21 травня 2013 року в газеті «День» було надруковано статтю під назвою «Львів: єврейський вузол». У ній ізраїльський журналіст Шимон Бріман, поспілкувавшись із представниками місцевої влади та єврейської громади, подав своє бачення про те, як у Львові ставляться до збереження єврейської культурної спадщини. Пропонуємо читачам погляд на ці проблеми представника єврейської громади Мейлаха ШЕЙХЕТА, який 25 років опікується питаннями збереження єврейської спадщини.
Євреї пишаються історико-культурною спадщиною в Україні, тут була квітуча єврейська культура з усіма характерними рисами життя. Видатний історик Ярослав Дашкевич писав: «В Україні поряд з короткими періодами лихоліть були довші періоди життя пліч-о-пліч євреїв з українцями, тут була створена унікальна юдейська культура, яку необхідно зберегти, взаємопроникнення культур потребують ретельного вивчення і оприлюднення». Ми разом пережили темряву й жорстокість совєцьких і нацистських тортур, знищення неоціненного людського матеріалу й нашого спільного духовного багатства. У Галичині було багато доброго у відносинах між українцями, поляками, юдеями. Було й багато злого, що штучно привносилося третіми політичними силами.
Для юдеїв поняття «культурна спадщина» нерозривно пов’язано з обрядовим, традиційним духовним життям. А у Львові — це:
• старе єврейське кладовище на вул. Шпитальній. Там спочиває плеяда видатних рабинів «Турей Загав» — Давид Галеві Сегал, Хахам Цві та інші велетні, автори безсмертних філософських релігійних трактатів. За своєю святістю старе єврейське кладовище у Львові є нарівні святих місць у землі Ізраїлю. Чиновники Львівського міськвиконкому всупереч законам писаним і неземним віддали ділянки захоронень під базар;
• юдейська дільниця, яка розташована в центрі міста в зоні ЮНЕСКО «Історичний центр Львова». Згідно із законами та вимогами ЮНЕСКО забороняється будь-яке будівництво, а лише відновлення та реставрація споруд. Однак чиновники Львівської міської ради, не маючи права на розпорядження землями державної власності, віддали її під забудову готельному комплексу на вул. Федорова, знищивши історичні артефакти, унікальні археологічні знахідки дерев’яного періоду Львова. Без жодного погодження розпочато самовільне будівництво готелю. При цьому було знищено середньовічну систему водовідведення, що спричинило затоплення підвальних приміщень будинків і призвело до тріщин у сусідніх будинках. Проект не було погоджено ні з обласним Управлінням охорони культурної спадщини, ні з Міністерством культури, ні з ЮНЕСКО. Зведення готелю заблокувало би вхід до середньовічного комплексу споруд синагоги «Турей Загав» — «Золотої Рози» — щодо микви та шхити й призвело б до їхнього руйнування.
Поки що частково будівництво готелю вдалося зупинити завдяки втручанню уряду України та Посольства США. За грантом посла США в Україні було проведено археологічні дослідження на ділянках Бейс Мидрашу. Міжнародна громадськість 2008 року провела у Львові конференцію, присвячену належному збереженню єврейської культурної спадщини у Львові. Але цього не хочуть власники численних ресторанів, які вважають цю частину міста своєю власністю. Адже їм потрібна територія для алкогольного дозвілля клієнтів. Не вклавши нічого в історію цієї частини історичного центру Львова, вони стали її власниками й вважають, що можуть диктувати свої умови. Міжнародні угоди й законодавство України для них не існують.
Трагічна історія Голокосту євреїв у Львові, де загинуло близько 500 тис. жертв німецького нацизму, пов’язана з Янівським табором, концтабором «Шталаг-328» біля Цитаделі, концтаборами в Сокільниках, Чвартакув, тюрмою на Лонцького та іншими місцями. Але з перерахованих вище місць трагічної Спільної пам’яті лише Янівський табір було включено в міжнародний конкурс, причому без позначення місць розстрілу, братніх могил та інших особливостей фабрики смерті у Львові, створеної німецькими нацистами для цілої Європи. У концтаборі «Шталаг-328 на Цитаделі у вежі смерті загинуло 20 тис. євреїв. Зараз у цій вежі створено готель-ресторан. Уряд України 2012 р. визнав концтабір «Шталаг-328» біля Цитаделі історико-культурною пам’яткою України національного значення. Проте міська влада постійно наполегливо пропонувала будівництво 22-поверхового комплексу з розважальними об’єктами на зразок Лас Вегаса на самій території концтабору — території фабрики смерті.
