Едмунд Штойбер розповів про курйозний випадок, який водночас може залишити і травмуюче враження. Одного разу він зі своєю онукою сидів за столом і снідав, а поряд з його філіжанкою кави лежала газета Sueddeutsche Zeitung. Онука подглянула на світлину, опубліковану на першій шпальті газети, тричі натискувала на неї пальцем і розчаровано сказала: «Дідусю, зламалося!»
Вона думала, що зі світлиною має щось відбутися, якщо до неї доторкнутися. Як, приміром, це відбувається з комп’ютером. Тобто зображення там можна збільшити чи вийти за посланням на новий сайт. Вона не розуміла того, що світлина інколи просто друкується на папері і нічого іншого з нею зробити не можна. З цього епізоду дідусь зробив висновок: газетна журналістика у молодого покоління не в пошані.
МОГИЛЬНИКИ ВВАЖАЮТЬ, ЩО ВОНИ ДІСТАЮТЬ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
Якщо надто не заглиблюватися, то новини останніх днів підтверджують такі оцінки: відома газета Frankfurter Rundschau оголосила про своє банкрутство, і, судячи з усього, газета Financial Times Deutschland — один з найзахопливіших проектів останнього десятиліття — також припиняє своє існування. Вислів «умирання газет» бродить, як примара, галуззю, і всі ці професійні віщуни й могильники вважають, що вони цим дістають підтвердження своїх пророцтв — їм буцімто вже давно відомо, що газети не мають ніякого майбутнього.
Поки що все досить сумно. До того ж переважно саме газетні журналісти поширюють такі передбачення, що самореалізуються. Це приблизно те ж саме, якби журналісти програми Heute-Journal постійно повідомляли про те, що старіння глядачів телеканалу ZDF слід сприймати як явний провісник швидкого зникнення громадсько-правового телебачення.
Чи справді газетна журналістика невдовзі перестане існувати? Чи сенс історії, що її розповів Едмунд Штойбер, зовсім в іншому? Поведінка дитини засвідчує, що паперові як носієві медійного контенту кинуто виклик з боку нових технологій і що на друк як канал поширення в довгостроковій перспективі чекає складне майбутнє. Але передусім вона свідчить про те, що кращі часи для газетної журналістики — ще попереду.
ХОРОШІ ЧАСИ — ДЛЯ ХОРОШИХ ГАЗЕТ
Інстинктивно ця маленька дівчинка зрозуміла, який потенціал для журналістів і видавців криється в нових медіа — потенціал, який друковані газети навіть близько ще не вичерпали: інтерактивність, актуалізація за мить, зв’язок інформації з ключовими словами, необмежений простір, злиття різних медійних стилів та естетик. Хороші часи для журналістів, яким є що сказати.
Що таке взагалі газета? Середньонімецькою літературною мовою слово «газета» (Zeitung) означає «новина». І фраза «Hat er gute Zeitung?» означає: «У нього добрі новини?» Тому газета — це добре викладена, критично перевірена новина, щось нове, впорядкування подій за допомоги професійних журналістів. Яскрава мова. Зміст із власним куратором і відомим відправником, які беруть на себе відповідальність за достовірність написаного. Ось це і є газета. І газету сьогодні — на щастя — можна прочитати не лише в аналоговому вигляді, тобто на папері, а й у цифровому, тобто на «електронному папері», на комп’ютері, на планшетнику чи мобільному телефоні. Хороші часи для видавців, що бажають зростання.
ДУХ ВИЗНАЧАЄ МАТЕРІЮ
Той, хто скаржиться на такий розвиток, не зрозумів шансу, прихованого в технологічній трансформації. Папір має багатьмо переваг, і тому існуватиме ще довго, і читачі надаватимуть йому перевагу, як вважає багато хто з тих гуру, що відчувають дух часу. Проте було б великою помилкою відмежовувати майбутнє журналістики від цифрових носіїв інформації. Адже журналістика не залежить лише від носіїв чи лише від паперу.
Дух визначає матерію, а не навпаки. Але проблема — ось у чому: дуже багато журналістів і видавців почуваються нині невпевнено. У дискусіях і у своїх інтерв’ю вони відчайдушно захищають папір чи скаржаться на зникнення якісної журналістики в глибинах горезвісного інтернету. Отже, вони самі рубають гілку, на якій сидять. Самогубство через страх перед смертю.
ЖОДЕН ЛИСТ ЧИТАЧА НЕ ЗДАТЕН ЗАМІНИТИ РЕДАКЦІЙНУ СТАТТЮ
Той, хто не йде в ногу з часом, з часом і відходить. Але той, хто намагається надто відповідати духові часу, той також наражається на небезпеку. Люди, що почуваються невпевнено через зміни, що відбуваються, співають пісню піснень щодо генерованого користувачами контенту, який одного дня буцімто замінить собою журналістів. Користувач, на їхню думку, все робить сам, все знає краще від інших і колись зробить непотрібним журналіста, який здобув фахову освіту. Це цілковита нісенітниця! Генерований користувачем контент — це чудово, це чудовий додаток до нашої журналістської пропозиції — колективний інтелект, звичайно, існує. Але існує також і колективна дурість. Проте ні те, ні те не замінює собою журналістики.
Це все одно, що сказати: лист читача замінює редакційну статтю. Насправді — не замінює, а чудово доповнює. А якщо поглянути на витоки журналістики і пригадати, приміром, першу газету, що її видав понад 400 років тому Йоганн Каролюс у Страсбурзі, то тоді, по суті, також йшлося про генерований користувачемконтент. Лише з часом газети стали професійною справою. І те ж саме відбуватиметься в цифровому світі.
ХОРОША ЖУРНАЛІСТИКА МАЄ СВОЮ ЦІНУ
Є ще одна дурість, породжена непевністю, — це пропаганда безплатної культури. Згідно з ідеологією запізнілого комунізму всесвітньої мережі, вільний світ існує лише тоді, коли будь-яка інформація для всіх і в будь-який час є вільною, тобто безплатною. Важко зрозуміти, чому хліб чи ліки мають тоді щось коштувати, хоча хліб і ліки, поза сумнівом, ще потрібніші для життя, ніж хороші газети чи блоги у всесвітньому павутинні. Незалежна журналістика розслідувань має свою ціну і свою цінність.
Тому цифрові газети, як і аналогові, потребують платних моделей. Лише тоді, коли якісна журналістика у цифровому світі стане діловою моделлю, з’явиться ринок і не буде жодної політично керованої державою преси. Вже існують перші нібито сповнені турботи пропозиції про створення фондів для збереження якісної журналістики. Це жах з погляду читача. Лише ринок створює конкуренцію, розміїття і незалежність.
ХОРОША СТАТТЯ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ХОРОШОЮ СТАТТЕЮ
Технології змінюються набагато швидше, ніж ми гадаємо — можливо, газета колись у майбутньому знову буде, як аркуш паперу. «Електронного паперу». Її можна буде скласти, скрутити, запхнути в кишеню. І досить буде одного натискання пальця для того, щоб отримати і потім прочитати цілу газету чи журнал.
Технології змінюються радикально. Але те, що люди хочуть читати те, що їх насправді цікавить, — це змінюється набагато повільніше, ніж ми гадаємо. У газетної журналістики все краще — попереду. Хороша стаття залишається хорошою статтею. І якщо в майбутньому онука Едмунда Штойбера матиме можливість клікнути на фото в газеті — то ще краще.
22 листопада 2012 року Die Welt, Німеччина, переклад ІноЗМІ.ru
