Якщо відволіктися від міського гамору, що його створює громадський транспорт і автомобілі, перед нами постануть мертві вулиці, тротуари для собак, парковки для машин... Центр міста з крамничками, що доживають свого віку. Усе міське життя після восьмої години вечора зосереджується довкола пивнички і в’єтнамської крамнички.
Чехи перестали відкривати свої крамниці, естафета перейшла до торговельних мереж. Міська влада і політики дбають про те, де ми припаркуємо свою автівку. Інколи вони, можливо, думають і про велосипедистів. А пішоходи забуті. Але передусім ми забули про основну ідею — про вектор руху нашої діяльності зі зміни такого стану справ.
ВІДСУТНІСТЬ СМІЛИВОСТІ УХВАЛЮВАТИ РІШЕННЯ
Що здатна вирішити демократія? Проблема Чехії в тому, що багато людей висловлюються з будь-якого приводу, але ніхто не бере на себе відповідальності. Свободу здобули всі, незалежно від того, чи здатні вони цією свободою розпоряджатися. Недовіра громадськості до сучасних інститутів призводить до того, що ми бережемо кожне старе дерево, замість того щоб радикально і професійно реконструювати парки.
Комуністична епоха дуже самовпевнено у великій кількості і масштабі будувала свої спальні райони. Громадянам, городянам, вона давала дуже багато (навіть надто багато) неякісного суспільного простору. Проте райони (міста) будувалися в обсязі, який нам і сьогодні складно собі уявити. Те, що ми кілька років тому називали будівельним бумом, порівняно з масштабним будівництвом у містах у 70-х роках — просто квола спроба щось побудувати. Тупа машина планування не змогла вийти за межі перевіреної шаблонної схеми. Сьогодні в динамічний і гнучкий час ми маємо право чекати, що порожній простір у наших районах буде заповнений креативно. Чому цього не сталося? За 20 років фахівці і громадськість не змогли домовитися про концепцію розвитку спальних районів. Натомість хвиля девелоперів і далі дотримується старих схем. Бездумно, за звичкою.
У минулої епохи була чітка ідея: старе — це погано. В ім’я цієї ідеї та епоха не вагалася і зносила все, створюючи міські (часто-густо проблемні) архітектурні домінанти. Самовпевнені рішення минулої епохи досі домальовують панораму багатьох чеських міст. Єдиний великий почин нової епохи в будівництві закінчився безплідною дискусією про бібліотеку Каплицького.
СПЕКУЛЯЦІЇ З ДІЛЯНКАМИ ВИЗНАЧАЮТЬ ЯКІСТЬ ЗАБУДОВИ
Поки частина громадян за звичкою не перестає критикувати райони панельної забудови, а ЗМІ продовжують розбиратися з травмами, яким ось вже 20 років, суспільство непомітно перемістилося в іншу площину. Суперники в дискусіях, як і раніше, живуть у полоні стереотипів про кролятники в міському житлі, а гра вже розгортається на іншій частині ігрового поля. І правила тут визначає вже хтось інший.
Спекуляції із земельними ділянками, ділянки за завищеними цінами змушують інвесторів добиватися максимального прибутку. Велика прибутковість веде до більшої поверховості. Уявіть звичайний спальний район 70-х років. Через 40 років — з деревами, що повиростали. У принципі, там можна цілком гідно жити. А тепер уявіть той же район із щільною забудовою девелоперів у наш час. Про якість будівель ми поки що мови вести не будемо. Те, що не вміщувалося в центрі міста, виходить за його межі. І там про суспільний простір вже годі й говорити. Вузькі вулиці і високі паркани. Забудова часів Першої республіки для нас —недосяжний взірець. Такими празькими районами, як Подбаба (Podbaba) і Ганспаулка (Hanspaulka), ми захоплюємося і нині. Як таке можливо, що форма організації економіки і суспільства така ж, як і сьогодні в нас, могла створювати вулиці завширшки 20 метрів з великою кількістю зелені? У нашій Конституції є пропозиція щодо того, що власність зумовить певні зобов’язання. Ми про це право (чи все ж обов’язки?) практично забули.
ЧОМУ НА ЄВРОПЕЙСЬКІ МІСТА ЇЗДИТИМУТЬ ДИВИТИСЯ В АЗІЮ
З часів сірих міст минулого десятиліття багато що змінилося. Лише у центрах і лише візуально. Відремонтовані фасади історичних будівель створюють чудові декорації для міського партеру з кав’ярнями, садами й невеличкими крамничками. Наш відреставрований історичний центр привертає юрби туристів. Але чи зможемо ми самі створити схожі цінності для наступних поколінь? До Праги і старих міст туристи їдуть, щоб помилуватися старим містом. Наші міста виникали, як скам’янілі ринки. Сьогодні східне суспільство зі своїм вуличним життям набагато більшою мірою є Європою в первинному сенсі. Для нас це має бути джерелом натхнення. Чеська Республіка ще не пережила справжньої кризи, яка змусить крамаря працювати і вночі, а фермера — їхати до міста і продавати свій товар на ринку, і тим самим оживить нашу європейську байдужість.
Суспільство надає перевагу здоровому способу життя за містом. Але нам би не завадило і трохи нездорового міського життя. Чом би не посидіти в кав’ярні? Приїхати до міста, щоб просто прогулятися (куди й навіщо)? Поки ми самі не почнемо активно жити в місті, не буде попиту на якісний міський простір.
Переклад inоЗМІ.ру, 14 жовтня 2012 року, IHNED.cz
