Про помилки російської влади протягом останнього часу, як розвиваються зараз відносини Росії та США? Як варто б було Москві будувати свої відносини з Україною? Про це в інтерв’ю професора Університету Джорджа Вашингтона, в минулому високопоставленого співробітника Держдепартаменту та Ради Національної Безпеки США Джеймса ГОЛДГАЙЄРА.
— Чи існує схожість між політикою президента Росії Володимира Путіна та політикою когось із його попередників радянської епохи?
— Це цікаве запитання. Я не думаю, що Путіна можна порівняти з кимсь із радянських лідерів. Можу сказати, що Путіна характеризують дві риси. По-перше, його прагнення контролювати все і вся, як у політичній сфері, так, імовірно, і в економічній. Друга характерна особливість Путіна, що працює проти першої, — видима нерішучість, оскільки його політика мені не завжди здається послідовною.
— Як ви оцінюєте політику США стосовно Росії?
— Я не прихильник теорії, згідно з якою США прагнули свідомо ослабити Росію після розпаду СРСР. Я знаю, що багато хто зі мною не погодиться, зважаючи на події 1990 років. Якщо ми подивимося на адміністрацію президента Джорджа Буша- старшого, то він керував США до 1992 року — як відомо, нова незалежна Росія з’явилася в 1991 році. Президент Білл Клінтон перебував у Білому домі вісім років і абсолютно щиро прагнув до того, — принаймні, мені хочеться в це вірити, — щоб у Росії розвивалася демократія та ринкова економіка. Водночас США могли переслідувати свої власні цілі на пострадянському просторі та в Європі, користуючись тим, що Росія була ослаблена. Американська економічна допомога Росії в 1990 роки часто зазнає критики через виниклі в Росії проблеми. Однак однозначно, що США не робили жодних кроків, які мають на меті завдання збитків Росії. Зрозуміло, що політика не була завжди ефективною, гроші не завжди витрачали розумно, і навіть ідеї, іноді недостатньо вдалі, аж ніяк не завжди застосовувалися з розумом.
У цей час не йдеться про економічну підтримку зі сторони США, оскільки Росії вона не потрібна. Підходи нинішньої адміністрації США, відповідно, відрізняються від підходів, які практикували раніше. Сьогодні Вашингтон прагне підтримувати комерційні зв’язки та займатися торгівлею з Росією, а про інше не турбується. Нині США та Росія край рідко прагнуть спільно робити щось суттєве.
— Як може підійти до відносин із Росією наступна адміністрація США?
— Усе залежить від підсумків президентських виборів 2008 року в Росії. Якщо наступний президент буде схожий на Путіна, то, попри те, хто буде президентом США, американська політика щодо Росії не зазнає кардинальних змін. На сьогодні Росія не є центром зовнішньої політики США. Я повторю, що нині це проявляється у веденні бізнесу з Росією там, де це можливе, а також у висловлюванні критичних зауважень на адресу Кремля, але у вельми помірній кількості.
Інша річ, якщо відбудеться зміна влади в Кремлі, і новий російський уряд захоче діяти інакше в міжнародних справах. США особливо хотіли би бачити більш конструктивні дії Росії в колишньому СРСР. Так, наприклад, якби Москва захотіла б вирішити конфлікти в Молдові та Грузії, то цілком можливо, що американці б інакше оцінили можливості політичної співпраці з Росією. Однак я припускаю, що набагато ймовірніший перший сценарій, згідно з яким усе залишиться на своїх місцях.
— Чи можете ви назвати найбільші зовнішньополітичні помилки, допущені Росією?
— На мій погляд, найсерйозніша помилка Путіна — це зусилля, спрямовані на фальсифікацію результатів президентських виборів в Україні. Ці дії є помилкою не лише тому, що вони так незграбно були здійснені. Річ у тому, що вони показали реальне ставлення Путіна до сусідніх держав, продемонструвавши, що Москва прагне зупинити демократичні процеси в пострадянських державах. До цього багато хто стежив за «справою ЮКОСу», й аж ніяк не всі звертали увагу на політику, яку проводив Путін. Вибори в Україні змінили все. Інша серйозна помилка — газова війна з Україною. Це спричинило великий неспокій європейців, які замислилися над своєю залежністю від російського уряду.
— Яку роль відіграє Європа в російсько-американських відносинах?
— Буде цікаво побачити пріоритети нового німецького уряду. Шредер не виступав у ролі посередника між Європою та США через те, що не мав хороших відносин із Джорджем Бушем. Відносини між Бушем і Ангелою Меркель будуть набагато теплішими. Хоча не відомо, чи будуть досить міцними зв’язки Меркель із Путіним?
