Організація Об’єднаних Націй охоплена внутрішніми протиріччями. Не встигло на загальне вдоволення вирішитися спірне питання створення Ради з прав людини, як розгорілася нова боротьба. Сполучені Штати наполягають на проведенні адміністративних реформ і погрожують припинити фінансування, якщо вони не будуть проведені в найближчому майбутньому.
Генеральний секретар представив загалом прийнятний план реформ, але більшість країн-членів ООН, діючих у рамках так званої Групи сімдесяти семи, чинять опір його реалізації, оскільки вважають його черговим кроком, спрямованим на послаблення авторитету ООН відносно Ради безпеки. Зокрема, вони заперечують пропозиції надати ширші повноваження й покласти велику відповідальність на Генерального секретаря, обирають якого фактично п’ять постійних членів Ради безпеки, що мають право вето.
Чимало членів ООН, які вважають, що Генеральна асамблея втрачає вплив в ООН, чинять опір втраті того, що вважають своїм останнім важелем, — контролю бюджету за допомогою роботи П’ятого комітету Генеральної асамблеї. На практиці ж П’ятий комітет займається мікроуправлінням персоналом і витратами, що має здійснювати Генеральний секретар для того, щоб ООН могла ефективно функціонувати й мати кадри, здатні виконувати завдання, які стоять перед організацією. Саме це лежить в основі наполегливих вимог Америки щодо проведення адміністративних реформ.
Треба терміново знайти вихід із цього глухого кута. Неприйняття нинішньої пропозиції означатиме кінець усім спробам реформувати ООН, що матиме згубні наслідки для людей у всьому світі, які залежать від допомоги, що надається Програмою розвитку ООН, від безпеки, що забезпечується численними миротворчими операціями ООН, або від безлічі інших послуг, що надаються різними агентствами ООН. Наприклад, провал реформи системи управління ООН підстьобне вимоги Конгресу США зупинити перерахунки з боку США до бюджету ООН — політика, яка серйозно підірве власні інтереси Америки, такі, як заплановане розширення місії з метою зупинити геноцид у Дарфурі.
Шлях до задовільного розв’язання ситуації, що склалася, очевидний: надати Генеральній асамблеї більшу роль у виборі Генерального секретаря, так, аби члени ООН делегували повноваження обраному ними самими керівництву. Це рішення не лише дозволить провести необхідні адміністративні реформи, а й внесе ясність і прозорість у процес, який вимагає серйозного вдосконалення.
Зрештою, в Хартії ООН говориться, що «Генеральний секретар має призначатися Генеральною асамблеєю на основі рекомендації Ради безпеки». Первинна концепція полягала в тому, що ці два органи мають досягти консенсусу стосовно відповідної кандидатури. Однак на практиці п’ять постійних членів обирають кандидата, і їхнє рішення потім механічно затверджується спочатку Радою безпеки, а потім Генеральною асамблеєю. Реальні обговорення кандидатури нового Генерального секретаря сьогодні секретно ведуться між п’ятьма постійними членами, що викликає ще більше незадоволення інших членів ООН, включаючи великі держави, які безуспішно намагаються добитися розширення Ради безпеки.
Аби провести таку бажану для них реформу бюджетного процесу, США мають зіграти провідну роль у переконанні інших постійних членів Ради безпеки надати Генеральній асамблеї більш значну роль у процесі. Це можна зробити декількома шляхами. Наприклад, Рада безпеки може рекомендувати кілька кандидатів, з числа яких Генеральна асамблея муситиме обрати одного. Або ж Генеральна асамблея може запропонувати декілька кандидатур Раді безпеки, яка повинна буде представити обрану з-поміж них кандидатуру на затвердження Генеральною асамблеєю.
У будь-якому разі процес обрання Генерального секретаря має бути більш прозорим. Наприклад, Генеральна асамблея повинна провести публічні слухання, на яких кандидати відповідатимуть на запитання, що значно підвищить статус кандидата, обраного в результаті Генеральним секретарем. Такі пропозиції, якщо вони будуть ухвалені, допоможуть вирішити поточний диспут на загальне вдоволення. Дійсно, вони могли б зробити ООН могутнішою, ніж будь-коли.
Джордж СОРОС — голова Інституту «Відкрите суспільство» і президент правління Фонду Сороса
