Сьогодні в Києві відбудеться засідання комісії Євроатлантичної безпекової ініціативи (EASI), яка створена у грудні 2009 року з метою розробки концептуальних параметрів загальної інклюзивної євроатлантичної системи безпеки XXI століття. Ініціатором EASI виступив Фонд Карнегі (США) — один із провідних світових «мозкових центрів» — за активного сприяння урядових кіл США, РФ та провідних країн ЄС. EASI розробляється міжнародною комісією на чолі із трьома співголовами — Семом Нанном, Ігорем Івановим та Вольфгангом Ішингером — від США, РФ і ЄС, які представляють три ключові геополітичні центри сучасної Євроатлантики. До складу комісії EASI входять 24 експерти високого рівня. В ексклюзивному інтерв’ю «Дню» колишній перший заступник міністра закордонних справ України, член правління МФ «Єдиний світ» Олександр ЧАЛИЙ — як єдиний представник України в комісії EASI — розповів про власні очікування від першого засідання цієї неформальної організації в Києві і пояснив, яку роль може зіграти Україна у створенні принципово нової архітектури євроатлантичної безпеки від Ванкувера до Владивостока, яка повинна на коопераційній та неконфліктній основі інтегрувати до себе членів НАТО, членів ОДКБ та решту європейських країн.
— Комісія є неурядовою структурою, в її складі немає представників влади, і в цьому її цінність. Вона не пов’язана з ні якими державними установами. Комісія може робити будь-які пропозиції, які вона вважає за необхідне і які з точки зору досвіду членів комісії, могли б допомогти створити принципово нову спільноту євроатлантичної безпеки.
На мій погляд, під час перебування у Києві члени комісії краще зрозуміють українське офіційне бачення євроатлантичної безпекової архітектури. В свою чергу, члени комісії під час запропонованих неофіційних зустрічей пробрифінгують представників української влади та зовнішньополітичної еліти про свої напрацювання.
У цілому це дозволить зрозуміти, що горизонти сучасної євроатлантики стрімко розширюються та охоплюють сьогодні не тільки США і ЄС, а і РФ, і весь пострадянський простір.
— Але наскільки відомо, то позиція США, яка була виголошена пані Клінтон минулого року, відкидає запропонований президентом Медведєвим договір про євроатлантичну безпеку і пропонує лише посилити ефективність механізмів ОБСЄ. Президент Франції назвав цю ідею непоганою і сказав загальні фрази, мовляв, за 25 років між ЄС і Росією буде створено єдиний економічний і безпековий простір. Де тут місце новій євроатлантичній ініціативі, за яку виступає ваша комісія?
— По-перше, механізми
ОБСЄ, це очевидно всім, сьогодні не спрацьовують. Результати останньої конференції ОБСЄ в Астані показали, що ця організація може зафіксувати той чи інший факт небезпеки в Євроатлантиці. Але дієвих механізмів, як подолати цю небезпеку чи вирішити конкретні конфлікти, ОБСЄ не дає. По-друге, і це головне питання, для відпрацювання ключових ідей нової спільноти євроатлантичної безпеки, необхідно подолати старі стереотипи. І один із них полягає в тому, що до останнього часу за Російською Федерацією не визнавалося право говорити на рівних у питаннях євроатлантичної безпеки зі США та ЕС. На мій погляд, комісія цей стереотип долає. Комісія базує свою роботу на однозначному розумінні, що майбутня безпека євроатлантичного простору повинна бути інклюзивною, тобто охоплювати всі без винятку країни Євроатлантики та будуватися на стратегічній співпраці рівноправних партнерів, а саме — Сполучених Штатів, ЄС та Росії.
— Але ж не можна вважати Росію рівноправним членом, як у порівнянні зі США, так і з ЄС. Тим більше, що зараз на світовій арені гравцем номер два за своєю економічною могутністю став Китай, який у переговорах із будь-яким партнером говорить, що має значення вага чи маса країни. Тому здається Росія виявляє занадто великі претензії, щоб бути одним із центрів. Що ви скажете на це?
— Як я наголошував вище, у членів комісії не виникає запитання, чи є Росія країною, яка входить в євроатлантичний простір безпеки? Однозначно, входить. Питання в тому, яку роль має Росія відігравати і яку відповідальність нести за стабільну прогнозовану безпеку в євроатлантичному просторі. Мова йде не тільки про права, а й велику відповідальність. І в роботі комісії багато хто з її членів ставить запитання: чи здатна сьогодні Російська Федерація, якщо за нею визнається рівний статус у безпекових питаннях Євроатлантики, нести адекватну відповідальність. Певна річ, це питання є дискусійним. Але те, що дискусія розпочалась і йде у позитивному напрямку — свідчить про народження ідеології нового евроатлантизму.
Стосовно Китаю. Комісія не розглядає питання, пов’язані з відносинами між країнами євроатлантики та Китаєм. Комісія концентрується на тому, яким чином побудувати відносини між ключовими центрами сил Євроатлантики, щоб створити спільну безпекову спільноту зі спільними безпековими механізмами. При цьому комісія виходить з того, що якщо Євроатлантика зможе об’єднатися в стратегічних питаннях власної безпеки, це буде історичним внеском у позитивний розвиток глобальної безпеки. Від цього виграють усі країни світу, в тому числі і Китай.
