Промова президента Польської Республіки Леха Качиньського, яку він повинен був виголосити 10 квітня 2010 року на польському військовому кладовищі в Катині під час траурних заходів, приурочених до 70-ї річниці катинського злочину.
Шановні представники катинських сімей! Шановні пані та панове!
У квітні 1940 року було вбито понад 21 тисячу польських ув’язнених із таборів і в’язниць НКВС. Цей акт геноциду був здійснений за велінням Сталіна, за наказом вищої радянської влади. Жахливою кульмінацією союзу Третього рейху й СРСР, пакту Молотова-Ріббентропа й нападу на Польщу 17 вересня 1939 року став катинський злочин. Не лише в лісах Катині, але також у Твері, Харкові, в інших відомих і ще невідомих місцях страт були вбиті громадяни Другої Польської Республіки — люди, що становили основу нашої державності, непохитні в своїй службі батьківщині. Водночас родини вбитих і тисячі жителів довоєнних Кресів були вислані вглиб Радянського Союзу, їхніми невимовними стражданнями там позначений шлях польської Голгофи Сходу.
Найтрагічнішою зупинкою на цьому шляху стала Катинь. Польські офіцери, священики, службовці, поліцейські, співробітники прикордонної охорони, працівники в’язниць були знищені без процесів і вироків. Вони стали жертвами неоголошеної війни. Їхнє вбивство було здійснене зі знехтуванням прав і конвенцій цивілізованого світу. Їхня гідність — як солдатів, поляків і людей — була розтоптана. Рови смерті мали назавжди сховати тіла убитих і правду про злочин. Світ не повинен був ніколи про це дізнатися. Родини жертв позбавили права на привселюдний траур, на оплакування й гідне вшанування пам’яті своїх близьких. Земля приховала сліди злочину, а брехня мала стерти його з людської пам’яті. Приховання правди про Катинь — наслідок рішення тих, хто спричинив скоєння цього злочину — стало частиною фундаменту політики комуністів і післявоєнної Польщі: наріжною брехнею Польської Народної Республіки. Це був час, коли за пам’ять і правду про Катинь доводилося платити високу ціну. Але близькі вбитих та інші сміливі люди вірно обстоювали цю пам’ять, зберігали її й передавали наступним поколінням поляків. Вони пронесли її через увесь період комуністичного правління і довірили своїм співвітчизникам у вільній, незалежній Польщі. Тому всім їм, а особливо катинським сім’ям, ми повинні висловити нашу повагу та вдячність. Від імені Польської Республіки я висловлюю найглибшу вдячність за те, що, зберігаючи пам’ять про своїх близьких, ви зберегли настільки важливу царину нашої польської свідомості й ідентичності.
Катинь стала роз’ятреною раною польської історії й на тривалі десятиліття отруїла стосунки між поляками й росіянами. Тож зробімо так, щоб катинська рана могла нарешті остаточно загоїтися й затягнутися. Ми вже на правильному шляху. Ми, поляки, цінуємо те, що зробили останніми роками росіяни. І цим шляхом, що зближує наші народи, ми повинні рухатися далі, не зупиняючись і не відступаючи назад.
Усі обставини катиньського злочину мають бути повністю вивчені й розслідувані. Важливо, щоб на юридичному рівні була зафіксована невинність жертв, щоб були відкриті всі документи, які стосуються цього злочину, щоб катиньська брехня назавжди зникла з суспільного простору. Ми вимагаємо цих дій передусім заради пам’яті жертв і поваги до страждань їхніх родин. Але ми вимагаємо цього й в ім’я спільних цінностей, які мають складати фундамент довіри й партнерства між сусідніми народами в усій Європі.
Вшануймо ж разом пам’ять убитих і помолімося над їхніми головами. Слава героям! Слава їхній пам’яті!
