«День» звернувся до директора програм Росії і країн СНД Німецької ради із зовнішньої політики Александера РАРА (далі — А.Р.) й експерта Французького інституту міжнародних відносин Домініка ФІНА (далі — Д.Ф.) із проханням пояснити, що означають для Європи і України наведені вище заяви лідерів Німеччини і Франції.
А.Р.: — Іншого виходу немає. За існуючих механізмів ні Європейський Союз, ні зона євро не можуть працювати. Тому потрібно створювати причому поспішно нову конструкцію ЄС і єврозони, щоб врятувати ідею європейської стабільності та інтеграції. Я думаю, головне, що Меркель і Саркозі пропонують — це посилення європейського уряду, який буде контролювати фінансові витрати окремих національних держав і водночас об’єднувати всю економічну політику національних держав. Влада в Брюсселі буде зміцнюватися в Єврокомісії, щоб уникнути наслідків, які ми зараз маємо, щоб у цьому клубі країни жили за своїми можливостями. Чому інші країни повинні розплачуватися за своїх сусідів. Так що буде поспішно створюватися нова структура Європи, щоб цей фундамент зберігся, щоб європейці мали майбутнє.
Багато хто вважає, що чекати не можна. З кожним днем необхідно приймати більш сильні і конкретні рішення. Я думаю, якщо Німеччина і Франція об’єднають свої зусилля і враховуючи те, що ці дві головні економіки ЄС за підтримки інших хочуть це зробити так, то врешті-решт це буде реалізовано.
Д.Ф.: — Ідеться про оновлення Лісабонського договору, забезпечення бюджетних і фінансових позицій у Євросоюзі, а також в зоні євро, аби подолати слабкості, що виникли торік у результаті кризи в Греції, Іспанії, а цього року в Італії.
— А чи є зараз підстави до реалізації сценарію розпаду Європи на частини, який змалював у своїй статті «Європа 2021» американський футуролог Найл Фергюсона?
А.Р.: — Я думаю, що такий сценарій — поділ Європи на Північ і Південь є цілком реальним. Але все це поки спекуляції. Ніхто не може передбачити, що буде. Я можу з упевненістю сказати, що 2012 рік буде вирішальним для Європи і світу. Серйозна перебудова всієї системи, в першу чергу економічної та фінансової, повинна відбутися. Іншого виходу для європейців вже немає. Але за логікою речей, дійсно, щоб зберегти єврозону, а вона багатьох влаштовує, потрібно сюди включити лише ті країни, які прагнуть фінансової дисципліни. А ті, які не хочуть або не можуть чи вже не в змозі жити з євро і працювати також як інші європейські країни, напевно будуть виходити.
Д.Ф.: — Зараз головне питання, чи зміни, які будуть здійсненні найближчими місяцями чи роками відкриють можливості для створення Європи двох швидкостей, формування групи країн, які можуть рухатися швидше, інтегруватися більше, і тих, які рухаються повільно і вагаються. Але я не думаю, що такий сценарій підтримує більшість держав-членів ЄС. З французької точки зору, існує розуміння необхідності більшої інтеграції економіки в рамках єврозони, але разом з тим не має бажання, щоб Європа рухалася на різних швидкостях. Якщо взяти великі країни Францію, Німеччину і Великобританію, то вони розуміють необхідність координації і забезпечення відносної стабільності Євросоюзу, навіть якщо деякі члени ЄС не спроможні достатньо швидко інтегруватися в економічній сфері.
— Ви, мабуть, знаєте, що Європейський парламент рекомендував Єврокомісії парафувати Угоду про асоціацію з Україною до кінця 2011 року. Чи прислухаються до цих рекомендацій Німеччина і Франція?
А.Р.: — Я не думаю, що Угода буде парафована. Але буде заявлено, зокрема й Німеччиною, що ратифікація не пройде за нинішніх обставин в Україні. І таким чином цей договір не може отримати юридичної сили. Я думаю, що на саміті в Києві це буде не тільки позиція Німеччини, але всього Євросоюзу.
Позиція пані Меркель досить чітка. Вона сьогодні виступає досить жорстко і щодо сербів, яким вона безцеремонно сказала, щоб вони визнали незалежність Косова, якщо хочуть знайти шлях до Європейського Союзу. Вона не церемонилася на переговорах з Януковичем на саміті Східного партнерства в Польщі. Вона сказала, що з точки зору Німеччини та Європи, в Україні порушуються права людини, не зміцнюється, а зменшується демократія, не реформується судова система. Україна повинна в цьому відношенні все виправити, якщо хоче далі отримати від Німеччини підтримку для інтеграції з Євросоюзом. Ці слова вона говорила не один раз.
