Кремль у газовій суперечці з Україною розраховував здійснити постановку відомої байки «Слон і Моська», в якій роль маленької собачки заздалегідь відведено Києву.
Відомо, що слонів роблять моськи. І, за задумом режисера, Слон мав величаво, з добре підкресленим почуттям власної гідності, рухатися в бік ринкових цін на газ (230 доларів за тисячу кубометрів), не звертаючи уваги на завивання злодійкуватої дворняжки. Але Моська виявилася такою сильною та хитрою, що Слону довелося, забувши про свою великодержавність, відчайдушно і не зовсім логічно загавкати. Така щеняча поведінка не могла не завдати непоправної шкоди репутації Слона — і його величавість цілком справедливо опинилася під сумнівом. По суті, за трубну кістку схопилися дві «рівновеликі» Моськи, які страждають не тільки манією величі, а й таким собі політичним магнетизмом.
Не треба забувати, що публіка, яка спостерігає за розвитком цієї газової п’єси, сама, по суті, перебувала під «газом». Починаючи від Різдва (хай навіть католицького — наша толерантність стосовно застільних свят загальновідома), двері до Росії відчиняються, столи — накриваються, а будь-який порожній посуд зазнає жорстких репресій у вигляді «штрафних» чарок. І ось у перервах між тостами з телевізорів почали долинати звуки газової війни. Звісно, одразу ж виникла гірка образа за наші корисні копалини, які дешево скуповувала Україна. І суворе примушення її до ринкових відносин мало досить справедливий вигляд. Хоча різке збільшення цін майже уп’ятеро ринковим назвати було важко.
Ще одна обставина викликала сумніви: телевізор невпинно повторював, що газова суперечка — це процес суто економічний і до політики не причетний. Але виникало запитання: чому тоді інтимні подробиці ціноутворення буквально насильно виносять у публічне поле? Чому колишня, не ринкова, ціна так гласно не обговорювалася, а тепер на всіх застіллях в Росії почали обговорювати газову тему? Нам навіть обіцяли, що так зване відключення газу Україні транслюватимуть у прямому ефірі. До чистої економіки це не має жодного відношення, а ось до нечистої політики — має! Оскільки якщо бізнесмени намагаються відшукати між собою взаємовигідну ціну, то шукають її, як правило, за зачиненими дверима. А ультиматуми потребують публічності. Дві Моськи демонстративно декларували своє небажання домовлятися, залучаючи до цього мільйони людей.
За столами, між холодцем і салатом «олів’є», почали говорити про те, що російські чиновники раніше продавали газ Україні за смішною ціною, а сусіди перепродували його в Європу за ринковою. А різницю торгаші демократично «пиляли» між собою. А тепер із якоїсь причини розійшлися щодо прибутку.
І тут виникло запитання — а чому ми так довго продавали газ Україні не за ринковою ціною 50 доларів за тисячу кубометрів? Виявляється, як повідомив колишній радник президента з економічних питань Ілларіонов, ця ціна була обговорена в Додатковій угоді до контракту між російським «Газпромом» й українським «Нафтогазом», підписаній 8 серпня 2004 року, що мала діяти протягом п’яти років — до 2009 року. У Додатковій угоді спеціально зазначалося, що ціна 50 доларів за 1000 кубічних метрів є фіксованою! Можливо, тому ми не звернулися до Європейського суду (що виглядало б цілком природно), не почали вести переговори, а одразу ж взялися до ультиматумів?
Але чому півтора року тому Росія підписала такий кабальний контракт? Пояснення дуже просте: на той час в Україні тривала президентська кампанія, і фаворитом із погляду Кремля був Віктор Янукович! Інакше кажучи, Кремль планував субсидувати свого ставленика, а сталося так, що Росія стала своїм рублем підтримувати помаранчевого Ющенка, який частіше дивиться на Захід, а не на Схід.
Словом, ціни на газ — це зовсім не економічна категорія, а радше політична. І як у цьому випадку Російська Федерація Корисних Копалин може претендувати на роль виключно «надійного постачальника енергоносіїв для всього світу»? Із принципом — хто мене любить, тому дам, а хто не любить, не дам — можна вельми розполохати клієнтів. І преса на Заході вже щосили дзвонить на всіх перехрестях — Росії більше не можна довіряти, треба будувати атомні електростанції.
Нагадаю, що 2005 рік Півня ми почали з операції «Монетизація пільг». Рік Собаки стартував із «Монетизації любові». Любові до братів-слов’ян, між якими тепер відносини будуть виключно ринковими. Так буває при розлученні подружжя, коли з’ясовується, що треба платити за всі минулі, скажімо так, поцілунки, на які ціна на світовому ринку змінюється залежно від банківських котирувань і цін на нафту на Нью-йоркській біржі...
Зрозуміло, що похорон СНД відбудеться дуже скоро. Чи не кримським вином поминатимуть небіжчика?
