Днями президент Франції Франсуа Олланд провів другу після обрання прес-конференцію, оскільки пообіцяв влаштовувати їх раз на півроку під час виборчої кампанії.
Прес-конференції в Єлісейчькому палаці незмінно дотримуються своєрідного ритуалу, який дуже полюбляє наша постаріла еліта і який свідчить про ностальгію за минулою величчю Франції, що канула в Лєту. Франсуа Олланд провів усе у виключно академічній манері, яка, втім, не дуже добре узгоджується з тим, що зараз непокоїть французів. У відповідь на критику в бездіяльності, якою була відмічена перша річниця його президентства, він використовував військовий арсенал, немов бажаючи підкреслити втручання Франції до Малі (єдиний позитивний результат його роботи, на думку противників), і армійську лексику (наступ, бій, рішення) з новим гаслом «рухатися треба зараз».
З урочистими словами й задоволеною усмішкою (й навіть деякою самоіронією у словах про популярність, що перебуває в зеніті) він, як сучасний Дон Кіхот, збирається продовжити боротьбу з безробіттям за допомогою затупленого меча соціальних програм, які ніяк не можуть набрати обертів.
Для вирішення всіх суперечок з Німеччиною він покладається на старий арсенал заходів, спрямований на розвиток системи в напрямку загальноєвропейського керівництва в економіці. Усе це нагадує про часи Жака Делора й покликане змусити всіх забути про недавню критику Ангели Меркель з боку Соціалістичної партії.
Хоча Франсуа Олланд і змінив форму своїх заяв, став по-новому виглядати в президентському костюмі, по суті все залишилося як і раніше: він сподівається, що з часом ситуація зміниться на краще, й обмежується лише напівзаходами. На практиці ж лише зберігається статус-кво, тоді як рецесія стає дедалі глибшою. Кілька люб’язних слів на адресу компаній означають, що їхнє керівництво перестало бути цапом-відбувайлом, але це ніяк не полегшує фінансового навантаження, що лежить на ньому. Не спостерігається прогресу й у сфері купівельної спроможності: президент взагалі не вважає за потрібне торкатися цієї теми. Не казав він і про підйом споживання, який у нинішніх умовах був би спрямований у бік іноземного імпорту. Олланд лише знову підтвердив свою обіцянку скоротити безробіття до кінця року. Вона, до речі, виглядає абсолютно нереалістичною, оскільки економічне зростання цього року замре на нульовій позначці, а населення Франції збільшиться на 160 тис. осіб.
За всім цим бурхливим потоком слів ховається оглушливе мовчання, що стосується способу життя самої держави. Не прозвучало жодного слова щодо необхідного скорочення держвитрат, які продовжують зростати й наступного року досягнуть позначки 57% ВВП: тут Франція встановила рекорд серед усіх 27 країн Євросоюзу.
Франсуа Олланд стверджує, що хоче «знову привести країну в рух». Проте держава не робить нічого, щоб залучити французів до якогось спільного проекту, а у багатьох є підозра щодо нового посилення податкової політики до 2017 року. Незважаючи на всі обіцянки, президентові ніяк не вдається підібрати ключ до сердець людей. Уряд продовжує плисти по кон’юнктурних течіях, а люди давно перестали на щось сподіватися. І якихось змін сьогодні чекати не доводиться.
Atlantico, Франція, 20 травня 2013 р., переклад ИноСМИ.Ru
