З початку наступного року Данія головуватиме перше півріччя в Європейському Союзі. Як у цій країні оцінюють результати саміту ЄС — Україна, що відбувся минулого понеділка в Києві, й коли офіційний Копенгаген буде готовий підписати угоду про асоціацію, текст якої було остаточно узгоджено? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю посла Данії в Україні Мікаеля Борг-Хансена.
— Тепер у нас є узгоджений текст, чого не було напередодні саміту. Існує одне питання: оскільки тепер текст узгоджено, то, дійсно, можна сказати, що це певний результат. Я не буду характеризувати результат саміту. Але очевидно, що немає ні парафування, ні підписання угоди. І коли це станеться? Це не зовсім ясно. Парафування — це технічне питання, й воно є фактично підтвердженням того, що текст є точним на всіх мовах. І це може зайняти декілька місяців. Підписання — вже щось більше. Якщо у вас є підписаний текст, то він буде мати обов’язкову юридичну силу тільки після його ратифікації в Європейському парламенті й 27 парламентах держав-членів. Для того щоб це відбулося, потрібен великий прорив.
— І коли ваша країна буде готова підписати цю угоду, щоб стався цей прорив?
— Я хочу відзначити, що це не технічне, а політичне питання. І угода буде підписана, на мою думку, не індивідуально урядами, а вона має бути ратифікована всіма країнами. І депутати більшості парламентів, я гадаю, будуть дуже уважно стежити за тим, що відбувається в Україні. Бо ситуація зараз набагато відрізняється від того часу, коли починалися переговори щодо угоди. Тоді Україна вважалася модельною країною в Східному партнерстві. Я не впевнений, що це має місце тепер.
— Через справу Тимошенко?
— Справа Тимошенко — це не стільки справа пані Тимошенко, а симптом того, що судова система діє у вашій країні, як і багато десятиліть тому. Я розмовляв з українськими політиками і представниками прокуратури, й вони погоджуються з цим. Потрібні реформи, щоб судова система у вашій країні працювала так, як в інших європейських країнах. Пані Тимошенко стала символом. Але справа не в ній, а в тому, як із нею обходяться.
— Ви говорили з багатьма українцями, тому знаєте, що більшість із них незадоволена судовою системою і багатьма іншими речами. Але, на вашу думку, як краще впливати на українську владу, коли Україна матиме угоду про асоціацію чи коли перебуватиме в «сірій зоні»?
— Як представник країни-члена ЄС я вважаю, що «сіра зона» не той потенціал для розвитку політики європейської інтеграції. Тому дуже природно з мого боку сказати, що економічний розвиток вашої країни полягає у впроваджені конкуренції, більш привабливих умов не тільки для наших компаній, а й для українських. Ви повинні здійснювати європеїзацію. Не достатньо бути географічно в Європі. Існує також таке поняття, як організація суспільства. Ви будуєте державу, у вас є нація, вам також необхідне суспільство, що функціонує в сучасному стилі. Судочинство є одним з аспектів, але важливим. Коли наші підприємства приходять сюди, бажаючи інвестувати або навіть просто продавати товари, який правовий захист у них є?
— То іноземні підприємства мають багато проблем тут?
— Так, виникає все більше й більше проблем. Боюся, що я не єдиний, хто говорить про це. Я чую це не тільки від країн ЄС, але багато моїх колег можуть розповісти про великі проблеми.
— Зараз усі вшановують пам’ять померлого днями Вацлава Гавела, якого називають великим європейцем...
— Так. І це зрозуміло. Я бажав би, щоб Україна мала таких особистостей у 1990-х роках, як він чи Лех Валенса, які відіграли таку велику роль у своїх країнах! Саме це дуже відрізняє Центральну Європу! Ви в Україні здобули незалежність, але ніколи не мали революції. В таких країнах, як Чеська Республіка й Польща, надзвичайно змінилася ментальність людей, що принесло відповідні наслідки для всього суспільства.
— Але Україна перебуває в іншій ситуації. Навіть Вацлав Гавел відзначив в одному з останніх інтерв’ю: «Російське суспільство веде боротьбу з найбільш жорсткою з усіх відомих форм посткомунізму, з такою особливою комбінацією старих стереотипів і нового бізнес-мафіозного середовища». На жаль, з деякими поправками, але цей діагноз можна застосувати й до України. Чи не вважаєте ви, що Захід має враховувати цю обставину у відносинах з Україною й докладати більше зусиль, аби допомогти нашій країні подолати цю хворобу?
