Експерт із державної безпеки США та Росії в програмі Фонду Карнегі щодо Росії та Євразії Метью Рожанськи часто буває в Україні. Днями він представив в Інституті світової політики аналітичну записку «Пріоритети для головування України в ОБСЄ на 2013 рік». В ексклюзивному інтерв’ю «Дню» пан Рожанськи розповів про те, які очікування покладають у США на головування України в ОБСЄ і про те, наскільки серйозними є розмови про застосування санкцій до українських чиновників після прийняття резолюції сенатського комітету із закордонних справ із вимогою звільнити Юлію Тимошенко.
— Це головування відкриває перед Україною багато викликів і водночас «вікно можливостей». У мене є впевненість, думаю, що також і у Вашингтоні, про те, що головування України буде успішним, але це залежить від того, що розуміємо під словом «успіх». Мінімальне розуміння успіху дуже поширене всередині уряду України, зокрема, в Міністерстві закордонних справ, голова якого відповідатиме за головування в ОБСЄ. Наскільки я розумію, МЗС України налаштований на те, щоб продовжувати діяльність існуючих інститутів. Це розумно і можна навіть сказати безпечно, але для України не підходить.
— Чому?
— Україна має унікальні, дуже специфічні можливості, які стосуються найголовнішої проблеми і можливостей усього євроатлантичного простору. А це основний принцип діяльності самої організації ОБСЄ, яка прагне покращити безпеку, взаємну довіру та ефективність інститутів у цьому просторі.
— І які ж, на вашу думку, має можливості Україна?
— Вона перебуває в «сірій зоні», не є ні членом НАТО, ні членом ОДКБ. Україна дуже зацікавлена у вирішенні «замороженого» конфлікту в Придністров’ї, оскільки це на її кордоні. Україна розуміє, що несе частину відповідальності за непередбачуваність на ринках енергоресурсів на цьому континенті. І останнє, але не менш важливе — Україна має всередині країни проблему історичного примирення, історичної пам’яті. Це все видно і відчувається всередині країни найбільше. Ця внутрішня суперечка характеризує відсутність розуміння у всьому євроатлантичному просторі. Виходячи з цього, я вважаю, що Україна повинна приймати на себе більш амбітні плани головування.
— Такі, як ініціатива Президента України Віктора Януковича, який, виступаючи з трибуни ООН, заявив, що в рамках свого головування в ОБСЄ Україна планує приділити особливу увагу питанню виходу з кризи, яке виникло довкола Договору про звичайні озброєння в Європі...
— Боюсь, що це безуспішно.
— Чому?
— Я бачу, що українські чиновники сконцентровані на короткострокових планах. Але навіщо приймати на себе відповідальність за проблему, для вирішення якої в України немає ніяких особливих ресурсів. Зрозуміло, що ключі до її вирішення лежать у Вашингтоні і Москві. Я не проти, але думаю, що це хороший приклад підходу, який не веде ні до більшого успіху, ні до підвищення іміджу України.
Для отримання хорошої оцінки головування Україні треба проявити себе так, як під час організації Євро-2012, коли вона демонструвала компетентність. Україна знову буде в центрі уваги. І тому найголовніше для неї — демонструвати довіру до себе з таких ключових питань, як демократичні вибори, свобода слова, незалежність судів, захист прав меншин.
— Деякі високопоставлені українські чиновники говорять, що нещодавно прийнята сенатським комітетом із закордонних справ резолюція із закликом звільнити Тимошенко є справою рук Лазаренка. Що ви скажете на це?
— Ситуація довкола прийняття цієї резолюції свідчить про те, що у нас на Капітолійському пагорбі практично ніхто не зацікавлений у цьому питанні. Можливо, Лазаренко зацікавлений у прийнятті резолюції, але він не сенатор, не конгресмен. Я не спекулюватиму на таких питаннях, хто кого підкупив. Не думаю, що це було так. Якщо один сенатор або конгресмен приймає на себе відповідальність написати резолюцію, інші дивляться на це як на незначну справу. Якщо Інхоф захотів написати резолюцію — будь ласка.
— А потім до нього приєднався сенатор Дьорбін, друга людина за впливовістю в Демократичній партії...
— Дьорбін щодо доброти дещо змінив текст резолюції. Проект було написано необдумано. Там були фрази — «відкликання посла», «серйозні санкції», «невизнання головування України в ОБСЄ». Це було жахливо. Резолюція стала кращою. Але в результаті вона продемонструвала, що в наших відносинах є проблеми.
— Тобто ви не бачите перспектив застосування санкції до українських чиновників?
— Такі побоювання існують, якщо Україна й надалі продовжуватиме діяти в тому самому дусі. Багато залежить від парламентських виборів в Україні, від курсу реформ усередині країни. Найважливіше для Конгресу і Держдепартаменту — продовження заходів, про які вони домовлялися з українською стороною. У Вашингтоні є розуміння, що Україна поки що не повністю відійшла від прихильності слідувати демократичним курсом. Проте у мене є побоювання щодо «русифікації» нашої політики відносно України. Якщо йдеться про санкції, про справу Тимошенко як знак проблеми політичної системи України, подібно до справи Магнітського в Росії, тоді дедалі більше високопоставлені чиновники, які спостерігають за цим регіоном, думатимуть, що це однакова з Росією країна, яка має однакові проблеми.
— Хотілось почути вашу думку про перші дебати Обами і Ромні. Чи переламали вони хід президентської кампанії, в якій має перевагу нинішній президент?
— Із того, що я побачив, у мене склалося хороше враження про Ромні. Він поводився як справжній кандидат. Він не припустився багатьох помилок, про що дуже переживали республіканці. Я радий, що у нас справжня конкуренція між сильними кандидатами. А це якраз свідчення справжньої демократії.
— А чи може Ромні допомогти виграти вибори, якщо він виглядатиме переконливіше за Обаму і на подальших двох дебатах?
— Звісно, може. Мільйони американців дивляться ці дебати і читають про це. І це може вплинути. Водночас існують обмеження. В нашій американській системі приблизно 40% є членами тієї чи іншої партії.
— І хто з цих двох кандидатів буде кращим?
— Для України?
— І для світу?
— Я консервативний інтернаціоналіст. Тому вважаю, що Америка повинна використовувати свою силу якомога відповідальніше, якомога обережніше, щоб зберегти достатньо сил у разі потреби захистити свої головні інтереси. А це означає, що ми не повинні постійно думати про проблеми світу як про свої проблеми і бути глобальним жандармом. Але, на жаль, я чую від обох кандидатів надто багато про такий порядок денний, як звільнення Близького Сходу від диктаторів.
