Як запевняє керівництво України, країна повернулася спиною до партнерства з Європейським Союзом з чисто економічних причин. За тиждень до підписання у Вільнюсі Угоди про асоціацію з Брюсселем (до нього також додавався широкий договір про зону вільної торгівлі) президент Віктор Янукович дістав калькулятор, щоб визначити політичну орієнтацію своєї 46-мільйонної країни, яка розривається на частини між європейською долею й історичною спадщиною.
Подібно до бабці на київському ринку, президент України зупинив свій вибір на найбагатшому прилавку. Під вивіскою «Європейський Союз» йому пропонували всього лише 610 мільйонів євро: такі обсяги визначеної Брюсселем допомоги в рамках угоди про партнерство. На прилавку «Росія» вибір виявився помітно багатший: кредит у розмірі 10 мільярдів євро, дешевий газ, реструктуризація боргу... Мучитися роздумами Янукович не став.
Можливо, українцям і буде тепло цієї зими, однак різкий поворот в курсі президента країни стане крахом для її економіки, яка займає одне з перших місць в Європі за кількістю найрізноманітніших «хвороб». Янукович та віддані йому партійні олігархи (всі вони — вихідці з російськомовних регіонів) заштовхали її до цієї ями, відмовившись від необхідних реформ.
ДИВНЕ СПРИЙНЯТТЯ ЕКОНОМІКИ
Сьогодні економіка України знаходиться в мінусі, дефіцит бюджету сягає 8%, держборг — 30% ВВП (проти 10% 2009 року), а валютні резерви виснажені (скоротилися на 26% у порівнянні з 2012 роком). Країні вдається вижити лише завдяки короткостроковим позикам на ринках. Державна скарбниця порожня, а світові агентства знизили український рейтинг, поставивши її на один рівень з Грецією. Здатність Києва розплатитися з боргами викликає сумніви, а Міжнародний валютний фонд нещодавно відмовився надати їй позику через відсутність реформ.
У Віктора Януковича, колишнього начальника автобусного парку з Донецької області (центр східної і російськомовної України), є свій особливий погляд на економіку. Тому держпідприємство «Нафтогаз» сплачує за блакитне паливо з Росії більше за Німеччину (більше 400 доларів за 1 000 кубометрів), а потім перепродає його за пільговими цінами громадянам і, звичайно, промисловим баронам з Партії регіонів.
Зміни владі не потрібні. Президент не збирається суперечити олігархам, які є для нього кращими гарантами фінансової підтримки в перспективі президентських виборів 2015 року. І начхати, що «Нафтогаз» знаходиться на межі банкрутства, заборговував «Газпрому» вже більше мільярда доларів: Росія обіцяє нові кредити.
У МВФ, у свою чергу, немає анінайменшого бажання спонсорувати багату українську еліту, яка монополізувала 80% економіки, купує вілли в Європі й переводить прибутки на офшорні рахунки. Крім того, прем’єр-міністр Микола Азаров нещодавно підкреслив, що вимоги фонду стали останньою краплею для ухвалення рішення відмовитися від Угоди про асоціацію з Євросоюзом.
ЗНАХОДИТИ ПОЗИКИ СТАЛО СКЛАДНІШЕ
Рішення київської влади матиме наслідки. Після новини про призупинення переговорів з ЄС ціна кредитних дефолтних свопів різко пішла вгору. А знайти короткострокові позики на ринках тепер буде набагато складніше. У фінансах, як і в дипломатії, Україна стала заручницею недалекоглядності свого керівництва. У довгостроковій перспективі асоціація з ЄС принесла б оздоровлення ділового клімату, стійкі юридичні рамки і повагу до приватної власності.
Зараз жоден іноземний інвестор не застрахований від підводних каменів і, зокрема, практики «рейдрества», тобто незаконного захоплення підприємств. Місцевий бізнесмен, який має набагато більше зв’язків і вправності, ніж у іноземця, може просто відібрати у нього приміщення, землю і компанію, якою б багатою і процвітаючою вона не була. Суди тут ніяк не допоможуть.
Європа була не просто гаманцем, а пропонувала основи для проведення необхідних реформ. Обравши Росію, український лідер прирік свою країну в кращому разі на застій, а в гіршому — на занурення на дно слідом за застарілим машинобудуванням зі сходу країни (Москва зовсім не збирається його модернізувати, тому що у неї вистачає проблем зі своїм).
ВИЛЯННЯ
Віктор Янукович не вміє дивитися далеко в майбутнє і вважає за краще виляти з одного боку в інший, щоб набити собі ціну. У вересні він впевнено стверджував, що його країна рішуче йде шляхом європейської інтеграції.
Минуло два місяці, відбулася зустріч із Володимиром Путіним, і він перебіг до іншого табору, зрозумівши, що інтеграція загрожує перетворитися на катастрофу через дуже тісні зв’язки України з сусідньою Росією (туди йдуть дві третини українського експорту, і лише третина — до Європи). Можна подумати, що за багато років переговорів з Брюсселем цей аргумент жодного разу не спадав йому на думку.
Насправді президентові глибоко начхати на майбутню орієнтацію України. Для нього має значення тільки одне: переобрання 2015 року. Тоді як реалізація реформ може дорого обійтися як в політичному, так і суспільному плані.
Звільнення Юлії Тимошенко, яке було поставлено попередньою умовою підписання Угоди про асоціацію європейськими лідерами, сприймалося наче темна пляма на бездоганній світлій картині його майбутнього успіху на виборах. ЄС оправиться від невдачі у Вільнюсі, чого не сказати про Віктора Януковича, переобрання якого може поставити під питання катастрофічна ситуація в економіці.
Le Monde, Франція, 4 грудня 2013, переклад inoСМИ.Ru
