Надто обережні політики вважають, що найкращий захист — це ненапад. Щоб боронь Боже не образити когось зі свого електорату, Джон Керрі чесно вилаяв усі існуючі погляди щодо трьох основних соціальних проблем в Америці.
1. Керрі каже, що він проти застосування смертної кари — за винятком тих випадків, які пов’язані з терористичною діяльністю.
Для більшості американців, які вірять у те, що держава ніколи не повинна позбавляти людину життя, така двоїста позиція Джона Керрі не має під собою підстав. Незрозуміло, навіщо тоді взагалі говорити про те, що суспільство не має права засудити до смерті насильника-вбивцю, чия провина доведена аналізом ДНК, серійного вбивцю, який зізнався у скоєних злочинах, або диктатора, звинуваченого в геноциді проти свого народу, якщо одразу ж робиться застереження, що смертна кара — питання вирішене, коли мотив убивці полягає в тому, щоб вселяти жах i сіяти паніку.
Ви можете зайняти тверду та чесну позицію стосовно смертної кари, як це зробив колишній губернатор штату Нью-Йорк Маріо Куомо, незважаючи на політичні наслідки, але щойно ви починаєте говорити двозначно або ухильно, роблячи всілякі винятки залежно від складності проблеми або ступеню суспільного страху, ви підриваєте свою власну моральну позицію.
2. Довгий час Керрі вважав себе захисником права жінок на аборт, але останнім часом знайшов у собі переконаність у тому, що «життя починається при зачатті».
Прихильники позиції вибору вважають, що життя починається при народженні, й жінка має право позбутися плоду в будь-який момент під час вагітності. Люди, які виступають рішуче проти такого підходу та схиляються до позиції життя, переконані, що життя починається при зачатті, й аборт ембріона або зародка те ж саме, що вбивство.
Попри те, що протиборчі сторони не дійшли єдиної думки стосовно того, коли починається життя, вони, принаймні, знають суть проблеми. Вам може бути близька позиція вибору й відсутність обмежень на аборт, або ви можете бути прихильником позиції життя й запровадження абсолютних обмежень, або, як більшість американців, погодитися з існуючим законодавством, що забороняє аборт на пізній стадії вагітності. Але більшість людей вважають незрозумілою з погляду логіки позицію, що поєднує в собі одночасно обидві крайності.
Усе це стосується сьогоднішніх дебатів про федеральне фінансування досліджень стволових клітин. Якщо ви вважаєте, що життя починається при зачатті, маєте всі підстави стверджувати, що гроші платників податків не повинні йти на організацію приватної підтримки медичних досліджень із вилучення стволових клітин із крихітних зародкових пухирців, усе одно приречених на загибель.
Джон Керрі розгорнув цілу кампанію у своєму прагненні збільшити фінансування цих, на його переконання, легальних досліджень. Це саме та позиція (я серед її прихильників), яка може принести кандидату в президенти велику кількість голосів, але він не може дозволити собі зректися й протилежного твердження про те, що «життя починається при зачатті», на той випадок, якщо раптом відчує помилковість позиції життя й необхідність зректися неї. Його метання з боку в бік, як і раніше, тривають.
3. Джон Керрі стверджує, що він, з одного боку, проти одностатевих шлюбів, але з іншого, також проти прийняття поправки до Конституції, яка б забороняла їх. Його позиція: нехай цю проблему вирішують на рівні штатів.
Дослідники громадської думки вважають цей спритний маневр вельми вдалим. Однак Верховний суд у такому разі може оголосити неконституційним Акт про охорону шлюбу, підписаний Біллом Клінтоном. Якщо ж цього не станеться, то верховні судді повинні вирішити, які шлюби в яких штатах є законними, а які ні. У результаті для того, щоб скасувати прийняте ними рішення, все одно потрібні зміни в Конституції й голоси більшості населення.
І тут Керрі знову включає свій маятник. Він може сказати, що не є прихильником одностатевих шлюбів, і отримати підтримку більшої частини електорату, одночасно кажучи про свободу особистості та право на самовизначення (що також є вельми популярним). На відміну від нього Джордж Буш зайняв тверду негативну позицію та має намір втілити її в державному законодавстві, заздалегідь провівши через Конгрес.
Які висновки можна зробити з обговорення цих трьох проблем? Яку різницю ми побачимо у стилі державного керівництва двох кандидатів у президенти?
Що стосується смертної кари, то Буш за її застосування, Керрі так і не зміг до кінця визначитися. Що стосується абортів, то Буш знову за заборону, а Керрі вважав за краще включити маятник. У питанні про одностатеві шлюби Буш виступає демонстративно проти, у той час як Керрі проти лише на словах і надзвичайно спритний у знаходженні доводів, що дозволяють йому ухилятися від прямої відповіді.
Так сталося, що особисто я не поділяю поглядiв Джорджа Буша стосовно смертної кари, віддам перевагу компромісу Верховного суду в усьому, що стосується абортів, і знову не погоджуся з діючим президентом у питанні про одностатеві шлюби. Але треба визнати, що в усіх трьох випадках американський лідер займає тверду позицію. Буш не намагається бути, перефразовуючи біблійну фразу, всім для всіх.
З іншого боку непостійність Джона Керрі непокоїть усіх, хто хотів би бачити на чолі держави керівництво, що заслуговує на довіру. Особисто я не маю наміру дивитися його офіційну заяву про згоду на висунення кандидатом на посаду президента лише для того, щоб послухати нові воєнні байки, захоплення клінтонівського натовпу або несподівані напади красномовства. Мені вистачить почути, що Джон Керрі перестав коливатися й визначився у своїх поглядах.
Уїльям СЕФАЙР, політичний оглядач, колишній спічрайтер президента Річарда Ніксона, лауреат Пулітцерівської премії 1978 року
