Світ зробив важливий крок у напрямку контролю над зміною клімату, дійшовши згоди щодо Балійського плану дій під час глобальних переговорів, що відбулися нещодавно в Індонезії. Можливо, план і не здається занадто великим досягненням, оскільки він зобов’язує світ до проведення подальших переговорів, а не до конкретних дій, але я налаштований оптимістично з трьох причин.
По-перше, країни світу продемонстрували єдність, що змусило Сполучені Штати покласти край своїй впертості. По-друге, план містить розумний баланс думок. І по- третє, існують реалістичні рішення, які дозволять світу поєднати економічний розвиток і контроль над викидом парникових газів.
Першим кроком під час переговорів на Балі було знайти вихід із глухого кута, що ослабив реакцію світу на зміну клімату з часу підписання Кіотського протоколу десять років тому. Цього разу світ об’єднався, навіть висловивши гучне невдоволення на адресу головного представника США на переговорах, доки вона круто не змінила свою позицію й не погодилася підписати Балійський план дій. Так і небажання великих країн, що розвиваються, таких як Китай і Індія, схвалити цей план, також, схоже, добігає кінця, хоча, звичайно, ще доведеться прикласти значні зусилля для того, щоб виробити глобальну угоду, прийнятну як для заможних, так і для бідних країн.
Для цього необхідно балансувати багато які міркування. По-перше, ми повинні стабілізувати викид парникових газів для того, щоб уникнути небезпечного втручання людини в кліматичну систему, що є головною метою Рамкової конвенції ООН про зміну клімату 1992 року — глобального договору, в рамках якого відбувалися переговори на Балі. По-друге, це має бути досягнуто за умови продовження швидкого економічного розвитку та скорочення бідності. Бідні країни не можуть і не повинні прийняти систему контролю над зміною клімату, що прирікає їх на злидні в майбутньому. По-третє, ми повинні допомогти країнам пристосуватися до змін клімату, які вже відбуваються й тільки посиляться в майбутньому.
Балійський план дій передбачає все це. Головним пунктом плану є створення спеціальної робочої групи для досягнення до 2009 року детальної глобальної угоди, що включає зобов’язання, які «вимірюються, підлягають звіту та контролю», щодо скорочення викидів парникових газів. Такі зобов’язання мають розглядатися в контексті «сталого розвитку», що означає, що «економічна й соціальна розбудова є глобальними пріоритетами». План також закликає до передачі знань, щоб надати можливість бідним країнам перейняти екологічно чисті технології.
Головне запитання, звісно, полягає в тому, чи можна одночасно досягнути стабілізації викидів парникових газів, безперебійного економічного розвитку й адаптації до зміни клімату. З існуючими технологіями — ні, але якщо ми візьмемося за розробку й впровадження нових технологій, що є в межах наших науково-технічних можливостей, то це стане можливим.
Найважливішим завданням буде скорочення і, в кінцевому підсумку, майже повне припинення викидів вуглекислого газу, що утворюється при спалюванні викопного палива, як, наприклад, нафта, природний газ і вугілля. Це паливо є підґрунтям сучасної світової економіки, постачаючи близько 4/5 усіх світових комерційних енергоресурсів. Такі викиди можна скоротити або за допомогою переходу на використання форм відновлюваної енергії, або шляхом скорочення викидів при спалюванні викопного палива.
Потрібно зважити на те, що близько 75% усього викопного палива використовується лише для кількох цілей: виробництва електроенергії та тепла на електростанціях, приведення в рух автомобілів, обігріву будівель і в таких ключових галузях, як нафтопереробна, нафтохімічна, цементна та сталеливарна промисловість.
Наприклад, на електростанціях, а також на великих заводах можна використовувати сонячну енергію або ж затримувати й безпечним чином позбуватися вуглекислого газу, що виділяється при спалюванні викопного палива. Автомобілі можуть бути розраховані на набагато більший пробіг за допомогою гібридної технології, що поєднує використання акумулятора та бензину. Будівлі можуть скоротити свою потребу в обігріві за рахунок кращої ізоляції або ж за рахунок переходу з нагрівання оливи на електрику, отриману за допомогою чистих технологій.
Згідно найкращих економічних й інженерних оцінок, якщо ключові сектори економіки розроблять і впровадять екологічно чисті технології впродовж наступних кількох десятиріч, світ зможе різко скоротити викиди вуглекислого газу коштом менш ніж 1% глобального річного прибутку, уникнувши таким чином довгострокових збитків, які коштуватимуть набагато більше. Інакше кажучи, світ може поєднувати економічне зростання зі скороченням викидів вуглекислого газу. І заможні країни можуть дозволити собі допомогти бідним країнам заплатити за нові, чистіші технології.
Для того, щоб дійти згоди до 2009 року, ми повинні відмовитися від наявних сьогодні висловів загального характеру та суперечок між багатими та бідними країнами про те, хто винен у зміні клімату й хто має платити за це. Нам необхідний справжній глобальний бізнес план, що роз’яснює, як нові технології розроблятимуться, тестуватимуться й впроваджуватимуться в терміновому порядку в усьому світі. Нам потрібно потурбуватися про те, щоб усі країни прийняли стратегію впровадження екологічно чистих технологій, яка піддається контролю, і щоб багаті країни виконали обіцянку Балійського плану дій про надання «фінансових і інших стимулів» для сприяння бідним країнам щодо впровадження нових технологій.
За такої кількості криз у сьогоднішньому світі, напевно, неминучим є цинізм щодо ще однієї конференції, яка не дала нічого, крім обіцянки продовжити переговори. Але давайте подивимося на позитивний бік: 190 країн дійшли згоди щодо розумного плану, в той час як наука та технології, що лежать у його основі, дають нам реальні надії на його реалізацію.
Попереду нас очікує серйозна та складна робота, але ситуація поліпшилася внаслідок переговорів на Балі. Зараз потрібно засукати рукави й виконати наші обіцянки.
Джеффрі Д. САКС — професор економіки та директор Інституту Землі при Колумбійському Університеті.
