Після затяжного періоду політичного безладу і паралічу новий уряд Індії очолюватиме людина, відома своєю рішучістю. Подібно до того, як повернення до влади прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе наприкінці 2012 року, після шестирічної політичної нестабільності, стало віддзеркаленням рішучості Японії стати більш конкурентоспроможною і впевненою в собі країною, перемога Нарендри Моді на виборах відображає бажання Індії мати динамічного, вольового лідера, щоб він допоміг вдихнути нове життя в економіку країни й укріпити її безпеку.
Очікується, що Моді, як і Абе, зосередиться на відродженні економіки Індії, водночас розвиваючи її оборону й укріплюючи стратегічне партнерство з країнами-однодумцями, тим самим сприяючи стабільності в регіоні і запобігаючи можливості виникнення «китаєцентричної Азії». Харизматичний Моді — улюбленець керівників ділових кіл у країні і за кордоном — обіцяв відновити швидке економічне зростання, кажучи, що для інвесторів «не повинно бути червоних прапорців — лише червона килимова доріжка».
Політичні принципи 63-річного Моді, як і Абе — це помірний націоналізм, ринково орієнтована економіка і неопаназиатизм, прагнення встановити тісні зв’язки з азіатськими демократіями з метою створення мережі взаємопов’язаних стратегічних партнерств.
У країні, де різниця між середнім віком політичних лідерів і громадян у цілому — одна з найбільших у світі, Моді стане першим прем’єр-міністром, який народився після здобуття Індією незалежності 1947 року. Це ще одна паралель із Абе, який став першим прем’єр-міністром Японії, що народився після Другої світової війни.
Є, втім, і важлива відмінність у тому, як виховувались два цих лідери: тоді як Моді при своєму скромному походженні піднявся до керівництва найбільшою демократією світу, Абе — онук і внучатий племінник двох колишніх прем’єр-міністрів Японії, а також син колишнього міністра закордонних справ — може похвалитись видатним політичним родоводом. Більш того, Моді переміг, зруйнувавши династичні устремління Рахула Ганді, чия нездатність чітко сформулювати погляди і продемонструвати лідерські якості суперечила надіям індійського електорату на настання епохи рішучого уряду.
Моді, як і Абе, стикається з численними зовнішньополітичними проблемами. В Індії живе більш як одна шоста світового населення, проте її «вага» на світовій арені далеко не така велика. У нарисі 2013 року, опублікованому в журналі Foreign Affairs під назвою «Безпорадна зовнішня політика Індії», основну увагу приділено тому, як країна сама перешкоджає своєму підйому, немовби політична пошесть у Нью-Делі перетворила її на власного злого ворога.
Багато хто з індійців хоче, щоб Моді задав новий напрям у відносинах з іншими державами в період, коли розрив між Індією і Китаєм в частині міжнародного статусу значно виріс. Вплив Індії на найближчих сусідів — зокрема Непал, Шрі-Ланку і Мальдівські острови — помітно ослаб. Мабуть, тільки Бутан залишається єдиним вогнищем стратегічного впливу Індії в Південній Азії.
Індія також стикається зі зміцненням зв’язків між її двома регіональними супротивниками — Китаєм і Пакистаном, — із яких обидва мають у своєму розпорядженні ядерну зброю і на додачу претендують на значні частини індійської території, при цьому продовжуючи співпрацю у сфері зброї масового ураження. У контактах із цими країнами Моді стоятиме перед тією самою дилемою, що й попередні індійські уряди: як китайський, так і пакистанський міністри закордонних справ мало що вирішують. Зовнішню політику Китаю формують Комуністична партія і військові, а Пакистан покладається на свою армію і розвідку, які досі використовують як довірених осіб терористичні групи. Уряд Моді навряд чи дозволить, щоб організований із території Пакистану теракт на кшталт мумбайського залишився безкарним, використовуючи хоча б способи відплати, що не вимагають застосування військової сили.
Надання нового імпульсу відносинам зі Сполученими Штатами, які нещодавно погіршились через неприємні дипломатичні тертя і торговельні суперечки — ще один невідкладний виклик. Але прихильність Моді ринковій економічній політиці і модернізації оборони, напевно, стане джерелом нових можливостей для бізнесу США і приведе до підйому двосторонніх відносин на новий рівень.
Стратегічні інтереси Америки буде витримано завдяки ймовірній новій співпраці в області оборони і торгівлі, що спричинить збільшення обсягу продажів американських озброєнь і створить умови для військової координації між країнами. США вже проводить з Індією більше військових навчань, ніж із будь-якою іншою країною.
Моді — лідер саме того типу, який може допомогти повернути індійсько-американські відносини в потрібне русло і сприяти співпраці. Проте є небезпека, що його відносини зі США, особливо спочатку, будуть, швидше, діловими, ніж дружніми, через проявлену Америкою неповагу, яку він навряд чи забуде. 2005 року уряд США анулював його візу на підставі недоведених підозр у потуранні індусько-мусульманським конфліктам 2002 року, коли він був главою уряду штату Гуджарат. Навіть після того, як Верховний суд Індії не знайшов доказів зв’язку Моді з актами насильства, США продовжували піддавати його остракізму і звернулись до політика лише напередодні виборів, які нещодавно відбулися.
Оскільки США не висловили жалю з приводу анулювання його візи, Моді навряд чи лізтиме зі шкіри, щоб подружитися із США і прагнути візиту до Білого дому. Швидше, він чекатиме, поки офіційні особи США не почнуть приїздити до нього.
З іншого боку, Моді навряд чи забуде і країни, які приймали його навіть тоді, коли США піддавали його нападкам — такі як Японія і Ізраїль. Візити Моді до Японії 2007-го і 2012 років відкрили нові перспективи для японських інвестицій у дружньому для бізнесу Гуджараті.
Більш того, Моді збудував особливі відносини з Японією і налагодив особистий контакт з Абе. Коли той знову прийшов до влади, Моді привітав його по телефону.
Перемога Моді, швидше за все, перетворить індійсько-японські зв’язки — двосторонні відносини, які найшвидше розвиваються в Азії, — на головний двигун індійської стратегії «Дивись на Схід», суть якої — зі схвалення Америки, укріпити економічну і стратегічну співпрацю із союзниками і партнерами США в Східній і Південно-Східній Азії. Абе, який прагне зміцнюватиме безпеку Японії, не обмежуючись нинішнім «американоцентризмом», заявляв, що зв’язки його країни з Індією мають «найбільший у світі потенціал, який тільки можливий для двосторонніх відносин».
Глибший союз між Японією й Індією за Абе та Моді потенційно здатен переформатувати стратегічний ландшафт в Азії. Тому недивно, що Абе підтримав перемогу Моді.
Проект Синдикат для «Дня»
Брахма ЧЕЛЛАНІ — професор незалежного Центру політичних досліджень із Нью-Делі й автор книги «Азіатський велетень, вода: нове поле бою, вода, мир і війна: протистояння глобальній кризі водних ресурсів»
