Біньямін Нетаньягу минулого четверга створив «воєнний уряд», який приведе Ізраїль до збройного протистояння з Іраном. Він не приховував своїх намірів, заявивши, що пріоритетним напрямком нового уряду під його керівництвом буде запобігання здобуттю Іраном ядерної зброї.
Об’єднання з Авігдором Ліберманом завдає удару по внутрішньому опору війні в ізраїльському суспільстві. Після виборів Нетаньягу зможе стверджувати, що він отримав від народу право діяти на власний розсуд у тому, що стосується іранської проблеми. Міністрам і керівникам оборонної системи складно заперечувати дії глави уряду. Віднині операцію ізраїльських ВПС може затримати або запобігти їй лише американське втручання.
Нетаньягу остаточно відмовився від спроб презентувати себе центристським політиком, раціональним і поміркованим. Маску, яку він надів на себе напередодні попередніх виборів, остаточно скинуто. Разом із Ліберманом як заступник короля і спадкоємець престолу, разом зі слухняними солдатами на реальних місцях в передвиборчому списку Лікуд стане праворадикальною, агресивною, ксенофобною партією, яку влаштовує міжнародна ізоляція країни і яка бачить в арабських громадянах Ізраїлю внутрішніх ворогів і небезпеку для держави.
Те, що сталося з Лікудом в період правління Нетаньягу, нагадує ті зміни, які відбулися з цією партією після того, як вона вдруге прийшла до влади 1981 року. У першому уряді Бегіна брали участь Моше Даян і Езер Вайцман, які підштовхнули главу уряду до підписання мирного договору з Єгиптом. У другому уряді Бегіна центральними постатями були Аріель Шарон і начальник генерального штабу Рафаель Ейтан, які привели Ізраїль до катастрофічної війни в Лівані.
Нетаньягу готує зараз такий переворот. У нинішньому уряді Нетаньягу брали участь Ехуд Барак, Дан Мерідор, Бені Бегін, які закликали главу уряду здійснювати стриману зовнішню політику. Вони були раціональною і осудною частиною ізраїльського керівництва. У наступному уряді ці політики брати участь не будуть. Або їх дії будуть цілком нейтралізованими. Лікуд втратить навіть подобу поміркованої політичної сили. Нетаньягу проводитиме агресивну зовнішню політику і більше не зможе стверджувати, що «міністр закордонних справ не представляє державу Ізраїль». Так він говорив про Лібермана останніми роками — кожного разу, коли глава МЗСу виступав з публічними нападами проти Абу-Мазена, Туреччини або інших країн.
Переворот станеться і у внутрішній політиці. Мерідор і Бегін разом із Мікі Ейтаном і Рубі Рівліним билися в нинішньому уряді за існування ліберальної ізраїльської демократії, яка дотримується прав людини, прав меншин. Ця боротьба була спрямована проти дій Лібермана і Нетаньягу, а також його наближених (на чолі з Яаковом Нееманом), які прагнули до створення всемогутньої націоналістичної держави. Віднині нейтралізовано всі стримуючі чинники. Нетаньягу об’єднує Лікуд, партію, якій завжди була притаманна внутрішня демократія, система праймериз, яка володіла розвиненими інститутами самоконтролю, з маріонетковим списком диктатора Лібермана.
Об’єднання Лікуда з НДІ випливає з відчуття слабкості. Воно дає шанс демократичним рухам. Це вимагає об’єднання всіх сил центру і лівого табору. Вони мають представити виборцям дієву ідеологічну альтернативу.
Haaretz, Ізраїль, 28 жовтня 2012 р., переклад надано виданням «Курсор» (Ізраїль)