— А хіба не може тут бути небезпеки для України. Адже суть запропонованого Медведєвим договору, на думку експертів, полягає в тому, щоб зберегти сферу впливу над колишніми радянськими республіками і певним чином навіть над країнами колишнього соціалістичного табору. Як вирішується питання сфер впливу у створенні нової спільноти євроатлантичної безпеки?
— Під «Євроатлантичною спільнотою безпеки» комісія розуміє «єдиний та неподільний простір безпеки без блоків, які б протистояли один одному і «сірих зон»... Усі країни повинні мати єдине розуміння головних загроз у галузі безпеки...» При такому підході концепція зон впливу втрачає сенс.
— Це добре, адже, як ми бачимо, навіть Європа зараз пробуксовує і справджуються слова одного з батьків-засновників Об’єднаної Європи, який заявив, що це об’єднання має базуватися не лише на економічних засадах, але й культурних або, іншими словами, на спільних цінностях...
— Коли комісія розпочинала працювати, то на перших етапах більше уваги приділялось геополітичним та геоекономічним питанням. Але поступово стає зрозумілим, що без геосоціального виміру, тобто без широкого залучення до дискусії громадянського суспільства, побудова якісно нової системи безпеки євроатлантики неможлива. Тобто ідея євроатлантичної спільноти безпеки повинна бути підтримана громадянським суспільством Росії, Сполученими Штатами Америки, Європейського Союзу та інших країн Євроатлантики. Тоді вона буде базуватися на демократичних засадах, і це дійсно може дати шанс створити коопераційну неконфліктну систему безпеки євроатлантики XX століття.
— На прес-конференції сьогодні ви сказали, що на користь ідей євроатлантичної спільноти безпеки виступає той факт, що Польща та країни Балтії, навіть перебуваючи в такій без пековій структурі як НАТО, шукають додаткових гарантій безпеки безпеки, бачачи загрозу з боку Росії. Тут відповідь здається простою, ці країни змушені шукати більше гарантій безпеки, бо Російська Федерація вважає ці країни сферою свого впливу. І тим то пояснюється недовіра до великого східного сусіди. Що ви думаєте з цього приводу?
— Останні роки формула безпеки Євроатлантики радикально змінюється. Про це я неодноразово наголошував у своїх інтерв’ю газеті «День». Те, що відбувається сьогодні, підтверджує мої прогнози. Сполучені Штати Америки прийняли історичне рішення більше не інвестувати в безпеку Європейського континенту в обсягах, як вони це робили до останнього часу. Фактично, вони знімають із себе стратегічну відповідальність за безпеку Європейського Союзу. Це дуже добре було видно по тій кампанії, яку вела НАТО щодо Лівії і як у цій кампанії брали участь Сполучені Штати. Це перша тенденція.
Друга тенденція полягає в тому, що Європейський Союз іще не зовсім готовий взяти на себе цю, не дуже просту ношу лідерства у питаннях європейської безпеки.
Третя тенденція. Росія апріорно в цій новій геополітичній ситуації стає одним із ключових геополітичних центрів, відповідальних за євроатлантичну безпеку, оскільки Європейський Союз без стратегічної співпраці із Росією не зможе гарантувати безпеки всього Європейського континенту.
Висновок: стала гарантована безпека Євроатлантики вимагає не протистояння по лінії Вашингтон — Брюссель — Москва, а їх історичного примирення. І саме це, а не членство в НАТО та ОДБК, — є єдиною реальною гарантією безпеки для країн Центральної і Східної Європи. Ця ідея є ключовою для України. Ми маємо зрозуміти, що свою майбутню безпеку України повинні будувати не на протистоянні Заходу і Сходу, США, Європейського Союзу і Росії, НАТО і ОДКБ, а навпаки — сприяти якомога більшій їхній стратегічній співпраці та історичному примиренню.
І в цьому контексті ключове завдання української дипломатії — трансформувати позаблоковий статус України у статус постійного нейтралітету, спільно гарантованого США, ЄС та РФ.
Із цього виходить і комісія, яка вважає за необхідне «цілеспрямовано домагатись в східній частині євроатлантичного простору історичного примирення, аналогічного тому, що вже досягнуто в його західній частині. Елементами цього процесу повинні стати гарантії безпеки для України, Грузії та інших нових незалежних держав, а також врегулювання «заморожених» конфліктів у цій зоні».
— Чи бачите ви з боку української дипломатії інтерес долучитися до ідеї створення євроатлантичної системи безпеки?
— Ви знаєте, сьогодні те, на чим працює комісія, збігається з тими стратегічними завданнями, які Президент України поставив перед українською дипломатією, а саме: опрацювати українське бачення майбутньої архітектури євроатлантичної безпеки. Фактично Україна сьогодні шукає своє нове позиціонування як позаблокова країна в безпекових структурах Євроатлантики. Тому необхідно бачити нові тренди та ідеї. Україна також у 2013 році буде очолювати ОБСЄ. Фактично комісія працює на тим, щоб запропонувати докорінну реформу ОБСЄ або створити «ОБСЄ плюс». Тобто багато напрацювань комісії можуть бути ключовими елементами у програмі майбутнього головування України в ОБСЄ.
