Візит президента Росії Дмитра Медведєва до Таджикистану й наступний неформальний самміт керівників держав-членів Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) виявилися вельми складними й суперечливими за результатами. Президенти Росії й Таджикистану брали участь в урочистій церемонії запуску Сангтудінської ГЕС-1 на річці Вахш. Урочистий захід не відсунув на другий план інших складних питань двосторонніх відносин, щодо яких відбулася «відверта розмова». А поговорити було про що.
Виступаючи на телебаченні 22 липня з нагоди Дня мови, президент Емомалі Рахмон повідомив, що в парламент внесено проект нового закону «Про державну мову Республіки Таджикистан». У ньому передбачається, що всі звернення та кореспонденція з органами державної влади й управління, підприємствами й установами, отримання від них інформації та документів можливі будуть лише державною мовою — таджицькою. «Про велич нації можна судити передусім з того, наскільки її представники оберігають і поважають свою національну мову», — сказав Емомалі Рахмон. Таким чином, російська мова, що має за нинішньою конституцією країни статус міжнаціонального спілкування, має його втратити. «Таджицька мова широко використовуватиметься як мова науки та культури лише в тому разі, якщо цією мовою буде створено наукову термінологію», — сказав глава держави. Два роки тому президент виправив своє прізвище на персидський манер: з Рахмонова на Рахмона. У квітні 2007 р. так само вчинив міністр закордонних справ. Хамрахон Заріпов став Хамрахоном Заріфі. Президент також заборонив реєструвати дітей з прізвищами, що закінчуються на —ов та —єв.
Населення Таджикистану становить 7,5 млн осіб. Найбільша етнічна меншина — узбеки, їх у країні близько 17%. Росіян і киргизів приблизно по 1% від загального населення республіки. Швидке впровадження таджицької мови в місцях компактного проживання узбеків є досить проблематичним і може негативно вплинути на внутрішньополітичну ситуацію в країні, яка і так є далекою від стабільної. У Тавільдаринському районі Таджикистану 8 липня на мосту через ріку Сурхоб відбулася озброєна сутичка між представниками силових структур республіки та прибічниками колишнього польового командира Об’єднаної таджицької опозиції (ОТО) Абдулло Рахімова, який у травні повернувся з Афганістану. До нього приєднався екс-міністр з надзвичайних ситуацій Таджикистану, раніше також колишній польовий командир ОТО Мірзо Зієєв. Він разом із п’ятьма бойовиками потрапив у полон. За офіційною версією під час подальшого бою його було вбито, хоча таджицькі опозиціонери стверджують, що колишній міністр загинув від рук співробітників правоохоронних органів.
Впровадження таджицької мови за проектом нового закону могло призвести до посилення напруження з сусіднім Узбекистаном. Між Душанбе й Ташкентом проблем і так вистачає. Хоча обидві країни є членами одних і тих самих регіональних організацій — ШОС, ОДКБ, ЄврАзЕс, між ними діє жорсткий візовий режим, транспортне сполучення дуже складне, а частина таджицько-узбецького кордону замінована з боку Узбекистану. Сусіди вельми незадоволені будівництвом гідроелектростанцій на ріках Вахш і Пяндж, що при злитті утворюють головну ріку Центральної Азії — Амудар’ю, і на ріці Зеравшан — притоці Амудар’ї. При цьому стік Амудар’ї зарегульовано на 95%, від чого страждають так звані низинні країни: Узбекистан і Туркменія. Аналогічні проблеми є між Киргизією, Казахстаном і тим-таки Узбекистаном. На саміті ШОС в серпні 2007 р. президент Узбекистану Іслам Каримов піддав плани будівництва ГЕС у Таджикистані й Киргизії різкій критиці.