— Я думаю, ви абсолютно праві. Радянська спадщина є дуже важкою. У вас була страшна історія, яка відчувається так сильно й сьогодні. Що стосується допомоги ЄС. Ви знаєте, скільки грошей за останні роки ми витратили на допомогу саме з цією метою? На допомогу українським установам, українському суспільству, неурядовим організаціям, щоб допомогти змінити українську систему. Тут нам як ЄС і як державам-??членам не має в чому докоряти. Проблема в тому, що система тут зіткнулася з труднощами в освоєнні й реальному використанні цих грошей. Ви можете попросити посла ЄС Тейшейру, й він скаже вам, скільки грошей ризикує втратити Україна, тому що відхилено програми, які ми запропонували на благо вашої країни, на благо ваших громадян.
— Ви чули міркування українських чиновників про те, чому вони не використовують ці гроші?
— Існують різні причини цього, і я не буду вдаватися в подробиці. Але, запевняю вас, те, що ви говорите, правда. Ваше суспільство потребує допомоги для того, щоб змінитися, але, зрештою, відповідальність лежить на вас.
— До речі, ваша країна головуватиме в ЄС наступні півроку. Як ви знаєте, один із пріоритетів головування Польщі полягав у наближенні України до ЄС. А чи згадується Україна десь у пріоритетах Данії?
— Ми не маємо, на противагу вашим сусідам, багаторічної історії дуже близьких відносин із вами. Але в нас такі самі амбіції, як і в Польщі. Ми маємо багаторічний досвід головування в ЄС. Ми точно знаємо, що робити, а це значить, що ми не ставимо наші національні інтереси на передній план. Як країна, що головує, ми діємо від імені кожного в Союзі. Крім того, треба враховувати той факт, що в нас є новий договір, який передає більшу частину відповідальності, особливо щодо третіх країн, як от Україна, європейським інститутам. Тому я не буду тут відчувати збільшення тягаря для нас. Насправді, єдина річ, яку мені доведеться робити, це координувати консульську допомогу нашим уболівальникам під час проведення Євро-2012. Зате в іншому в нас буде багато завдань у Брюсселі. Але тут я не матиму додаткового персоналу.
— Чи не могли б ви назвати найважливіші події цього року в світі та в Україні?
— Днями ми з моїми колегами-дипломатами слухали виступ президента Януковича, в якому він згадав Фукусіму, що, безумовно, є важливою подією. Ми входимо до тих країн, які роблять щось для Чорнобиля. Я гадаю, те, що ми робимо для безпеки Чорнобильської АЕС, насправді, є дуже важливим фактором для європейської безпеки. Є деякі дуже очевидні речі, такі як «арабська весна» в Північній Африці. Але Чорнобиль — це не просто турбота українців, насправді — це турбота для багатьох, бо це місце досі не є безпечним навіть після 20 років по катастрофі. Отже, я хотів би відзначити це як важливу річ, тому що завдяки загальним зусиллям будується новий саркофаг. Я вважаю це важливим фактом і, між іншим, доброю новиною.
— Що найбільше запам’яталося вам із публікацій «Дня» за 2011 рік?
— У вас було інтерв’ю з паном Фірташем. Я звернув увагу на це. Здебільшого я дивлюся на заголовки й тоді, часом, починаю читати статтю. Я вважаю вашу газету дуже добрим продуктом. Але в мене насправді нечасто є можливість заглиблюватися в читання статей.
— А ви їх читаєте якою мовою: англійською чи російською?
— Коли я дійсно маю багато часу, то читаю російською. Але англійська версія є чудовою, хоча вона виходить дещо із запізненням. Ви повинні зберегти її, тому що це дійсно хороша реклама для вашої газети.
— Де ви будете відпочивати на Різдво й Новий рік?
— Українське Різдво я зустріну в Україні, а наше — в Данії, в Копенгагені. Торік у нас було багато снігу, але цього року погода буде іншою, як у вас. Але я з нетерпінням чекаю відпочинку. Цей рік був дуже важким. У середині року ми здійснили візит Принца в Україну, який був дуже успішним. Я сподіваюся переконати мою владу проводити і далі офіційні обміни з Україною. Ми вважаємо, що маємо добрі й дружні відносини з вашою країною. І ми бажаємо її процвітання й розвитку та відчувати, що ми досягаємо поступу в напрямку, який ваш президент досі розглядає як головний для вашої країни. І ми аплодуємо цьому.
— Ваше привітання чи тост читачам «Дня» з нагоди Нового року.
— Це має стосуватися футболу, тому що це така важлива подія для вас. Я бажаю вам показати вашу країну в кращому вигляді. Звичайно, це ще й трохи ризиковано, тому що для багатьох людей за кордоном, які не знають нічого про Україну, це буде перший шанс, щоб дійсно побачити її. Й я знаю з власного досвіду, коли ви є об’єктом пильної уваги, то іноді справи йдуть погано, а я сподіваюся, що все буде добре.
