Президент Польщі Олександр КВАСНЕВСЬКИЙ — один із міжнародних посередників на переговорах з урегулювання «поствиборної» політичної кризи в Україні. Учора він прибув до Києва для участі у третьому раунді переговорів. До нього з однаковою повагою ставляться і в опозиційному таборі, і у владних колах. Про це можуть свідчити як багаторазові зустрічі польського президента з лідером блоку «Наша Україна» Віктором Ющенком, так і слова подяки Президента Леоніда Кучми, який під час відкриття Року Польщі в Україні на початку квітня цього року заявив: «Я повинен з вдячністю сказати про президента Олександра Квасневського. Поляки краще знають про те, що він робить для Польщі. Ми краще знаємо про те, що він робить для України. А краще за всіх це знаю я і високо ціную наші відносини». Яким бачить польський президент розв’язання кризи в Україні — в інтерв’ю німецькій газеті Der Tagesspiegel.
— Ви готуєтеся вирушити до Києва як посередник втретє. Чи матимете перед Різдвом взагалі час, щоб купити подарунки дружині й дочці?
— Кілька подарунків про запас уже маю. Крім того, під час останнього візиту до Києва мені перехожі подарували маленьких оранжевих ведмедів, дуже красивих. Якщо в Україні у мене знову забракне часу, щоб щось купити, то я покладу їх під різдвяну ялинку.
— Оранжевий колір — колір опозиції в Україні: моя перепустка до президентського палацу і чохли на мікрофонах, які були поставлені на прес-конференції, також оранжевого кольору. Це що — вираження симпатії?
— Ні, ми користуємося цим уже не один рік. Чистий збіг, якщо це особливо впадає у вічі.
— На якому етапі перебуває зараз Україна?
— У п’ятницю сталося щось грандіозне. Не тому, що опозиція виграла у Верховному Суді, а тому, що українська демократія довела, що вона функціонує краще, ніж це вважала більшість людей. Завдяки повторенню другого туру голосування 26 грудня з’являється шанс дуже швидко вийти з політичної кризи — відповідно до права та законів, а також бажань суспільства. У мене немає сумнівів, що вибори були сфальсифіковані, і що Верховний Суд також вважає так само.
— Що буде далі?
— Коли ми як посередники тиждень тому почали свою роботу, мали три мети: провести перевірку результатів голосування, домогтися прийняття зобов’язання врегулювати конфлікт, не вдаючись до насильства, розпочати політичний діалог. Цього досягнуто. Я вітаю те, що обидва кандидати балотуватимуться на повторних виборах 26 грудня, у тому числі й Янукович, який має багато прихильників у Східній Україні та несе перед ними відповідальність. І я очікую, що контроль на виборах здійснюватимуть багато іноземних спостерігачів.
— У чому полягає ваша роль? У вас блискучі контакти, оскільки ви вже не один рік прагнете примирення Польщі й України.
— Я підтримував і підтримую постійний контакт як із Президентом Кучмою, так і з головою Верховної Ради Литвином і кандидатом від опозиції Ющенком. І якщо українці цього хочуть, ми — Хав’єр Солана, президент Литви Адамкус, я, Росія також повинна бути завжди представлена — зобов’язані завжди бути готові поїхати до Києва для проведення чергового засідання за «круглим столом». Я звертаюся до обох сторін дотримуватися домовленостей: жодного насильства! Я кажу прихильникам Ющенка: у вас є підстави для торжества, але в ейфорії криється небезпека втратити контроль над собою. І людям, переможеним судом: якщо ваше розчарування виллється в насильство, поразка буде ще більш нищівною.
— У чому секрет цього успіху?
— Я дивуюся всім громадянам України, які виявляють спокій. Від них залежить майбутнє української демократії. Я також радий, що мені вдалося досягти реалізації пропозиції про те, щоб засідання Верховного Суду транслювали по телебаченню у прямому ефірі. Все відбувалося, так би мовити, за відкритої завіси. І я хотів би приєднатися до слів пісні, яка цими днями звучить у Києві: нас багато, ми сильні. Так, вас багато, ви сильні.
— Чи влада прагнутиме сфальсифікувати результати й нових повторних виборів?
