Упродовж багатьох років учені називали Японію «Країною, де сідає сонце». Також казали, що для такої розвиненої економіки, як у Японії, подальший ріст неможливий. Казали, що державний борг у нас недопустимий. Вказували на наш уявлюваний дух смиренності як на симптом відносного занепаду.
Та зараз таке рідко почуєш. Ріст японської економіки з негативного став позитивним, і ми вже на межі подолання хронічної дефляції. Цієї весни зростуть заробітні плати — давно очікувана подія, що приведе до збільшення споживання. Наша фіскальна позиція також поступово покращилася, мій уряд працює над консолідацією державних фінансів.
Із поліпшенням економіки японський народ став більш оптимістично налаштованим — цей настрій відбився й у народному ентузіазмі з приводу обрання Токіо місцем проведення Олімпійських і Параолімпійських ігор 2020 року.
• Отже, це не сутінки огорнули Японію, це початок нового світанку. А все завдяки тому, що ми перебороли уявлення, що певні реформи в жодному разі не можна проводити. Я стверджував, що прагну діяти, як долото, достатньо сильне, щоб пробити тверду скелю істеблішменту. Так ми й діємо.
Наприклад, ми повністю лібералізуємо ринок електропостачання Японії. До початку Олімпійських ігор, за шість років, енергетичний сектор буде абсолютно конкурентоспроможним, генерування енергії буде відділене від її розподілу.
Ми також сприятимемо розвиткові такої галузі, як медицина. Японія перебуває зараз на передовій регенеративної медицини, ми уможливимо генерування стовбурових клітин у приватних лабораторіях. Я також запропонував додаткові реформи, оскільки нам необхідні великомасштабні установи охорони здоров’я, у вигляді холдингових компаній, як американська клініка Mayo.
Окрім того, ми ліквідовуємо систему «погодження вирощення рису», що існувала упродовж більш ніж сорока років. Бар’єри для роботи приватних компаній в галузі сільського господарства буде знято, фермерам буде дозволено вирощувати те, що вони захочуть, без офіційного контролю і вимог до постачання.
• Невдовзі наш пакет документів зі скасування цього регулювання буде введено в дію. Упродовж наступних двох років зазначені регіони буде звільнено від усіх вимог, згідно з груповими інтересами. Наприклад, у японських містах, що прагнуть здобути статус міста світового класу, ліміти на норми житлової площі залишаться в минулому. Скоро ми побачимо в них високоякісне житло, бізнес-комплекси, одне за одним з’являтимуться цілі міста, вільні від емісії.
Більше того, Транс-Тихоокеанське партнерство залишиться центральним аспектом моєї економічної політики, ми також просуватимемо підписання угоди про економічне партнерство між Японією та Європейським Союзом. У результаті економіка Японії стане більш глибоко інтегрованою в глобальні сфери знання, торгівлі та інвестування. Компанії та громадяни зарубіжних країн усвідомлять, що Японія є однією з найкращих і найлояльніших до бізнесу країн світу.
Розподіл державних коштів Японії — таких, як Урядовий пенсійний інвестиційний фонд (УПІФ), який нараховує зараз 1,2 трильйона доларів, також зазнає значних змін. Ми просуватимемо реформи, що включатимуть перегляд справ УПІФ, з метою забезпечення вкладу державних коштів у необхідні інвестиційні проекти для збільшення росту економіки.
• Ми також повинні зробити наші корпоративні податки конкурентоспроможними на міжнародних ринках. У квітні оподаткування компаній зменшиться до 2,4 відсотка. Ми також введемо податкові пільги, спрямовані на те, щоб заохотити компанії використовувати готівку для інвестицій в основний капітал, у дослідження та підвищення заробітної плати.
Водночас ми реформуємо правила ринку праці, які прив’язують працівників до старих галузей промисловості. Нові галузі промисловості потребують інноваційних і креативних людських ресурсів, тому ми перенаправимо свої грошові асигнування так, щоб працівники, наймані в галузях промисловості, що занепадають, змогли зайти собі місце працевлаштування в секторах, що зростають.
• Звісно, в умовах, коли в Японії гостро стоїть питання демографічного старіння населення, й різко зменшується кількість дітей, інвестори ставлять собі зрозуміле запитання: «Де Японія знайде необхідні інноваційні та креативні людські ресурси?»
Аріанна Хаффінгтон якось дотепно зауважила, що якби інвестиційний банк Lehman Brothers Holdings (Холдинг братів Лєман) належав не лише братам, а й сестрам, то компанія не розвалилася б. А в корпоративній культурі Японії чоловіки домінують ще більше — це вкрай консервативний світ.
