Вельмишановний Леоніде Олександровичу!
З великим зацікавленням прочитав Вашу змістовну статтю «Український рік ОБСЄ: екватор головування» («День», 16 липня 2013 року).
У статті відображена масштабна й результативна робота української дипломатії за останні півроку нашого головування в ОБСЄ. Вона дійсно стосується всіх нас, громадян України. Тому Ви слушно зауважуєте, що для посилення вагомості рекомендацій, які надає Українське головування в ОБСЄ, до цієї роботи треба долучатися представникам «академічних установ та громадянського суспільства».
Відгукуючись на ваш заклик, хочу привернути увагу громадськості до вкрай гострої проблеми глобальної екологічної безпеки, яка, на мою думку, повинна бути в числі найвищих пріоритетів ОБСЄ. У вирішенні цієї проблеми Україні належить особлива місія.
Виразним свідченням цього є редакційна стаття міжнародного журналу «Socialook International» (№ 2, 2007) під інтригуючою назвою «Україна врятує світ?». Статтю опубліковано за підсумками проведеної в Делі (2006) наукової конференції Світового товариства екологічної економіки. У ній наголошується, що сумний досвід Чорнобильської катастрофи спонукав Україну запропонувати ідею Екологічної конституції Землі як шлях порятунку людства від загибелі.
• Нагадаю, що ідея Екологічної конституції Землі (ЕКЗ) складається з двох нерозривних частин: дефінітивної (нормотворчої) та інституційної (регуляторної). Дефінітивна має містити екологічно допустимі норми економічної поведінки суб’єктів господарювання, санкції та стимули екологічно безпечної, соціально орієнтованої «зеленої» економіки. Інституційна — формування та порядок функціонування в системі ООН ефективного механізму охорони природи Землі шляхом заснування Світової екологічної організації та інших органів, відповідальних за дотримання норм ЕКЗ.
Хочу підкреслити, що пріоритет ідеї ЕКЗ у її цілісному вигляді (інституційна та дефінітивна частини) повністю належить Україні. Лише згодом після України інституційну частину ідеї розпочала цілеспрямовано й активно відстоювати Франція. Ідея послідовно проголошувалася трьома президентами України — Леонідом Кучмою (1997, 2000), Віктором Ющенком (2007, 2008), Віктором Януковичем (2011), — а також двома міністрами (МЗС — Арсеній Яценюк, 2007; Мінприроди — Едуард Ставицький, 2012).
Слід мати на увазі, що сьогодні на міжнародній арені утворився своєрідний політичний вакуум внаслідок різкої критики (широкою науковою громадськістю, представниками «зелених» та Всесвітньою радою церков) недостатньо конструктивних рішень минулорічного саміту Землі зі сталого розвитку «Ріо+20» — щодо інституційних рамок сталого розвитку. Тому грунтовно підготовлений виступ Президента України на 68-й сесії ГА ООН з питання «Цілі розвитку тисячоліття» міг би здійснити прорив у формуванні ефективної системи глобальної екологічної безпеки, до якої прагне світова спільнота. Немає сумніву, що це піднесло б міжнародний імідж не лише України та її Президента, а й ОБСЄ. Проти вирішення цієї проблеми не може виступати жодна політична сила ні в Україні, ні за рубежем. Ідея ЕКЗ становить надійну опору для рівноправного діалогу України з іншими країнами- членами ООН (найбільш реальними нашими партнерами тут стануть, насамперед, Франція, Німеччина та Євросоюз загалом).
Активне просування ідеї ЕКЗ на міжнародній арені дозволить прискорити закономірний процес розширення («від Ванкувера до Владивостока», як Ви пишете) географічного простору євроатлантичної та євразійської безпеки. Адже наша планета споконвіку була єдиною взаємозв’язаною природною системою, а тепер, внаслідок процесів глобалізації, стала такою ж єдиною і взаємозалежною соціоекономічною системою. Стабільне функціонування цієї нової системи неможливе без урахування екологічного імперативу.
• Важливо також звернути увагу на цьогорічне Послання Президента США Барака Обами до Конгресу країни (лютий, 2013), в якому заявлено про радикальні позитивні зміни в екологічній політиці США. Аналогічну думку висловив нещодавно й лідер Китаю Сі Цзіньпін. Можна сподіватися, що такий поворот у політиці двох великих держав, які раніше заперечували зазначені українські ініціативи, дозволить на 68-й сесії ГА ООН та інших форумах знайти їхню підтримку. Тим більше, що ці ініціативи повністю збігаються з позицією Євросоюзу, особливо Франції.
Президент Франції Франсуа Олланд у моїй присутності на «Ріо+20» рішуче відстоював необхідність заснування Світової екологічної організації на базі Програми UNEP (складова частина українських ініціатив).
Ваша стаття, шановний Леоніде Олександровичу, вселяє надію, що МЗС і Мінприроди прискорять розгляд пропозицій Національної академії наук України щодо подальшого просування ініціативи ЕКЗ на 68-й сесії ГА ООН (див. лист президента НАН України академіка Б.Є. Патона до Президента України В.Ф. Януковича (№ 9п/991-2 від 29 квітня 2013 р.)) та будуть і надалі докладати зусиль для розширення співпраці з науковими колами.
Сподіваюся також, що завдяки українському головуванню в ОБСЄ ця авторитетна безпекова структура буде підтримувати ініціативи лідерів України щодо глобальної екологічної безпеки та інституційних рамок сталого розвитку.