Економічні відносини між Європою та Росією розвиватимуться і надалі — для обох сторін вони надмірно важливі. І оскільки, очевидно, економіка Росії і надалі зростатиме, комерційні зв’язки з Європою тільки зміцняться. Є й потенційні точки незгоди. Наприклад, проблеми можуть виникнути, якщо Європа виробить конкретніші плани щодо вступу України до складу ЄС. Багато що також залежить від майбутнього Білорусі. Припустімо, в Білорусі виявляться ті ж процеси, що спостерігаються в Україні. Мабуть, Європейський Союз і Росія дотримуватимуться різних поглядів із цього приводу.
— А сама Росія зможе коли-небудь вступити до Європейського Союзу?
— Це дуже малоймовірно. Звісно, все можливе, наприклад, через 100-200 років... Європейському Союзу вистачає своїх проблем, і їх ще побільшає, якщо через 10-15 років до єдиної Європи ввійде Туреччина, а можливо, й Україна. Дивлячись на це питання з європейського погляду, можна сказати, що Європі буде дуже важко інтегрувати Росію — вона дуже велика. Крім того, і сама Росія не особливо цікавиться своєю інтеграцією, принаймні за нинішньої влади.
— Як складаються відносини між Європейським Союзом і США?
— Я думаю, що США бажали б, щоб Європейський Союз продовжував розширятися. Вашингтон зацікавлений у цьому, так само як і в розширенні НАТО, оскільки ці інститути можуть забезпечити стабільність у цьому регіоні. Наприклад, Вашингтон розраховує, що ця політика дозволить забезпечити мир на Балканах. Тому США підтримують Туреччину, яка хоче вступити до ЄС. Думається, що ці погляди в США переважатимуть і в майбутньому.
В економічній площині, безумовно, між США та ЄС існує конкуренція. Однак виниклі проблеми мають здоровий характер і в більшості випадків вирішуються за допомогою Світової організації торгівлі. У сфері безпеки США вважають, що Європа не прагне витрачати багато коштів на оборонні програми, і тому Вашингтон не сприймає Європу як військову загрозу.
— Росія проведе саміт «Вісімки». Як може пройти ця зустріч?
— Путіна цілком би влаштувала ситуація, коли глави інших семи країн приїхали б до Росії, провели б успішні дискусії. Існують дві можливі проблеми для Росії. Перша — журналісти, які приїхали би в Санкт-Петербург, у своїх статтях і репортажах можуть дуже часто фокусуватися на тому, що Росія не розвивається демократичним шляхом і тому не повинна бути членом «Вісімки», а тим паче її головою. Друге питання стосується головної теми зустрічі — енергетичної безпеки. Чи вважають інші лідери, що Росія може сприяти забезпеченню такої безпеки? Москва хотіла б наголосити, що Росія — надійний постачальник нафти та газу для держав «Сімки». Однак після газової кризи з Україною Путін повинен ясно продемонструвати, що Росія хоче торгувати, а не створювати енергетичну зброю.
Треба зазначити, що на таких самітах державні лідери аж ніяк не жадають ганьбити один одного, а навпаки, зацікавлені в колективному заспокоєнні. Усі глави держав «Сімки» приїдуть до Петербурга, навіть попри заклики бойкотувати цей саміт. Може хтось із них буде дещо критичніший, щоб продемонструвати, як непокоять світ деякі процеси, що відбуваються в Росії... Але в будь-якому випадку Путіну немає потреби побоюватися ескапад із боку інших державних лідерів. Інша річ, чи зможе Путін заглушити критику з боку іноземної преси...
— Як може відреагувати Захід, якщо Путін вирішить залишитися на третій президентський термін?
— Якщо Путін спробує змінити Конституцію, щоб залишитися на третій термін, західні держави будуть вимушені переглянути своє ставлення до Росії. Це завдало б серйозних збитків міжнародним зв’язкам, особливо з огляду на те, що Путін багато разів оголошував, що він збирається дотримуватися закону та залишить владу.
Наступне запитання: які вибори відбудуться в 2008 році? Захід демонструватиме своє бажання побачити в Росії вільні та чесні вибори. Якщо вибори виявляться «брудними», а результати будуть підтасовані, Кремль зазнає жорсткої критики. Однак серйозних наслідків не буде. Якщо влада перейде до іншого президента, все згодом заспокоїться.
— Якщо ситуація розвиватиметься так, як вона розвивається тепер, то яким чином складатимуться відносини Росії, США та Європейського Союзу через 10-15 років?
— Нинішні відносини є, здебільшого, комерційними. Мало що відбувається з політичної сторони. У найближчому майбутньому відносини розвиватимуться за колишньою траєкторією, тобто зміцнюватимуться бізнес-зв’язки. Крім цього, швидше за все, нічого значного не станеться.
