Нарешті в Чилі завершилася епоха генерала Августо Піночета. Через 36 років після того, як ліві вперше прийшли до влади в результаті мирної революції Сальвадора Альєнде, перемога в якій була отримана на виборах, а не шляхом озброєної боротьби, чилійці ще раз зробили вибір на користь докорінних змін, обравши своїм новим президентом жінку-соціаліста.
«Моєю метою буде пройти разом із вами ще одну ділянку цього великого шляху свободи, що відкрився перед нами», — сказала Мішель Бачелет після свого обрання в січні. У її коментарі простежується явний зв’язок із останньою промовою Альєнде з обложеного палацу Ла Монеда 11 вересня 1973 року, коли він заявив, що одного разу, швидше раніше, аніж пізніше, «ми знову відкриємо великий шлях, яким підуть вільні люди».
Ейфорія, що супроводжувала перемогу Бачелет, нагадувала емоції, що охопили Сантьяго в 1970 році, коли був обраний Альєнде. Навіть трибуна, з якої промовляла Бачелет, була розташована майже на тому ж самому місці, з якого Альєнде виголосив свою історичну переможну промову 36 років тому. Але балкона Студентської федерації Університету Чилі більше не існує, а на цьому місці розташовані висотні будівлі та сучасні станції метро, які з’явилися в ці проміжні роки історії Чилі.
Справді, хоч Мішель Бачелет, як і Альєнде, є соціалістом і лікарем, сьогоднішня Чилі відрізняється від країни 70-х років. І не тільки тому, що демократію в країні похитнули 17 років перебування при владі Піночета з 1973 по 1990 роки, в ході яких були страчені, закатовані та пропали безвісти тисячі людей, у тому числі й батько Бачелет — генерал військово-повітряних сил, померлий під тортурами через відмову підтримати переворот. Це набагато глибші зміни, що пояснює те, як країна, переважна більшість населення якої є послідовниками римської католицької церкви, віддала перевагу лідерству жінки — соціалістки, агностика та матері-одиначки.
Після перемоги Альєнде чилійську фондову біржу та ринки охопила фінансова паніка. Але цього разу все минуло спокійно, головним чином тому, що економісти вважають, що зростання ВВП Чилі в 2006 році збережеться на здоровому рівні 6,3% на рік. Ця зміна в настрої ринку є одним із великих досягнень попередника Бачелет — президента-соціаліста Рикардо Лагоса. Тому не викликає подиву той факт, що на момент свого відходу з посади президента, він користувався підтримкою 75% населення.
Перевага, що принесла перемогу Бачелет, набагато перевищувала 31 тисячу голосів, які привели Лагоса до влади в січні 2000 року. Тоді багато хто передбачав, що він не протримається й тисячі днів, як це було з урядом Альєнде перед початком перевороту Піночета. Сьогодні, однак, ніхто не пророкуватиме хаос для Бачелет.
Правління Лагоса принесло Чилі угоди про вільну торгівлю зі Сполученими Штатами, Європейським Союзом і Китаєм, пониження рівня безробіття до менш, ніж 8% й економічне зростання на рівні 6% на рік. Інвестиції цього року можуть досягнути рекордного показника в 30% ВВП, а реформи у сфері освіти, охорони здоров’я та в системі правосуддя змінили суспільство. Що найважливіше, Лагос покидає свою посаду, стерши з конституції підпис диктатора. Нова конституція скасувала так звані авторитарні анклави, підпорядкувавши збройні сили цивільному керівництву та скасувавши місця сенаторів від збройних сил у парламенті.
Що стосується самого Піночета, відтоді як у липні 2004 року сенат США оприлюднив інформацію про його величезні секретні банківські рахунки, колись могутній диктатор перетворився на парію. У віці 90 років його переслідують за скоєні ним злочини та корупцію. Таким чином, генерал, який мріяв бачити свою фотографію в чилійських підручниках історії поряд із портретом нашого визволителя Бернардо О’Хіггінса, має змиритися з тим, що помре, покинений навіть тими, хто ще два роки тому поважав його.
Навряд чи це може здивувати. Зрештою, однієї з причин того, чому праві в Чилі не могли перемогти на виборах із 1990-го року, коли була відновлена демократія, є їхнє мовчання про злочини і фінансові махінації Піночета. Але ще одним свідченням трансформації Чилі є те, що переможений Бачелет кандидат від правих сил Себастьян Піньєра є ліберальним підприємцем, який ніколи не приховував свого неприйняття Піночета та його диктатури.
Головним завданням Піньєра стане використання 46,6% голосів, отриманих ним у січні, для того, щоб посилити свою перевагу та створити нову коаліцію правих сил із бездоганною демократичною репутацією, що дасть їй можливість перемогти над правлячою коаліцією «Concertaciуn», очолюваною Бачелет. Така реформована права опозиція уряду Бачелет, можливо, зосередить свою увагу на її спробах модифікувати неоліберальну модель країни в ході вирішення хронічних проблем бідності та нерівності.
Щоб досягнути успіху на посаді президента, Бачелет, яка вже має досвід перебування на посаді міністра охорони здоров’я та міністра оборони, повинна трансформувати цю іншу сторону Чилі, де 18% населення живуть у бідності, а 5% у цілковитій убогості. Це чилійці, для яких відсутність надії може зробити суспільні заворушення єдиною альтернативою, тоді як небезпека повернення військової диктатури більше не є стримуючим чинником.
У будь-якому разі 11 березня, коли Мішель Бачелет вручать президентський пояс, в історії Чилі почнеться нова епоха — епоха першого справжнього постпіночетівського правління.
Моніка ГОНСАЛЕС — чилійська письменниця й журналістка, лауреат премії ім. Марії Мурс Кабо 2002 року, а також редактор «Diario Siete» — нової щоденної газети в Сантьяго-де-Чилі.
