хвилює придбання у великих кількостях озброєння Вірменією. Адже вона теж граничить з Іраном.
За повідомленнями преси, підтвердженими офіційними ізраїльськими джерелами, за умовами контракту, протягом чотирьох років ізраїльський концерн Israel Aerospace Industries (IAI) має постачити до Азербайджану партію ракет різних класів, зокрема й ракети море-море й безпілотні літальні апарати. Повідомляється також, що в Азербайджані будуть розгорнуті системи ПРО Arrow (Стріла), радари, системи для збирання інформації й інше устаткування. Крім того, як передає агентство Ассошиейтед Прес із посиланням на джерела в Міністерстві оборони Ізраїлю, компанія IAI має намір постачити Азербайджану безпілотні літальні апарати (БПЛА) й високоточну зброю. Слід зазначити, що Азербайджан і раніше купував у Ізраїлі безпілотники й різні види озброєнь на кілька сотень мільйонів доларів. Поточного року планується виробити 60 БПЛА.
Усе це відбувається на тлі доволі складних переговорів між Азербайджаном і Росією щодо станції радіолокації (РЛС) у Габалі. Поточного року спливає термін угоди про її оренду Росією.
Реакція Баку на нові звинувачення Тегерана була досить зваженою. Більше того, міністр оборони Азербайджану Сафар Абієв здійснив візит до Тегерана, де на зустрічі зі своїм іранським колегою Ахмедом Вахіді заявив, що його країна ні за яких умов не допустить використання своєї території проти Ірану. Свого роду відповідь на іранські звинувачення, викладені в згаданій ноті. Зі свого боку, Вахіді наголосив на можливості розширення зв’язків між Тегераном і Баку й зазначив, що вороги не зможуть посварити дві країни.
Не встигли поширитися подібні утихомирюючі заяви, як Міністерство національної безпеки Азербайджану (МНБ) повідомило про арешт чергової групи терористів (22 людини), пов’язаних зі спецназом КВІР «Сепах». Як випливає з повідомлення МНБ, заарештовані за завданням іранської спецслужби готували терористичні акції проти іноземців у Азербайджані.
Фактично, провалом закінчилася зустріч міністрів закордонних справ Азербайджану, Туреччини й Ірану в Нахчивані. Як пише азербайджанська газета «Дзеркало», у жодному з обговорюваних спірних питань не вдалося домовитися. Очевидним є поглиблення протистояння Ірану й Туреччини практично в усіх питаннях, у першу чергу щодо Сирії й Іраку. На цих же переговорах Баку й Анкарі не вдалося досягти згоди Тегерана на будівництво Транскаспійського газопроводу, в якому дуже зацікавлений Азербайджан і Туркменія, але проти якого виступають Росія разом з Іраном. Не кажучи вже про те, що іранський режим підтримує Вірменію економічно, що зі зрозумілих причин викликає неабияке роздратування як у Баку, так і в Анкарі. У таких умовах розраховувати на поліпшення відносин між Азербайджаном і Іраном не доводиться. Навпаки, вельми ймовірним є їхнє подальше загострення.
Цілком очевидно, що іранський режим свідомо йде на погіршення відносин зі своїм північним сусідом Азербайджаном. Здається не дуже логічним, навіщо Ірану погані відносини з сусідами, якщо й так противників у нього більш ніж достатньо. Країна стоїть на межі не лише дипломатичної, а й фізичної ізоляції. Ні в Москві, ні в Пекіні ніхто Іран захищати не збирається. У важкий час Росія і Китай протестуватимуть лише словесно. Отже, реальними союзниками Ірану в цей час є лише Сирія Асада та ліванська Хезболла. Що ж до першого, то йому самому потрібна допомога й надії на нього мало.
Вочевидь, у Тегерані вирішили шантажувати світ загрозою розширення можливого воєнного конфлікту на більшу кількість країн, сподіваючись, що Захід і Ізраїль така перспектива утримає від завдання удару по іранських ядерних об’єктах. Відповідно, країни, що стали об’єктом іранського шантажу, також утримуватимуть Тель-Авів і Вашингтон від такої атаки.
Поки така політика завдала Тегерану лише збитків. Сусіди під впливом постійних погроз купують новітні види озброєнь, чого Іран зробити з очевидних причин не може, а картинки із запусками ракет не дуже переконують фахівців. Китай також виступив з попередженням Тегерану, заразом скоротив обсяги купівлі нафти в Ірані. Для більшої дохідливості. Без гучних заяв аналогічно вчинили Південна Корея та Японія. Уже цього року Тегеран не дорахується 15—20 млрд доларів від зменшення нафтового експорту.
Іранська тактика посилення тиску на Азербайджан навряд чи дасть очікувані результати. Навпаки, вона покаже Баку, що небезпечний і непередбачуваний сусід розуміє лише тверду мову й тоді значно стримує свій запал. Скільки разів погрожували в Тегерані завдати удару, якщо американські авіаносці увійдуть до Перської затоки. Авіаносці вже давно там, а в Ірані про це й не згадують. Так само й з погрозами перекрити Ормузьку протоку. Тільки будівництво нафтопроводів в обхід її прискорили. Можливо, іранська влада лякала власний народ напередодні парламентських виборів. На них партії теократів перемогли й у цьому сенсі свого досягли. І не більше того...
