Настав час новорічних обіцянок, і цього року вони очевидні. На початку нового тисячоліття лідери країн світу поклялися боротися за мир, за ліквідацію бідності та чистоту навколишнього середовища. Відтоді світ уже встиг стати свідком незліченних випадків насильства, тероризму, голоду й погіршення стану навколишнього середовища. 2005 рік може стати для нас поворотним моментом.
Знання, розвиток науки, подорожі та глобальні комунікації надають нам багато можливостей знайти розв’язання головних світових проблем. Коли минулого року Китай уразила нова хвороба — атипова пневмонія, Всесвітня організація охорони здоров’я координувала дії урядів багатьох країн, що дозволило дуже швидко приборкати кризу, принаймні, на певний час.
Коли Біл Гейтс пожертвував 1 мільярд доларів на придбання вакцин для дітей із бідних сімей, завдяки цьому стало можливим захистити десятки мільйонів дітей від хвороб, яким можна запобігти. Коли в дослідницькому підрозділі під назвою «Всесвітній центр сільського господарства й лісівництва» відкрили, що певний вид дерев міг би допомогти африканським селянам вирощувати багатші врожаї, вони впровадили в практику новий цінний спосіб подолання хронічної продовольчої кризи Африки.
На жаль, подібні приклади міжнародного співробітництва так само нечасті, як і вражаючі. З нашими знаннями, наукою й технологією можна рішучим чином поліпшити страхітливі умови, в яких живуть найбідніші верстви населення в усьому світі. Мільйони людей можна було би позбавити малярії, ВІЛ/СНІДу, голоду й життя в трущобах. Проблема не в тому, що нам бракує вдалих рішень. Проблема в тому, що в нас не налагоджене глобальне співробітництво для втілення цих рішень у життя.
Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй Кофі Аннан зробив мені честь, призначивши своїм особливим радником із питань цілей розвитку на нове тисячоліття й попросивши очолити групу вчених й експертів-розробників для вироблення практичних кроків щодо досягнення поставлених цілей до встановленого терміну — 2015 року. Ця група, відома як «Проект ООН для нового тисячоліття», надасть свою доповідь генеральному секретарю Кофі Аннану до 17 січня 2005 року.
Висновки, яких ми дійшли, сформулювати легко. Для кожної з основних проблем — голоду, неграмотності, неповноцінного харчування, малярії, СНІДу, засухи тощо — існують практичні рішення, що довели свою ефективність і не є надто дорогими. Ці капіталовкладення, у свою чергу, зміцнять приватний сектор і стимулюватимуть економічний розвиток. Водночас вони потребують глобального партнерства між багатими й бідними країнами світу. Найважливіше те, що найбагатші країни світу повинні робити набагато більше, ніж зараз, щоб допомогти найбіднішим країнам використати сучасну науку й технологію для розв’язання цих величезних проблем.
Так, США зараз витрачають за рік близько 450 мільярдів доларів на військові потреби, і лише менше 15 мільярдів — на те, щоб допомогти найбіднішим країнам боротися з хворобами, навчати дітей та захищати навколишнє середовище. Це помилка, бо одна лише військова сила не може гарантувати безпеку Америки. Тільки загальне процвітання може справді зробити планету безпечною. США повинні вкладати набагато більше коштів у мирний економічний розвиток.
Німеччина, Японія та кілька інших багатих країн також роблять у цьому плані набагато менше, ніж слід — і набагато менше, ніж вони обіцяли бідним країнам. 2002 року всі країни-донори зобов’язалися «вжити конкретних зусиль», щоб довести обсяг допомоги бідним країнам до 0,7% від національного доходу. Німеччина, Японія та США, серед інших країн, досі далекі від виконання цього зобов’язання.
2005 року громадяни країн усього світу матимуть багато можливостей вимагати, щоб їхні лідери виконали свої обіцянки, які дали напередодні нового тисячоліття. Після виходу нашої доповіді в січні Генеральний секретар Кофі Аннан навесні опублікує свою доповідь для всього світу, в якій будуть вказані практичні кроки, заплановані на цей рік. Приблизно тоді ж високопосадова комісія з Африки подасть свою доповідь прем’єр-міністру Великої Британії Тоні Блеру. Потім у липні у Великій Британії відбудеться щорічна зустріч лідерів країн «великої вісімки».
Блер обіцяв, що він зробить боротьбу з бідністю й запобігання довготривалим змінам клімату пріоритетними темами цієї зустрічі. У вересні лідери країн світу знову зберуться в ООН, щоби спланувати свої дії на наступне десятиріччя.
Багаті й могутні країни часто заявляють про свою провідну роль у світі. США стверджують, що допомагають світові боротися з бідністю, але замість цього витрачають гроші на озброєння. Німеччина та Японія кажуть, що хотіли б стати постійними членами в Раді Безпеки ООН, але ані та, ані інша країна досі не виконали своїх же власних обіцянок щодо допомоги найбіднішим верствам населення у світі. Найбідніші країни світу ставлять питання: чого б це їм голосувати за те, щоби Німеччина та Японія отримали постійні місця в Раді Безпеки, якщо ці країни не виконують своїх обіцянок?
Наймудріше рішення для багатих країн полягає в тому, щоби виконати свої зобов’язання перед народами, які страждають від бідності, голоду та хвороб. У цьому полягає шлях до міцного миру. 2005 рік може стати роком перетворення слів на дійсність, роком, у якому світ може почати реалізовувати свої надії на нове тисячоліття. Дамо нашим лідерам зрозуміти, що ми прагнемо загального миру та процвітання. Пообіцяймо, що багаті й могутні мусять вжити реальних заходів для допомоги бідним, слабким і стражденним.
Джеффрі Д. САКС — професор економіки та директор Інституту Землі при Колумбійському університеті.
