Нещодавно сталося чергове охолодження «замороженого» конфлікту у Придністров’ї. І приводом для цього послугувало підписання президентом самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки Євгеном Шевчуком так званого «Закону про державний кордон». Відповідно до цього закону, частина території, яка зараз перебуває під контролем Молдови, повинна належати невизнаній республіці. Це викликало неабияке обурення Кишинева та ОБСЄ. Голова місії ОБСЄ в Молдові Дженніфер Браш засудила агресивні випади Придністров’я та закликала придністровську владу відмовитися від дій, які призводять до дестабілізації ситуації у регіоні.
Молдавські політики та експерти вбачають у таких діях Придністров’я «руку Москви». Директор програм кишинівського Інституту публічної політики Оазу НАНТОЙ вважає Придністров’я зовнішньополітичним інструментом Росії. «Це конфлікт між Молдовою та Росією. Все, що відбувається на лівому березі (Дністра. — Авт.), робиться за вказівками Москви», — повідомляє «Дню» Нантой.
Проте, цей закон — не єдине, що ускладнює непрості відносини між Кишиневом і Тирасполем. Директор Європейського інституту політичних досліджень Віорел ЧІБОТАРУ пояснює газеті «День», що існує багато інших факторів, які посилюють напругу між сторонами конфлікту. За його словами, це — «пропозиція перенести придністровський парламент з Тирасполя в Бендери, ціла низка заходів з укріплення Збройних сил Придністров’я, спроби перебудувати військовий аеродром у Тирасполі, намагання російських військовослужбовців перекинути численні військові вертольоти, перевезення в Придністров’я 20 військових транспортних машин». Турбує Молдову і офіційна риторика придністровських лідерів, які займають жорстку позицію у переговорах і не бажають обговорювати навіть перспективу підписання політичного документу для розв’язання конфлікту.
Тирасполь відкидає всі звинувачення на свою адресу і стверджує, що саме офіційний Кишинів провокує ескалацію конфлікту. «Ніякі контрольно-пропускні пункти в районі села Варниця і мікрорайоні «Північний» міста Бендери не встановлювались. Відповідно до угод, які було укладено в 1992 році, Придністров’я самостійно здійснює адміністративно-господарську діяльність. У межах проведення спецоперації, пов’язаної зі святкуванням Пасхи, митною службою Придністров’я на території Придністров’я було встановлено спеціальні конструкції для організації відпочинку. Підкреслюю, що ці конструкції не були оснащені жодною інфраструктурою і не були призначені для здійснення контрольно-пропускної спецоперації. Я вважаю, що це питання було політизоване зумисне», — пояснила газеті «День» Міністр закордонних справ Молдавської Придністровської Республіки Ніна ШТАНСКІ. «Для ініціації інциденту, який фактично вилився у пряме зіткнення, молдовська сторона залучила міліцію, яка не має достатніх правових підстав перебувати в зоні безпеки. Бійці відповідних спецпідрозділів були перевдягнені в спортивну форму і поводили себе зовсім некоректно», — продовжує міністр. Штанскі стверджує, що саме Молдова не бажає вступати в конструктивний діалог. «Молдовська делегація блокує засідання Об’єднаної Контрольної Комісії. Фактично, засідання не відбуваються через неможливість узгодити питання обговорення. На мою пропозицію зустрічі в Тирасполі молдовська сторона систематично відповідає відмовою. Проте, ми відкриті до діалогу і розраховуємо, що він буде продовжуватися, в тому числі за сприяння Росії та України», — розповідає «Дню» Міністр закордонних справ Придністровської Молдавської Республіки.