• Так чи інакше, розширюючи простір безпеки, радив би використовувати кожну нагоду для просування ідеї ЕКЗ на міжнародній арені.
Переконаний, що друга половина українського року головування в ОБСЄ стане ще ефективнішою за умови, що МЗС сповна використає для цього унікальні можливості 2013 року, а саме, поставить на обговорення зазначені вище неодноразові офіційні ініціативи України на трьох важливих заходах:
1) 68-й сесії ГА ООН (вересень, 2013);
2) конференції високого рівня ОБСЄ з енергетичної безпеки, ініційованій президентами України і Туркменістану (Ашгабат, жовтень, 2013);
3) ХХ ювілейному засіданні міністрів закордонних справ країн-членів ОБСЄ у Києві (грудень, 2013).
Зі свого боку ми готові презентувати на цих заходах англомовне видання книги-антології 43-х вітчизняних та зарубіжних авторів «Екологічна Конституція Землі. Методологічні засади», яка вже опублікована українською (2011) та російською (2012) мовами. У книжці відображено результати більш ніж 20-річної нашої роботи, виконаної спільно з науковцями Бельгії, Німеччини, Росії та США.
У найбільш концентрованому вигляді українські ініціативи (про які ми говоримо в цьому листі й які, вочевидь, повинні бути в активі дипломатичної служби) викладені у наведеній нижче дослівній цитаті з виступу Е. Ставицького (глави делегації України на «Рio+20»):
• «Важливо наголосити, що Президент України підтримує вирішення проблеми формування системи інституційного забезпечення глобального екологічного врядування, яка є невід’ємною складовою частиною концепції створення Екологічної конституції Землі... Для досягнення цілей сталого розвитку Україна вважає за доцільне: 1) започаткування процесу підготовки проекту Екологічної конституції Землі та його публічного обговорення; 2) заснування на базі ЮНЕП Світової екологічної організації; 3) запровадження процесу екологізації освіти у всіх навчальних закладах з метою підготовки фахівців для сталого розвитку».
Зауважимо, що концепція екологізації освіти (greening of the education) як чинника формування принципово нового еколого-економічного мислення і формування нової людини також є безперечним українським пріоритетом. Вона належить Міністерству освіти і науки України.
Процитований виступ від України на «Ріо+20» був позитивно сприйнятий більшістю учасників конференції. Дуже важливо, що він засвідчив: офіційна позиція України в даному разі цілковито співпала з рекомендаціями проведеного нами на цьому ж саміті спільно з вченими США паралельного заходу на тему «Екологічна конституція Землі: шлях до сталого майбутнього». Думаю, що таку узгодженість позицій держави і науки треба вітати. Вона є наочним прикладом реальних можливостей продуктивного діалогу з владою представників академічних установ та громадянського суспільства.
Були би вдячні Вам, шановний Леоніде Олександровичу, якби МЗС активно долучилося до опрацювання винятково актуального на сьогодні триєдиного завдання людства (Екологічна конституція, Екологічна організація, екологізація знань). Зміст цього завдання відображено у вищенаведеній цитаті з офіційної пропозиції України на «Ріо+20».
Крім того, просив би Вас дати відповідні доручення проаналізувати: вищезгадану редакційну статтю міжнародного журналу; послідовні цілеспрямовані виступи з цього питання президентів Франції (Жака Ширака, Ніколя Саркозі, Франсуа Олланда), канцлерів Німеччини (Гельмута Коля, Ангели Меркель); нещодавні виступи лідерів США і Китаю та інші численні матеріали, які засвідчують, що світова спільнота поступово дозріває до сприйняття ідеї Екологічної конституції Землі.
До речі, в цьому контексті цікаво ознайомитися з інформацією «БалтИнфо» (17 травня 2011 р.) про заключне пленарне засідання IV Невського міжнародного екологічного конгресу в Санкт-Петербурзі. Тодішній голова Ради Федерації Росії Сергій Миронов з приводу нашої пропозиції про створення Екологічної конституції Землі закликав учасників конгресу «серйозно поставитися до цієї, на перший погляд, фантастичної пропозиції. Я вас запевняю, — сказав він, — людська спільнота до цього прийде» (див.: http://www.baltinfo.ru/2011/05/17/Uchastniki-Nevskogo-ekologicheskogo-ko...).
• Важливо також зробити відповідні висновки з листа представника України при Європейському Союзі «Щодо Екологічної конституції Землі», адресованого МЗС України 16.05.2007 року за № 31111/8-640-1125. У листі (який неважко віднайти в архівах МЗС) йдеться про зацікавленість Європарламенту цим питанням і готовність до предметного діалогу з українською стороною.
Для подальшого просування глобальних екологічних ініціатив України та закріплення за нею пріоритету треба рішуче позбуватися комплексу меншовартості і, розумно використовуючи головування в ОБСЄ, сміливо взяти на себе історичну місію — торувати шлях до майбутнього екологічно безпечного світу. Немає сумніву, що активна дипломатична робота в цьому напрямку допоможе ствердно відповісти на запитання авторитетного міжнародного журналу: «Чи може Україна врятувати світ?»
Дозвольте побажати Вам, шановний Леоніде Олександровичу, міцного здоров’я та подальших успіхів у цілеспрямованій роботі на благо України та всієї світової спільноти.
