За важких економічних часів, схожих на сучасні, одному принципу слід надати такої ж ваги, як і питанням високих позначок дефіциту та жорсткої економії, що захопили всі газетні заголовки. Цей принцип можна висловити лише кількома словами: «Усі мусять грати за правилами».
Світова фінансова криза стала доказом того, що нині ніхто не терпить людей, які шахраюють. І з початку кризи країни «великої двадцятки» — із Францією та США як рушійними силами — наполягали на поліпшенні регулювання, управління і звітності. Не має бути притулку для ухилення від податків. Не має бути притулку для відмивання грошей та фінансування тероризму і не має бути притулку для «зручного» фінансового регулювання. Реалізації саме цих принципів хочуть добитися жителі розвинутих країн. У важкий час, такий як наш, гроші мають велике значення.
Для країн, які розвиваються, однак, існує інший вимір фрази «грати за правилами». Жителі цих країн хотіли б добитися зникнення притулків, які залишають можливість корумпованим чиновникам красти державні гроші й ховати їх за кордоном. Отже, ми додамо: не має бути притулків для доходів від корупції. Стосовно ж податків, то тут помітні очевидні успіхи. Франція пред’явила до своїх банків жорсткі вимоги прозорості та звітності стосовно банківської діяльності в країнах із низькими податками (так званих країнах-притулках платників податків) на додаток до міжнародного стандарту обміну інформацією.
Інші країни проявили рішучість у застосуванні санкцій до компаній, викритих у сплаті «подяк» і хабарів іноземним чиновникам. Але повернення мільярдів доларів, украдених корумпованими лідерами і чиновниками в країнах, які розвиваються, поки що є тривалим процесом.
Група Світового банку спільно зі Службою ООН з питань боротьби з обігом наркотиків і злочинністю працює над ініціативою «Повернення украдених активів» з метою пошуку корумпованих доходів і підтримки дій із повернення украдених активів їх законним власникам — громадян постраждалих країн, які розвиваються.
Ці проблеми «податкових притулків» розкрадених коштів, хабарництва і корупції безпосередньо пов’язані з терміновою необхідністю встановлення відкритості та прозорості фінансових операцій і забезпечення звітності на світовому рівні. Настав час додати імпульсу цій ініціативі та отримати стійкі результати.
Корупція — в будь-якій формі і за будь-яких обставин — це пухлина, що заражає економіки як ті, що розвиваються, так і ті, що вже досягли високого рівня. Вона підриває економічне зростання. Цей злочин призводить до особливо руйнівних наслідків у країнах, які розвиваються. За найскромнішими підрахунками, щороку в країнах, які розвиваються, з бюджету зникає від 20 до 40 млрд. доларів унаслідок хабарництва, незаконного привласнення коштів та використання корумпованих схем. Втрачена вигода величезна. У країнах, які розвиваються, з допомогою 20 млрд. доларів можна профінансувати будівництво 48 тис. кілометрів шосе у дві смуги або лікування 120 млн. людей, хворих на ВІЛ/СНІД протягом року.
Успіх можливий. Швейцарія повернула на Філіппіни 684 млн. доларів колишнього президента Фердинанда Маркоса та 700 млн. доларів генерала Сані Абача до Нігерії, а спільно з іншими країнами повернула до Перу понад 180 млн. у цій же валюті, украдених колишнім державним чиновником Владіміро Монтесіносом.
Але ще не всі країни «Групи двадцяти» затвердили Договір ООН про боротьбу з корупцією, що залишає їм можливість розробки своїх власних законів для знищення притулків для злочинців, котрі крадуть гроші країн, які розвиваються. «Група двадцяти» закликає до більш дієвих заходів проти корупції. Тепер треба рухатися далі. Країни, які не підписали Договору, повинні негайно зробити це. Країни, які вже ратифікували Договір про боротьбу з корупцією, повинні тепер застосувати його на практиці.
Фінансові установи також не повинні співпрацювати з юрисдикціями, які не приєдналися — територіями, що не дотримуються правил. Громадянське суспільство має вести агітацію за конкретні дії та звітність. Боротьба з корупцією життєво важлива — не лише тому, що це просто правильно, а й тому, що коли з нею не боротися, вона шкодитиме всім нам.
Сьогодні ми живемо в новому світі, в якому країни, які розвиваються, є фундаментальним джерелом економічного зростання та імпортерами основних товарів та послуг із розвинутих країн. Коли корупція завдає сильного збитку вашим партнерам, це стосуватиметься й вас.
Крістін ЛАГАРД — міністр економіки, промисловості і зайнятості Франції;
Нгозі Оконьо ІВЕЛА — керівний директор Світового банку.
