Я мав приймати Леоніда Кучму в Познані на конференції, яку для України влаштовує місцева неурядова організація. Раніше в цій події брав участь Леонід Кравчук. На жаль, президент Кучма, вочевидь, взагалі не зможе приїхати у Познань. Київський суд заборонив йому залишати місто і розпочав розслідування стосовно його причетності до смерті Георгія Гонгадзе.
Я дуже добре пригадую початок сторіччя. Україна почала змінюватися. Драматичні презентації касетних записів, зроблених охоронцем Мельниченком, які відбувалися в українському парламенті, об’єднали українську опозицію. Юлія Тимошенко, так само як і Віктор Ющенко, хоч і були «політичними дітьми» Кучми, почали боротися з усім тогочасним політикумом і всім, що було пов’язано з Кучмою, включаючи його самого. Вони були дуже ефективні.
Після ефектної перемоги помаранчевої революції було багато чого зроблено, щоб з’ясувати, хто ж насправді винний у смерті журналіста, навіть більше — винуватців було знайдено, засуджено і ув’язнено. Президента Кучму до жодної відповідальності не притягали. Сьогодні ж «справу Кучми» відкрито.
Мені дуже цікаво, які нові факти, обставини послужили основою для цих рішучих дій. Український орган юстиції втручається в політичні справи, і, на моє переконання, це відбувається не вперше. Цього разу мова про політичні справи, які мали місце сім років тому на головному міському майданчику України. Саме тоді мільйони українців та ті, хто приїхали підтримати їх, вирішили, як слід повестися з урядом. Тоді це було національне прагнення, і тодішній лідер нації поставився до нього з повагою.
Тепер усе в минулому. Це недавнє минуле, але усе ж минуле. Світ захоплювався рішучістю і ефективністю опозиції, а також тим, як повела себе влада. Помаранчева революція була мирною і не кровопролитною, хоча були і переможці, і переможені.
Передача влади відбулася за згоди і сприяння Кучми. У той момент української історії він був позитивною постаттю. Про вклад Кучми у розбудову української суверенності протягом кількох років на початку незалежності країни мають написати ѓрунтовну книгу.
Не мені засуджувати суди чи будь-кого іншого, особливо беручи до уваги, що я не ставлю під сумнів їхні рішення і висновки. Однак ця справа широко коментується в Європі, і вже звучать питання стосовно політичного контексту цих дій.
Якщо суд вдається до таких рішучих звинувачень, він мусить прийняти рішення швидко і обѓрунтовано і виголосити справедливий вирок. Коли публічна персона довго перебуває у статусі обвинуваченого, особливо коли це не анонімний мешканець країни, розташованої на берегах Дніпра, це не сприяє ані іміджу української влади, ані власне українській державі.