Нарешті міськвиконкому Львова стало зрозуміло, що щось треба робити. Щоб врегулювати інтереси бізнесу, якому заважає автентичність єврейської культурної спадщини у Львові, на руїнах якої розкрутився ресторанний бізнес, міськвиконком вирішив приховати їхні «вирішення» в «Міжнародний відкритий конкурс для впорядкування місць, пов’язаних з єврейською історією у Львові з метою спонукання до переосмислення та представлення важливих місць у м. Львові, пов’язаних з історією єврейської громади, як частини багатокультурної спадщини міста». Звучить привабливо, але... Міськвиконком Львова доручив проведення цього конкурсу Центру міської історії Центрально-Східної Європи. Інтереси збіглися — австрійський Центр якраз і зажадав участі в збереженні єврейської історико-культурної спадщини, адже на єврейських темах можна заробити не лише матеріально, а й отримати політичний капітал. Сьогодні австрійський Центр міської історії позиціонує себе як нібито виключно єдиний захисник єврейської культурної спадщини й водночас забезпечує комерційну діяльність німецького товариства GTZ.
Умови міжнародного конкурсу було створено всупереч інтересам української та єврейської громад, про що гостро говорили провідні українці та євреї на громадських слуханнях, але нічого з цього не було взято до уваги. Не обійшлося без глумливої політики: говорилося про те, що влада ніколи не виділить коштів на відродження єврейської культурної спадщини, а українці цього ніби не хочуть, то звідки євреї візьмуть гроші, а от німецьке товариство дасть, бо вирішило в бізнесових інтересах забетонувати сакральні місця єврейського кварталу й чекати, коли львів’яни навчаться шанувати свою історичну спадщину, а поки що хай на цих місцях продається баварське пиво... .
Міжнародні експерти, члени журі й архітектор Львова п. Ю.Криворучко протокольно зажадали погодження результатів конкурсу з рабинами та єврейською громадою, але цього не сталось...
Нагадаймо, що повного відновлення синагоги «Турей Загав» — «Золотої Рози» — вимагає постанова Кабінету Міністрів України, ЮНЕСКО й воля української громадськості, американсько-українська Угода 1994р. «Про збереження культурної спадщини». Саме завдяки цій синагозі Львів бринить на вустах релігійних юдеїв у різних куточках світу. Для збереження культурної спадщини потрібна щирість, відданість, діалог, конкретні дії. У діяльності Львівського міськвиконкому відсутні всі чотири компоненти.
Постійно пропонується й схвалюється мерією сурогат, загорнутий в гарні слова, в основному культурна спадщина руйнується, замість неї пропонується камуфляж атракційного плану. Прикладів більше ніж достатньо. Зрозуміло, що західні «профі», яких залучає ресторанний бізнес до втілення «сурогатів», ніколи би не вчинили у своїх країнах нічого з того, що вони пропонують у Львові.
Якщо говорити про відсутність державного фінансування, то відомо, що Львівський міськвиконком за роки незалежності отримав 276 млн гривень (з довідки обласної прокуратури) на збереження культурної спадщини. Хтось би міг відповісти, куди ті гроші було витрачено, якщо скрізь така розруха?
Панові Шимону Бріману треба було б ознайомитися зі справжнім станом речей і не користуватися висмоктаними з пальця фактами...
Мейлах ШЕЙХЕТ — керівник релігійної громади «Турей Загав» — «Золота Роза», директор Представництва американського об’єднання комітетів для євреїв, директор БО «Єврейське відродження», директор наукового Центру дослідження колекцій юдаїки в музеях України ім. проф. Ф.С.Петрякової, директор Квартири-музею Фаїни Петрякової