У листопаді на саміті «Східного партнерства» у Вільнюсі Молдова планує парафувати угоду про асоціацію з Європейським Союзом та завершити на технічному рівні виконання плану з лібералізації візового режиму. Твердження офіційного Кишинева про те, що Придністровська Республіка є маріонетковим утворенням, і що за допомогою цієї території Росія намагається ставити палки в колеса молдовської євроінтеграції Штанскі відкидає : «Ми не вважаємо євроінтеграцію Молдови загрозою для Придністровської Молдавської Республіки. Молдова самостійно визначила свій зовнішньополітичний курс, і це є її суверенним правом. Придністров’я визначило свій зовнішньополітичний вектор як євразійський. Проте це не повинно стати перешкодою для політики добросусідства», — пояснює Штанскі. Молдовський експерт Чіботару переконаний у протилежному: «Зараз Росія зацікавлена в тому, щоб перешкодити парафуванню угоди про асоціацію, яка виведе на новий рівень відносини Молдови та ЄС, і може вплинути на зміну геополітичної ситуації. Виникнення будь-якої ситуації, яка призвела б до людських жертв і зіткнень збройного характеру, відразу поставить під питання можливість Молдови виконувати свої зобов’язання і підтримувати стабільність, — молдовський політолог пояснює причини, через які Кишинів боїться ескалації придністровського конфлікту. — У такій ситуації перспективу входження країни у безвізовий режим (з ЄС. — Авт.) буде відкладено. Існує загроза, що деякі положення угоди про асоціацію можуть бути заморожені на тривалий час, доки ситуація не проясниться».
Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій МЕЛЬНИК вважає подальше розростання цього конфлікту малоймовірним. «По-перше, жодна зі сторін не зацікавлена першою розпочати силове вирішення конфлікту. По-друге, жодна з них не має впевненості в тому, чого вони можуть досягти таким шляхом, тобто немає, як в інших конфліктах, такої впевненості і бажання сторін повертатися знову до гарячої фази, — коментує «Дню» Мельник. — Але оскільки напруження досить високе, то не виключається ймовірність якихось випадкових дій, які можуть призвести до жертв. Проте, це, найімовірніше, не переросте в такий масштабний конфлікт, який був 20 років тому в Бендерах».
Тим часом, у парламенті Молдови та в місцевих ЗМІ не вщухають дискусії з приводу того, як діяти в разі загострення конфлікту. Заява Міністра оборони Молдови Віталія Марінуца, який сказав, що «армія готова дати відсіч можливим військовим діям сепаратистів», була жорстко розкритикована, бо суспільство не хоче загострення конфлікту. Місцеві політичні експерти оприлюднили спільну заяву, у якій зазначили про небезпеку реагування на можливі провокації з боку невизнаної республіки. «Ми намагались привернути увагу світової і молдавської громадськості до ситуації з Придністров’ям, щоб вона не вийшла з-під контролю», — розповідає Чіботару. Він переконаний: якщо Молдова і ЄС підпишуть угоду про асоціацію, то придністровська влада не матиме причин для нагнітання конфлікту і буде змушена змиритися з цим та повернутись до політики «малих кроків» або до остаточного врегулювання цієї ситуації. «Бо тоді у них відпаде можливість слугувати форпостом Росії. Просто зникнуть причини для нагнітання ситуації», — каже Чіботару.
У Молдові вважають, що ЄС та Україна можуть сприяти вирішенню цього конфлікту. Міністр закордонних справ України Леонід Кожара, який зараз головує в ОБСЄ, закликав міжнародну спільноту об’єднати зусилля і не допустити розгортання конфлікту в Придністров’ї. Тим часом, Україна, яка оголосила про активізацію діалогу щодо врегулювання придністровського конфлікту одним з пріоритетів свого головування в ОБСЄ, не може похвалитись успіхами.
«Однією із головних цілей головування України в ОБСЄ було досягнення прогресу в регулюванні придністровського конфлікту. Проте, події, які сталися за останні півроку, показують, що для цього бракує як політичної волі України, так і професіоналізму наших дипломатів, які дійсно могли б зробити якщо не прорив, то суттєвий крок у напрямку розвитку діалогу. Останні новини, що надходили з Придністров’я, вказують на те, що максимум, на що може розраховувати Україна, — це добитись стабілізації цієї ситуації», — зазначає Мельник.
Він вважає, що саме Росія зацікавлена в продовженні цього конфлікту. «Росія хоче використовувати Придністров’я як важіль впливу не лише на внутрішню політику Молдови, але й як розмінну монету у своїх переговорах із Заходом», — каже український експерт. У такій ситуації Україні як головуючій країні в ОБСЄ залишається продовжувати діалог та шукати нові формати вирішення цього затяжного конфлікту.
Нещодавнє загострення ситуації у Придністров’ї продемонструвало, що сторони-учасниці переговорів не можуть вирішити цей конфлікт через відсутність політичної волі та чіткого плану дій.
