Десять років тому ідея європейської колективної оборони в очах мало не всього світу виглядала нездійсненною мрією. П’ять років тому це був просто набір красивих слів. Сьогодні концепція втілилася в реальність. За останні два роки, незважаючи на скепсис деяких кіл, узгоджені зусилля політиків і державних діячів дозволили виробити скоординовану позицію у сфері європейської оборони, покликаній доповнити функції союзу НАТО.
Віхами розвитку європейської оборони в новому напрямі стали три конкретні рішення, прийняті цього року: про створення Європейського оборонного агентства (ЄОА), спільних європейських бойових груп і європейської жандармерії.
У п’ятницю в голландському місті Нордвійк, у рамках неформальної зустрічі міністрів оборони країн Євросоюзу, відбудеться перше засідання керівної ради ЄОА з моменту його створення у червні цього року. Агентство має стати головним інструментом здійснення європейської політики у сфері оборони та безпеки. Будучи самостійною установою, ЄОА буде цілком інтегрованим до інституційної структури ЄС. Засідання в Нордвійку дозволить чіткіше визначити його функції.
Серед найважливіших завдань агентства слід назвати оптимізацію зусиль ЄС у технологічній сфері, зміцнення індустріальної бази ЄС та заохочення наукових досліджень. Реальне створення єдиної європейської оборонної промисловості має життєво важливе значення для підвищення конкурентоспроможності ЄС. Країни-учасниці Союзу взяли на себе тверде зобов’язання потурбуватися про те, щоб агентство з самого початку отримало реальні повноваження.
Це дозволить нам у короткі терміни узгодити потреби країн-учасниць шляхом раціоналізації системи замовлень і розширення спільних проектів. Програма зі створення військово-транспортного літака А-400М вартістю у 25 мільярдів євро (30 мільярдів доларів) є прикладом досягнень, на які здатна європейська оборонна промисловість. 60 літаків уже замовила Німеччина, 50 — Франція, надійшли замовлення з Іспанії, Великої Британії, Бельгії, Люксембургу та Туреччини.
За останні роки стратегічне становище радикально змінилося, збільшивши потребу в легких мобільних силах, які можна швидко перекинути на велику відстань для врегулювання кризи. Створення в рамках британсько-німецької ініціативи бойових груп дозволить протягом двох тижнів передислокувати 1500 європейських солдатів на відстань до 5000 кілометрів. Заснування подібних спільних військових з’єднань забезпечить прозорість при розгортанні багатонаціональних сил. Кілька країн вже заявили про своє бажання брати участь у цій програмі. Франція, безсумнівно, виявить велику активність у цій сфері.
Іншим важливим питанням п’ятничного засідання є створення загальноєвропейських сил жандармерії. Необхідність переходу від «військової» до «цивільної» безпеки в умовах дедалі частіших криз надає цим контингентам життєво важливого значення. Жандармерії швидше за все доведеться вирішувати широкий спектр завдань у період від початкової фази кризи до етапу виведення військ та передачі відповідальності цивільній владі.
Деякі країни, в тому числі Франція, мають воєнізовані поліцейські сили, і майже всі держави-члени ЄС погодилися підтримати створення подібних сил на загальноєвропейському рівні. Сьогодні я разом із колегами з Голландії, Італії, Іспанії та Португалії підпишу протокол про наміри. До складу створюваних сил увійдуть невеликий штаб у Віченці (Італія) та підрозділи воєнізованої поліції в кожній із п’яти країн, що підписали протокол. Перші штабні структури почнуть діяти вже в жовтні.
ЄОА, бойові групи та жандармерія є конкретними елементами єдиного підходу ЄС до питання власної оборони та демонструють готовність Європи підвищити свою відповідальність в оборонній сфері. З погляду ресурсів ми сьогодні маємо можливості, що дозволяють впоратися з цілим рядом різноманітних завдань: розгортанням військ, виконанням поліцейських функцій, підтримкою з боку цивільних структур, забезпеченням гуманітарної допомоги і навіть участю у відновлювальних роботах. ЄС має нарощувати ці можливості з урегулювання криз.
В умовах нестабільності в усьому світі ЄС, як і НАТО, мусить використати взаємодоповнюючі можливості та ресурси своїх країн-учасниць. Як ми бачимо на прикладі Балкан, Африки й Афганістану, європейські оборонні структури діють не на противагу, а пліч-о-пліч із НАТО. Це відбувається в рамках збалансованішого партнерства, покликаного підкріпити Північноатлантичний альянс. В умовах поширення кризових ситуацій будь-яку конкуренцію між оборонними структурами ЄС і НАТО слід виключити. Тісна співпраця між ними має найважливіше значення — як і визнання того факту, що одними військовими засобами впоратися з нинішніми загрозами неможливо. На щастя, сьогодні ЄС як ніколи готовий до дій у кризових ситуаціях у всьому світі. Якщо в Євросоюзу не виробиться комплексу неповноцінності стосовно НАТО, його потенціал із забезпечення безпеки у світі й надалі зростатиме.
