Адміністрація Обами відповіла на переобрання Володимира Путіна більшістю голосів на пост президента Росії посиленням політики умиротворення. Америка, можливо, ніколи не переживе такої ганьби і розплатиться за таку дурість сповна цінами на бензоколонках. Те, що вчинила адміністрація Обами всього за кілька днів, справді викликає побоювання.
По-перше, після спостереження за одними з найфальсифікованіших виборів у російській історії, під час яких всіх основних демократичних кандидатів систематично не допускали до участі в голосуванні, Обама привітав Путіна з перемогою, а посол Обами в Росії Майкл Макфол виступив на захист голосування, ніби він працює на Кремль.
Потім Обама в односторонньому порядку запропонував передати Росії військові таємниці США, аби переконати Путіна допомогти Європі захистити себе від ядерного удару Ірану. Нагадаємо, що Обама вже скасував в односторонньому порядку план Джорджа Буша щодо захисту Європи тому, що росіяни вважають його образливим.
Нарешті, Обама зажадав скасування поправки Джексона-Веніка, останньої формальної законної перешкоди диктаторству в Росії, яка залишилася в США, заявляючи, що російська опозиція підтримує цей крок, при цьому Макфол наполягав на тому, аби жодного закону замість цієї поправки ухвалено не було, ігноруючи вимоги російської опозиції про те, аби такий західу було вжито. Неорадянська дволикість Обами в даному разі була відчутною аж до відрази. Не дивно, що Путін і Обама так добре знаходять порозуміння.
Водночас рейтинг підтримки Обами у США різко знизився.
Варто зауважити, що я не настільки наївний, аби вважати, що причина зниження рейтингу Обами криється в його обурливій і боязкій політиці щодо Росії. Небагатьох американців хвилює те, що відбувається в Росії. Але їм варто було би цим зацікавитися, і якби вони це зробили, рейтинг Обами був би ще нижчим.
І ось чому: дії Росії сприяють тому, що американці платять значно більше на бензоколонках. Росія систематично підтримує диктаторів і тероризм по всьому Близькому Сходу, тому що такі дії насторожують учасників нафторинків і сприяють зростанню цін на нафту.
Російська економіка залежить від нафти, як організм людини від крові. Брак нафтових доходів чинить значний тиск на російський бюджет, і кількість нафти, які російські неефективні держкомпанії можуть викачати на день, обмежене. Це означає, що єдина опція для Росії — це підвищити ціну. Допомога сирійцям у вбивствах їхніх співгромадян чи ще краще — допомога іранцям у вбивствах американців, — правильний шлях до цієї мети.
Отже, Росія підтримує Іран. Путін може так само поїхати до Тегерана і заявити: «Ich bin ein Shiite» (Я — шиїт), тому що він не лише спрямовував до Ірану безперебійний потік зброї і ядерної технології, а й непохитно підтримував Іран в дипломатичних коридорах, зловісно застерігаючи проти будь-якого застосування сили у спробі запобігти розробці ядерної зброї в країні.
Якби Росією керувала людина іншого типу, яка об’єдналася б зі США проти таких країн, як Іран і Сирія, замість того, щоб надавати цим неконтрольованим країнам допомогу і підтримувати їх, американці, можливо, платили б за пальне значно менше. Світ був би упевнений у тому, що ці неконтрольовані нації не можуть протистояти силі Америки так само, як не зміг Ірак. Але Росією керує гордий шпигун КДБ, якого все своє життя вчили, як ненавидіти і розвалювати Америку, і щойно він оголосив себе довічним президентом. Отже, світ вірить, що в Іран та Сирія можуть мати якийсь шанс.
Не вважайте помилково, що зростання цін на нафту — єдина причина, чому Путін підтримує тероризм і заколот проти США по всьому арабському світу. Іншою причиною є його особиста зненависть до Америки та її цінностей, не кажучи вже про його захват з приводу перспективи того, що американців переб’ють і переможуть, що буде їм помстою за їх роль в розвалі його улюбленого СРСР.
З найперших днів перебування при владі Путін, який все життя був шпигуном КДБ, оплакував розвал СРСР і прагнув його відродити. На зимовій Олімпіаді, яка відбудеться в російському місті Сочі 2014-го, на врученні росіянам золотих медалей гратиме радянський національний гімн. Путін захопив контроль над випуском підручників з історії, місцевим урядом, ЗМІ та національним парламентом, тож тепер всі вони не вельми відрізняються від радянських часів.
Цей шлях не був невідворотним. Якби Обама підтримував свободу і демократію в Росії, як це робив Рональд Рейган, Путін, можливо, програв би.
За останні кілька місяців світ спостерігав, як понад 100 тисяч росіян у Москві виступали проти Путіна, — безпрецедентна поворотна подія. І світ спостерігав, як Обама ігнорував протести і залишався на боці Кремля. Потім замість того, щоб збільшуватися, мітинги почали скорочуватися, поки майже не зникли, і Путін обійняв президентську посаду, отримавши більшість голосів.
А ціни на бензин і далі зростають.
А що, якби замість того, щоб вести політику умиротворення, Обама виголосив промову, як колись Рейган біля воріт Бранденбурзьких — промову, після якої невдовзі впала Берлінська стіна? Що, якби Обама призначив на пост посла когось, хто не пропускав би нагоди висловлюватися за свободу в Росії — когось на кшталт Джона Маккейна, приміром, замість того, щоб співпрацювати з Путіним?
Що, якби Обама так само підтримував російських активістів — борців за демократію, як Росія підтримує ненависників США в Ірані та Сирії?
Якби це сталося, Путіну могли б вказати на двері натхненні, освічені, що мають всі права, російські виборці, і зараз Росією міг би керувати хтось, хто співробітничав би з нами, працюючи на зниження цін на бензин, а не на їх стрімке зростання.
Або принаймні Путін був би набагато менш рішучий у підтримуванні диктаторських режимів на Близькому Сході і охочіше співпрацював би із Заходом, аби допомогти демократичному рухові посісти стійке становище в регіоні.
Замість цього Обама наполягає на скасуванні поправки Джексона-Веніка, що означатиме для Росії формальне прийняття її до сім’ї цивілізованих націй і те, що до неї ставитимуться так само, як і до них. Путін використовує скасування закону, щоб заявити, що його схвалюють у США. Це розв’яже йому руки, аби розпочати ще жорстокіше придушення мітингів в неорадянському стилі, і тоді на руках Обами і Макфола буде кров.