Мене дуже підбадьорила Гілларі Клінтон, сказавши, що ВВП Японії могло б бути на 16 відсотків більшим, якби на ринку праці жінки були б на такому ж рівні, як і чоловіки. Насправді в економіці Японії жінки — найменш використовуваний робочий ресурс.
Японія повинна стати країною, де б жінки засяяли. До 2020 року ми хочемо, щоб жінки зайняли 30 відсотків керівних посад, — це мета, яка передбачає більш гнучкі умови праці, а також підтримку з боку закордонних працівників у сфері домашнього та персонального обслуговування.
• Основний імпульс до змін прийде у формі юридичних реформ, які буде представлено на наступному парламентському засіданні. Вони спрямовані на збільшення кількості закордонних директорів у складі корпоративних рад. Наступного місяця ми також запропонуємо кодекс управління, завдяки якому інституційні інвестори зможуть відігравати більш важливу роль у корпоративному управлінні.
Я впевнений, що загальний ефект цих реформ дасть Японії змогу подвоїти приплив прямих іноземних інвестицій до 2020 року, що перезавантажить усю країну і глобально змінить її економічний ландшафт.
Але багато чого ще треба зробити. Скоро мине три роки від дня катастрофічного землетрусу та цунамі, що обрушилися на північний схід Японії 11 березня 2011 року, спричинивши аварію на першій Фукусімській атомній електростанції. У той час, коли процес відновлення ще надто далекий до завершення, нас дуже вразили любов і співчуття світової громадськості, чий дух наполегливості та взаємодопомоги допоміг нам побороти труднощі.
У тому ж дусі Японія зараз робить свій ще більш позитивний внесок у світовий мир і розвиток. У наш час жодна країна не може оберігати мир самостійно. Ніхто з нас не може самотужки долати труднощі, які готує нам світ, без взаємодопомоги.
У Камбоджі, наприклад, збудована Японією лікарня для матерів і новонароджених допомогла зменшити в країні рівень смертності серед немовлят. На Філіппінах у листопаді сили самооборони Японії доклали максимум зусиль, щоб допомогти подолати руйнівні наслідки тайфуну. А наші військовослужбовці-чоловіки та жінки на базі в Республіці Джибуті захищають кораблі з усього світу від нападу піратів.
Японія оточена сусідами з необмеженими можливостями, це Китай, Південна Корея, країни-члени Асоціації держав Південно-Східної Азії, Індія, Росія, а за океаном це країни Транс-Тихоокеанського партнерства. Насправді в той час, коли Азія стає двигуном світової економіки, потреба досягти довготривалого миру і процвітання стає найбільш актуальною, адже глобальна ланцюгова реакція на будь-яку загрозу регіональній стабільності буде колосальною.
• Основа для процвітання — це свобода пересування людей і товарів. На морі, в небі, а зараз — ще й у космічному та кібернетичному просторах свобода пересування повинна залишатися захищеною. Єдиний спосіб забезпечити громадськість усім необхідним — суворе додержання верховенства права й просування таких фундаментальних цінностей, як свобода, права людини і демократія.
Альтернативи немає. Дивіденди росту Азії не повинні викидатися на воєнну експансію. Ми маємо інвестувати їх у інновації та людський капітал, який у подальшому забезпечить ріст регіону. Як і будь-де, довіра в країнах Азії вкрай необхідна для їхнього миру і процвітання, а досягти її можна виключно через діалог і суворе додержання міжнародних законів, а не через силу чи залякування.
• Для того, щоб створити атмосферу довіри та порядку, я закликаю до Азії й світу. Щоб запобігти нестримній експансії в Азії, бюджети на охорону повинні бути абсолютно прозорими, щоб громадськість могла їх перевірити. Більше того, уряди країн Азії мають створити механізм для ліквідації надзвичайних обставин із надійними каналами зв’язку між нашими збройними силами. Ми також повинні встановити правила поведінки, основані на міжнародному морському праві.
Тільки в такому разі ми зможемо досягти стабільного росту й процвітання в Азії, дамо змогу всьому нашому регіону реалізувати свій великий потенціал.
• Японія зв’язала себе зобов’язанням ніколи більше не вести війну, і ми ніколи не припиняли працювати над тим, щоб у світі панував мир. Я дуже сподіваюся, що економічне відродження Японії та її прагнення до глобального й регіонального процвітання допоможуть покращити світ.
Проект Синдикат для «Дня»
Сіндзо Абе — прем’єр-міністр Японії