Пропозиція про ведення документації таджицькою мовою викликала гостру реакцію в Москві. Там чомусь вважають будь-яке посилення ролі титульної мови в країнах СНД загрозою Росії. Заступник голови Державної Думи Володимир Жириновський заявив про можливість введення візового режиму з Таджикистаном у відповідь на «недружню поведінку». Враховуючи, що щороку таджицькі гастарбайтери переказують з Росії на батьківщину більше, ніж бюджет країни (за перше півріччя ця цифра склала понад 1,6 млрд.дол. при розмірі державного бюджету близько 2 млрд.дол.), закриття російського кордону може дуже негативно відбитися на ситуації в Таджикистані. Вже зараз багато тих, хто працював у Росії, змушені через кризу повернутися додому, де роботи зовсім немає й не передбачається.
Але як виявилося, проблема таджицької мови стала лише розмінною монетою у відвертій торгівлі між Москвою й Душанбе. Крім питань енергетики, де сторони мають грандіозні плани й так само великі розбіжності в їх здійсненні та фінансуванні, з’явилися й інші, не менш складні. Для Москви певною несподіванкою стали різні підходи до військово-технічного співробітництва.
У Душанбе підняли питання про переведення російської 201-ї військової бази на платну основу й остаточне виведення з території республіки російських прикордонних військ, хоча сторони 2004 р. домовилися про передачу охорони таджицько-афганського кордону таджицькій владі. Тепер йдеться про виведення радників прикордонних військ ФСБ Росії, які за умовами договору повинні були навчати таджицьких прикордонників. Крім того, сторони не можуть домовитися з питання спільного використання аеродрому «Айні», розташованого в 20 км від Душанбе. Договір про це був підписаний у серпні минулого року, однак так і не набрав чинності через неможливість узгодити розміри матеріальної допомоги Таджикистану. У липні цього року навіть з’явилися повідомлення, що аеропорт «Айні» запропонований американцям, хоча офіційно у таджицькій столиці це спростовують. Для Росії це принципове питання. Москві довелося проковтнути гірку пілюлю, коли найбільш близька до неї в політичному значенні Киргизія, незважаючи на істотну фінансову допомогу та формальне денонсування угоди з США, погодилася на присутність американських військ на авіабазі Манас, обмежившись зміною вивіски.
Очевидно, що Москві доведеться піти на поступки Душанбе у військово-технічному співробітництві й платити за 201 базу. Розмір буде уточнено, хоча безкоштовно озброєння Таджикистан не отримуватиме. І проблему мови сторони оминуть. МЗС Таджикистану роз’яснив, що роль російської мови як мови міжнаціонального спілкування закріплена у другій статті конституції й ніхто Основний Закон міняти не збирається. «Питань у цій сфері сьогодні за великим рахунком немає», — зі свого боку сказав помічник російського президента із зовнішньополітичних питань Сергій Приходько.
Президент Емомалі Рахмон слушно обрав момент для торгу з Росією. Москва стикається в Центральній Азії з дедалі більшими складнощами. Плани Кремля щодо розгортання військової складової ОДКБ і перетворення договору на свого роду антиНАТО опинилися під загрозою зриву. Президент Білорусі Олександр Лукашенко, який прибув на неформальний самміт організації до киргизького курорту Чолпон-Ату на озері Іссик-Куль (Гаряче озеро) відмовився підписувати угоду про формування колективних сил оперативного реагування (КСОР) ОДКБ і документи про створення в Киргизстані військової бази КСОР. Та й сама військова база поменшала до розмірів учбового центру, в якому буде розміщено лише батальйон російських військ. Росія хотіла б отримати повноцінну базу в м. Оше, але киргизька сторона затягує підписання відповідної угоди. У Бішкеку не згодні з тим, що термін дії угоди щодо бази — 49 років з автоматичним продовженням кожні 25 років. Там хотіли б менших термінів і більшої орендної плати. Крім того, киргизька влада повинна зважати на позицію президента Узбекистану Іслама Каримова, який категорично виступає проти створення в регіоні ще однієї російської бази. Події в узбецькому Ханабаді в травні поточного року й закриття кордону з Киргизстаном не додали тепла двостороннім відносинам. Йти на їх подальше загострення Бішкеку, який у енергопостачанні сильно залежить від сусідньої країни, немає жодного сенсу. Так що з базою в Киргизії Росія матиме проблеми. Як і у всій Центральній Азії. Принаймні, платити за свою присутність у регіоні Москві доведеться, й дедалі більше.
