Китай сьогодні перебуває під сильним тиском, спрямованим на припинення з його сторони інтервенції, що сприяє зміцненню американського долара на світових валютних ринках. Опоненти політики, яку проводить Китай, вказують на збитки, яких вона завдає іншим країнам. Проте китайська влада може прихильніше відреагувати на аргумент, що підкреслює користь, яку може принести відмова від нинішньої валютної політики, котра прив’язує курс юаня до долара, для здоров’я економіки Китаю.
Висунути такий аргумент нескладно. Сьогодні Китай проводить суперечливу політику, що парадоксальним чином підриває його власну економіку та зміцнює економіку США, надаючи Федеральному резервному банку Штатів можливість проводити політику дефіцитного фінансування для стимулювання американської економіки. Китай і Гонконг є найбільшими нетто-покупцями цінних паперів казначейства США. Якби не вони, відсотковий доход із казначейських облігацій був би набагато вищий, позбавляючи Федеральний Резерв можливості проводити грошову експансію.
У самому Китаї підтримка фіксованого курсу юаня щодо долара привела до наявності величезних, які чимраз збільшуються, запасів іноземної валюти, що нарощують інфляційний тиск усередині країни і спричиняють швидке зростання державного боргу. Причиною цього є механізм державного контролю над капіталом, що зобов’язує експортерів депонувати кошти у твердій валюті в Народний банк Китаю в обмін на свіжовіддруковані юані (звісно, у вигляді банківських депозитів) або державні боргові зобов’язання. Зрештою, обидва варіанти виявляться непридатними, оскільки призведуть або до недопустимого зростання інфляції, або до нестерпного тягаря державного боргу.
Це дуже висока ціна за збереження нинішньої політики Китаю, враховуючи штучно підтримуваний валютний курс. Ринки іноземних валют у всьому світі характеризуються високим ступенем нестабільності, головним чином завдяки пониженню курсу долара. Фактично, Китай й інші країни тримають на руках знецінювані активи, що повинні служити їхнім внутрішнім інтересам, а не інтересам США.
Китайські політики повинні пам’ятати про те, що вартість юаня — це лише один із численних чинників, що впливають на конкурентоспроможність економіки Китаю. Зрештою, валютний курс може підвищуватися в період млявої економічної активності та знижуватися, попри здорове економічне зростання.
Цінність валюти будь-якої країни визначається не стільки її економічними показниками, скільки силами попиту та пропозиції на ринках іноземних валют. Наприклад, за певної кількості грошової маси збільшення виробництва товарів призведе до підвищення вартості валюти, оскільки на кожну грошову одиницю можна буде купити більшу кількість товарів. Точно так само збільшення грошової маси щодо фіксованої кількості вироблюваної продукції призведе до пониження купівельної спроможності грошей, оскільки на кожну грошову одиницю можна буде купити меншу кількість товарів.
Таким чином, безглуздо заявляти, що курс китайської валюти сьогодні занижений. Це можна буде визначити лише тоді, коли в усіх учасників економічної діяльності з’явиться можливість вільно вирішувати, де вони бажають розмістити свої фінансові кошти. З огляду на високі темпи зростання грошової маси в Китаї, можна чекати сильного тиску, спрямованого на девальвацію юаня, оскільки темпи зростання грошової маси, що перевищують темпи зростання економіки, зазвичай спричиняють падіння курсу валюти. Якби зберігався фіксований валютний курс в умовах вільного руху капіталу, тоді витік капіталу з країни привів би до прагнення покласти край м’якій кредитно-грошовій політиці.
Дебати щодо вартості юаня лежать в основі дворічних зусиль китайського уряду, спрямованих на уповільнення дуже бурхливого зростання китайської економіки. Одним із прикладів є рішення Народного банку Китаю підвищити річні ставки відсотка з 5.31% до 5.58% — перше підвищення відсоткових ставок за більше ніж дев’ять років — із метою ослабити зростання фіксованих капіталовкладень, зупинити зростання цін і компенсувати пониження рівня заощаджень, що викликає тривогу.
Але таке незначне підвищення ставок відсотка не дозволить зняти напруження в довгостроковій перспективі, оскільки в очікуванні подальшого зростання відсоткових ставок інвестори почнуть переводити гроші в Китай, нарощуючи тиск, спрямований на підвищення курсу юаня. Справді, в міру надходження на китайський ринок великої кількості іноземної валюти, економіка продовжить розвиватися високими темпами, обумовлюючи зростання ставок відсотка.
Тим часом пониження курсу долара відображає той факт, що Федеральний Резерв «підкачує» більше грошей у систему, ніж більшість торгових партнерів США. Таким чином, долар продовжуватиме падати доти, поки темпи вливання нових грошей в економіку США не будуть більше перевищувати темпи економічного зростання та відповідатимуть темпам грошової експансії, яку проводять інші центральні банки в усьому світі.
Таким чином, прагнення Китаю втримувати вартість юаня по відношенню до долара на низькому рівні є дорогою та безглуздою політикою. Відкладаючи рішення відпустити юань у «вільне плавання», китайська влада сприяє зростанню нестабільності в економіці Китаю.
Кристофер ЛIНГЛ — професор економіки Університету ім. Франциско Маррокін у Гватемалі та глобальний стратег eConoLytics.com.
