Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Червоно-зелена Норвегія

Осло робить політичний поворот «ліворуч»
11 жовтня, 2005 - 00:00

Свого часу якийсь дотепник сказав, що Норвегія є країною для людей, які полюбляють екзотику. Напевно, він мав рацію. Цей північний аванпост Європи є країною неймовірного поєднання мальовничих ландшафтів і найпередовіших науково-технічних технологій. На сьогодні Норвегія — багата країна з одним із найвищих рівнів життя у світі. Через кілька днів владу в ній перебере на себе коаліція із трьох партій, котрі отримали абсолютну більшість голосів на недавніх парламентських виборах — Норвезька робітнича партія, Соціалістична ліва партія та Партія центру. Вони сформують наступний червоно-зелений уряд Норвегії.

Посаду прем’єр-міністра займе лідер Норвезької робітничої партії Йенс Столтенберг. До речі, Столтенберг вже займав посаду прем’єра у 2000 році. «Ми дискутуватимемо щодо перспективних напрямків, бачення ситуації й ідей, — наголосив Столтенберг, — я думаю, що спочатку буде правильним закласти основу наших взаємин. Нормальна робоча обстановка і деталізація самого процесу будуть досягнуті вже на наступному етапі співпраці».

Головний акцент у виборчій боротьбі ліва коаліція зробила на розподілі доходів від продажу норвезької нафти, адже Норвегія — третя країна у світі за обсягами експорту нафти після Саудівської Аравії та Росії. Лівоцентристський коаліційний блок пропонував направити левову частку величезного нафтодоларового стабілізаційного фонду на потреби освіти, здоров’я й створення нових робочих місць. На сьогодні у спеціальному нафтовому фонді Норвегії накопичилося вже 190 мільярдів американських доларів, тобто приблизно по 41 тисячі доларів на кожного норвежця. Норвежці, можна сказати, проголосували гаманцем за обіцяні лівоцентристами пільги. І проголосували наразі дуже активно. Явка виборців склала аж 76%.

Гостра політична боротьба в Норвегії проходила на більш ніж благополучному соціально-економічному тлі. Завдяки нафті та своїй елегантній соціальній моделі, Норвегія випереджає увесь світ за показниками «людського розвитку». Уже п’ятий рік поспіль Програма розвитку ООН визнає її кращою у світі країною для проживання. Зі встановленням стабільно високих цін на нафту обсяги прибутків, котрі одержує норвезька держава, виросли до астрономічних висот. За прогнозами фахівців зростання ВВП у 2005 році складе 3,7%. При цьому — ВВП на душу населення складатиме понад 42 тисячі доларів, рівень інфляції — всього 1,1%, а безробіття — 3,7%.

За внутрішньоелітної єдності щодо майбутніх перспектив розвитку країни і основними напрямками зовнішньої політики суспільно-політична дискусія звелася, по суті, до питань корекції політики доходів і удосконалення системи соціального забезпечення. Хоча до широкої комерціалізації поки що тут справа не дійшла, але схеми самооплатності й «підвищення рентабельності» намагаються нині застосувати і у соціальній сфері. Більшість норвежців не спокусили гасла правих про заморожування рівня податків і скорочення ролі держави. Їм виявилися ближчими обіцянки соціал-демократів підтримати державний сектор навіть при збільшенні податкового тягаря та розширити соціальні програми, особливо мережу дитячих садків і підвищити рівень соціального обслуговування громадян похилого віку.

Зрештою, соціальна сфера Норвегії, починаючи від 1960 хроків, базується на видобутку нафти. Усі ці роки рівень добробуту населення перебуває в прямій залежності від цін на нафту, що й обумовило зміст нинішньої передвиборної кампанії. Хоча заради справедливості слід зазначити, що істотну частину доходів пересічних норвежців «з’їдають» різноманітні податки. Податкове законодавство Норвегії не можна віднести до числа ліберальних. Муніципальний податок, надходження від якого йдуть у бюджет місцевих органів влади, становить 21% від доходу плюс 7% у так званий місцевий «фонд зрівнювання». На додаток до цього норвежці платять до скарбниці національний податок у розмірі від 9,5 до 13,7% від доходів, внески в соціальні фонди, що становлять 7,8%, із заробітної плати й 3% з пенсії. Існують і інші податки, приміром, податок на вугілля. Фактично податки нерідко «з’їдають» майже половину зарплати. Ставка ПДВ становить 3% на продукти харчування й 25% на інші товари і послуги. Проте високий рівень оподатковування дозволяє уряду сповна фінансувати соціальну сферу. Рівень витрат на державну охорону здоров’я становить 8% валового внутрішнього продукту, або 3,5 тисячі доларів на одну людину в рік. На потреби безплатного навчання витрачається 7,6% ВВП.

...Будь-яка нація формується на основі симбіозних впливів ландшафту та людей, внутрішніх і зовнішніх умов. Гори, льодовики, родючі долини, глибокі фіорди — мирна, незабруднена природа. Усе це не могло не вплинути на формування сучасного норвезького упорядкованого суспільства. До сьогоднішнього дня в Норвегії збереглися пустища і родючі ґрунти, оброблена земля та недоступні гірські вершини, дух незалежності та дух співпраці, усамітненість і згуртованість. Очевидно, тому, подібно до своєї країни, норвежці сповнені контрастів...

Віктор КАСПРУК, політолог
Газета: