Однією з головних подій минулого тижня у медіа-світі Європи та Росії став практично ніким не помічений в Україні відкритий лист британського літератора й актора Стівена Фрая прем’єру Об’єднаного Королівства Девіду Кемерону та Міжнародному олімпійському комітету щодо необхідності скасування зимової Олімпіади-2014 у Росії. Мотивація такого заклику — переслідування в Росії геїв та лесбіянок, яке проводиться з ініціативи і під патронатом президента Володимира Путіна.
Утім, надамо слово самому Стівену Фраю.
«Я пишу вам із щирим сподіванням, що всі ті, хто любить спорт і цінує олімпійський дух, усвідомлюють, як заплямовано було п’ять олімпійських кілець, коли в 1936 році, під егідою торжествуючого тирана, у Берліні пройшли Олімпійські ігри. За три роки до Олімпіади цей тиран законодавчо виділив в окрему групу меншість, чиєю єдиною провиною була національність, яка дісталася їй від народження... Олімпійський рух того часу не приділив жодної уваги цьому злу і провів сумнозвісну Берлінську Олімпіаду, надавши трибуну тріумфуючому фюреру, зміцнивши його статус і на батьківщині, і в усьому світі. Олімпіада дала йому впевненість. З цим згодні всі історики. Ми всі знаємо, до чого ця впевненість призвела.
Путін страшним чином повторює цей божевільний злочин, цього разу — проти ЛГБТ-спільноти в Росії. Побиття, вбивства, приниження цих людей поліція ігнорує повністю. Будь-який захист чи розумне обговорення гомосексуальності стали протизаконними. Наприклад, заява про те, що Чайковський був геєм, і це вплинуло на його життя і мистецтво, і може служити натхненням для інших геїв — художників і музикантів, карається за законом, аж до тюремного ув’язнення.
...Абсолютна заборона на проведення Зимових Олімпійських ігор 2014 в Сочі просто необхідна. Проведіть їх у Юті, Ліллехаммері, де завгодно. За будь-яку ціну необхідно позбавити Путіна підтримки цивілізованого світу. Він робить з геїв цапів-відбувайлів так само, як Гітлер робив їх із євреїв. Не можна допустити, щоб це зійшло йому з рук.
...Щоразу (а в Росії це відбувається постійно), коли підлітка-гея доводять до самогубства, коли лесбіянку ґвалтують, щоб «провчити», коли чоловіків і жінок б’ють нацистські молодчики, а російська поліція стоїть збоку, мій світ валиться, і я плачу, бо бачу, як історія повторюється знову».
Емоції Стівена Фрая зрозумілі. Так само, як і підтримка ідей Фрая значною частиною російської ліберальної спільноти. Як і мовчанка іншої частини ліберального й демократичного табору. Бо ж кому хочеться виступати на захист режиму Путіна і насправді брутального антигейського законодавства. Але... Мухи — окремо, котлети — окремо. Спробуймо поглянути на відкритий лист Стівена Фрая і позначені в ньому проблеми під ширшим оглядом, ніж пропонує сам автор цього листа, навіть якщо якісь полум’яні захисники прав ЛГБТ-спільноти за своєю звичкою оголосять саму цю спробу «фашизмом».
По-перше, насправді ніякої тотожності ситуації з євреями у нацистській Німеччині та з геями у путінській Росії немає. При цьому, для порівняння, слід брати не добу Голокосту, а відносно «вегетаріанські» часи 1933—38 років, коли німецьких євреїв істотно обмежили в правах, але ще не заганяли в концтабори та не відправляли у газові камери. Що, в Росії законодавчо заборонені і кримінально переслідуються одностатеві сексуальні стосунки? Що, в парках там стоять лавки з табличками «для геїв», а на вітринах супермаркетів написано: «Вхід геїв небажаний»? Що, геїв зганяють у якісь гетто і забороняють жити серед гетеросексуалів? Зовсім ні. Так, звісно, є певні дурнуваті обмеження, що стосуються публічної сфери — але хіба це єдині такого роду обмеження в Росії? Так, наявні випадки звільнення людей з роботи тільки тому, що вони заявили про свою сексуальну орієнтацію — але ж хіба куди більше росіян не втрачає роботу через участь в акціях політичного протесту чи за свою активну громадянську позицію? Так, трапляються випадки доведення до самогубства, напади та вбивства геїв — але хіба не значно більше випадків того чи іншого насильства пов’язано з етнічним чинником? І, цікаво, Бориса Моісєєва чи Сергія Пєнкіна, які не приховують своїх сексуальних преференцій, хтось кидав за ґрати чи забороняв виступи?
Утім, нічого дивного: значна кількість західних діячів культури звикла бездумно кидатися термінами «фашизм», «тоталітаризм», «деспотія» тоді, коли цих явищ насправді немає — і не помічати їх тоді, коли вони є.
По-друге, перед нами дивний і сумний феномен: письменник Стівен Фрай за своїм творчим статусом мав би бачити не тільки проблеми ЛГБТ-спільноти, до якої він належить і сам, а й уселюдські проблеми, пов’язані з Росією. Якраз у ці дні там проведено варварські поліцейські «зачистки» міст від нелегальних мігрантів та скоєно неонацистські масові погроми «чурок» на базарах; якраз у ці дні триває — у кращих традиціях тоталітаризму — процес над фігурантами «болотної справи»; якраз у ці дні набув силу так званий «антипіратський закон», який дозволяє без рішення суду заблокувати будь-який Інтернет-сайт. І взагалі, як заявила синхронно з появою листа Фрая на «Эхо Москвы» Валерія Новодворська, «куда же тащиться на Олимпиаду в страну, где в столице, в центре — концлагерь, где Ходорковский отсиживает с Лебедевым одиннадцатый год, где скромному сельскому учителю-народнику за его труды дают 7 лет, где вообще уже давно забыли, что такое правосудие, что такое права человека. Страна-агрессор, оккупант, которая оккупирует территорию Молдовы — Приднестровье, территорию Грузии — Абхазию и Южную Осетию. Куда?». Але всього цього Фрай не бачить чи не хоче бачити — а він же письменник, повторю це ще раз, і бачити зобов’язаний згідно зі своєю суспільною місією. Та, схоже, для нього ЛГБТ-спільнота є єдиною і найвищою цінністю. І чи не тому він раніше виступив на захист Pussy Riot, що одна із засуджених дівчат начебто належить до цієї спільноти?
Відтак Стівен Фрай своїм листом об’єктивно підіграє авторитарному режиму сучасної Росії, налаштовуючи проти «зарозумілих геїв» (так охарактеризував Фрая та його однодумців учасник Інтернет-форуму) значну частину навіть тих росіян, які виступають проти путінського антидемократизму.
По-третє (сподіваюсь, ніхто не звинуватить мене у симпатіях до ВВП, як одного разу звинуватили ледь не у палкій любові до Д. Табачника?), Фрай неправдиво говорить про відсутність можливості обговорювати у Росії складні питання, пов’язані з сексуальною орієнтацією. Назву тільки одне ім’я — Юлія Латиніна. Її численні статті на цю тему в «Новой газете» та програми на «Эхе Москвы» викликають бурхливе обговорення в суспільстві, в тому числі, і в Інтернеті. А класичні книги покійного вже, на жаль, академіка Ігоря Кона, який першим в СРСР публічно виступив за легалізацію одностатевого кохання і ґрунтовно дослідив цей феномен, не вилучені ані з бібліотек, ані з Усесвітнього Павутиння... Так, тут є проблема — надто мало медіа-ресурсів, де можна було б серйозно дискутувати на ці теми. Але ж хіба з іншими серйозними темами у медіа-просторі Росії не та сама ситуація?
Інакше кажучи, ставлення до геїв у Росії (як на рівні влади, так і на рівні значної частини суспільства) — це особливий вияв загальних чинників — манії імперської величі і підозрілості, якщо не ворожості, до «іншого», до такого, що не вписується у парадигму цієї величі чи суперечить їй. А Фрай і подібні до нього (а таких чимало серед політиків та громадських діячів Заходу) воліють не помічати головного, загального, сутнісного.
...До речі: у фашистській Італії аж до кінця 1930-х не було державного антисемітизму, навпаки, євреї обіймали високі урядові посади і були членами партії, а Муссоліні урочисто заявляв: «Антиєврейські організації паплюжать саму фашистську ідею». До речі, і переслідувань гомосексуалістів там у ті часи не було; то що, невже від того італійський фашизм був демократичним? Й Олімпіаду-1936 слід було перенести з Берліну до Риму? А в сучасній Болівії президент Ево Моралес не приховує своїх нетрадиційних сексуальних уподобань — невже це означає, що в Болівії відсутні проблеми з демократією? І, нарешті, якщо раптом Путін скасує антигейський закон, невже цим він зніме моральні перешкоди для проведення Олімпіади-2014 у Росії?
ДО РЕЧІ
Група блогерів просить притягнути до кримінальної відповідальності заступника генерального директора ВДТРК Дмитра Кисельова. Приводом для відповідних звернень до Слідчого комітету та Генпрокуратури став виступ телеведучого проти людей нетрадиційної орієнтації. Упорядники електронних скарг вважають, що ведучий телеканалу «Росія» своїми словами сіє ненависть і ворожнечу щодо гомосексуалістів. Матеріалом для перевірки, на думку заявників, повинні стати слова, які Кисельов виголосив у ефірі державного телеканалу ще на початку квітня 2012 року. На завершення передачі «Історичний процес» він запропонував не лише штрафувати представників ЛГБТ-спільноти, але й заборонити їм ставати донорами. Найбільший резонанс у соціальних мережах викликав заклик заступника глави ВДТРК — «заривати в землю або спалювати як непридатні для продовження чийого-небудь життя» серця гомосексуалістів, які загинули в автокатастрофах. Раніше блогери вже скаржилися на цей вислів у Генпрокуратуру. Заяви були перенаправлені для перевірки в МВС. У офіційній відповіді сказано, що ознак порушень закону правоохоронці не виявили. (echo.msk.ru)