Д.Ф.: — Перш за все, я вважаю, що рішення Європейського парламенту є логічним. Парафування цього документа є позитивним кроком і свідчить про інтерес Європейського Союзу до угоди, яка відкриває великий потенціал для України. В Європі, зокрема у Франції, не зовсім певні відносно того, якою є мотивація нинішнього уряду. Разом з тим у Європі розуміють, що в довгостроковій перспективі ця угода буде дуже вигідною для України. Тому підписання цієї угоди, а пізніше її ратифікація в майбутньому буде доброю для України. Непевність зараз стосується того, чи Україна в даній ситуації справді рухається у напрямку, який передбачає ця угода. Зокрема, мова йде про стан демократії в країні, ситуацію з Юлією Тимошенко. А це викликає стурбованість у Парижі. Мабуть, Франція підтримає парафування цієї угоди, але я цього не можу сказати про інші країни. Тому не можна з певністю сказати, що відбудеться на грудневому саміті.
— А як ви прокоментуєте твердження Європарламенту, що Російська Федерація чинить надмірний тиск на Україну для того, щоб не вводити зону вільної торгівлі з Євросоюзом, а натомість приєднатися до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном?
А.Р.: — Ми говоримо про геополітику. А вона реальна. Дійсно, Росія намагається використовувати цей унікальний історичний момент, щоб створити Євразійський союз разом з Україною. Тому що без України ніякий це союз. Просто Росія і Казахстан і все. Україна нагадує про минуле. А Росія разом з Україною та Казахстаном буде розглядатися серйозно в економічному і політичному сенсі. Зі свого боку, Європейський союз робить своє і попереджає Україну, що якщо вона вступить до Митного союзу, то позбавиться перспективи вступу в ЄС у майбутньому. Тому Україна перебуває під тиском двох сторін. І це незавидне становище.
Д.Ф.: — Я гадаю, що нам треба враховувати, що для Росії та її нинішнього інтеграційного проекту з Білоруссю і Казахстаном — Євразійського економічного союзу — є дуже важливим залучення України. Адже успіх цього проекту великою мірою залежить від участі України, як другої за кількістю населення країни колишнього СРСР, з великим промисловим потенціалом. Цілком очевидно, що Україна є важливим економічним актором в регіоні. Довговічність цього проекту значно посилиться, якщо до нього приєднається Україна. Росія має низку аргументів на свою користь, зокрема традиційні коопераційні зв’язки і економічно-торгові зв’язки між українським та російським бізнесом. Також є питання енергетичних відносин, яке є постійною темою дискусій між Москвою та Києвом.
Рівень відносин, які Росія хотіла б бачити з Україною, та рівень економічної інтеграції, який пропонується у зоні вільної торгівлі між ЄС та Україні, не є сумісними. Тому Україна повинна визначити, чи збирається вона виконати мінімальну кількість реформ, які потрібні для інтеграції з Росією, яка не ставить високих вимог, чи реалізувати справжні економічні реформи, змінити ділову практику, щоб інтегруватися в ринок ЄС, що значно важче і забере більше часу, але в кінцевому результаті буде більш вигідно для країни.
— Чи роблять у ЄС все, щоб допомогти Україні інтегруватися в ЄС, і чи розуміють, що парафування Угоди про асоціацію попри справу Тимошенко сприятиме наближенню нашої країни до євро спільноти?
А.Р.: — Європейський Союз робить катастрофічну помилку через власне марнославство, інше слово важко дібрати. ЄС скомандував Україні: треба себе так вести, а Україна веде себе по-іншому. Це багатьох просто не влаштовує та обурює. Вся Європа говорить Україні йти туди, а вона йде в інше місце, не слухається. Це подразник. Але ж справді це смішно. Так, до речі, розмовляли з Сербією, Хорватією. Мабуть, з Україною ЄС так не може говорити. Але все одно намагається, тому зараз Євросоюз сам застряг у якійсь пастці. Україна ж не рухається ні туди, ні сюди, стоїть на місці. Запишалася, не буде танцювати під свисток Єврокомісії, яка вимагає негайно відпустити Тимошенко. Я думаю, що в Європі всі на цьому питанні застрягли: відпустіть, відпустіть Тимошенко, ніби іншого нічого нема.
Д.Ф.: — На противагу Росії, ЄС не пропонує ніяких політичних поступок. Якщо уряд Януковича вважає, що він може використовувати справу Тимошенко для отримання більших поступок від Брюсселя та держав-членів ЄС, то тут він прорахувався. Якщо не буде вирішено питання, яке стосується демократії, поводження з опозиційними партіями, лідерами опозиції, то Янукович зіпсує відносини з партнерами ЄС і це призведе до більшого розчарування щодо України.
У Януковича є потенціал поліпшити відносини з ЄС, але для цього йому потрібно подолати враження, що він маніпулює державною системою заради посилення власного політичного становища. Виникає питання, наскільки глибоко він вірить у демократичні принципи. У протилежному випадку Янукович опиниться у досить складній ситуації, намагаючись інтегруватися в ЄС. Адже демократичні принципи є одними з головних умов розвитку відносин з Брюсселем і державами ЄС і визначатимуть майбутнє наших стосунків.