— Ні, це я відкидаю. Ми все ж не можемо робити так, ніби повторення виборів не має сенсу. Досвід України саме і вчить, що демократія тільки тоді має сенс, коли нею також чесно користуються. По-друге, я сподіваюся на армію спостерігачів, оскільки всі ми розуміємо, наскільки це важливо. По-третє, ми знаємо колишні методи фальсифікації. Парламент ухвалив рішення про внесення змін до виборчого права, наприклад, стосовно відкріпних талонів для виборців, які перебувають не за місцем свого проживання. Прислів’я «на помилках вчаться» стосується не лише поляків і німців, а також України.
— І Росії?
— Я переконаний, що будь- який український президент, хоч би хто ним став, розуміє, що він залежить від хороших відносин з Росією. Я завжди був за те, щоб Росія брала участь як посередник. Російський посол у Києві, людина, яка має вагу, Віктор Черномирдін, перед цим він був главою уряду в Москві. З ним я також часто і довго розмовляв. Не моя це справа давати оцінку російській політиці стосовно України. Росіяни самі мають досить підстав для роздумів.
— Чи потрібно щось пропонувати Росії, наприклад, гарантувати, що Україна в найближчі десять років не стане членом ЄС або НАТО?
— Україна з погляду свого розташування і своїх інтересів, своєї мови і культури не може проводити іншу політику, крім політики балансу між Заходом і Росією. Вона не може скріпляти себе тільки з Європою або з однією лише Росією. Від Віктора Ющенка я знаю, що він готовий проводити таку політику.
— А інша сторона?
— У Януковича багато виборців, які зараз, можливо, розчаровані, але все одно голосуватимуть за нього. Про минуле ми повинні забути і говорити про новий етап. Йдеться про повагу до рішень, які приймають суверенна Україна та її Верховний Суд. Тут вітаються будь-які ініціативи. Ніхто не повинен втручатися у вибори з-за кордону: ані депутати Європарламенту, ані польського або російського парламенту. Ми повинні зробити все, щоб уникнути враження, наче за Україну іде міжнародна битва. Головна мета — вільні й чесні вибори.
— Попри все розуміння геополітичного розташування України, у вас не виникає відчуття, ніби посланники Заходу й Росії знову вирішують долю європейської країни, навіть якщо сьогодні це відбувається не в Ялті, а в Києві?
— Є щось вирішальне, відмінне від того, що відбувалося в Ялті або в Потсдамі. Тоді союзники дивилися на географічні карти. Зараз процес виходить з боку України, ніхто не приймає рішень за спиною тих, кого вони стосуються. Приклад України свідчить, швидше, про те, що вивчені уроки з подій 1989 року: Європа не повинна проявляти пасивність, коли люди в Києві масово виходять на вулиці. Те, що зараз відбувається, додає сили ідеї проведення єдиної зовнішньої політики ЄС. Я пишаюся тим, що цьому сприяла наша політична ініціатива й рішучість. Єдина європейська зовнішня політика, це показує приклад України, може бути ефективною й мати позитивні результати. І вона в жодному разі не повинна прагнути суперництва зі США. Навпаки, разом ми можемо досягти більшого. Що нам робити, наприклад, з Молдовою, неприродний поділ якої створює тільки напруженість і проблеми?
— Або в Білорусі...
— (Переходить на шепіт) Так, або з Білоруссю. Але сьогодні я про це говорю на півголосу, оскільки спочатку мені хочеться довести до щасливого кінця справу в Україні.
— Український парламент вимагає відставки уряду Януковича.
— Це не так просто. Це було політичне рішення, що не має юридичних наслідків. Згідно з українською Конституцією, винесення вотуму недовіри не допускається протягом перших дванадцяти місяців після приведення до присяги. У цей період часу прем’єр може лише сам подати у відставку. Урядову програму Януковича прийняли тільки навесні. Президент Кучма готовий піти на зміни в уряді за умови одночасного перерозподілу владних повноважень між президентом і прем’єром...
— ...що позбавляє президента деяких повноважень...
— ...про що в Україні дискутують два чи три роки. Обидві ці речі пов’язані між собою. Про це ми також говоритимемо за «круглим столом», але вирішувати це питання повинна Україна, а не ми, посередники. Є демократичні країни, де у президента широкі повноваження, як у Франції; країни, де існує баланс владних повноважень — як у Польщі, або коли президент виконує, швидше, представницькі функції — як в Австрії. І існування кожної моделі можна цілком обгрунтувати.
