В ізраїльській політиці відбулася подія, котра здатна принести більше стабільності й стійкості до всієї політичної системи країни. Дев’ятим президентом Ізраїлю з моменту заснування держави став патріарх ізраїльської політики, лауреат Нобелівської премії миру, 83-річний Шімон Перес, ім’я якого добре знайоме не лише ізраїльтянам, а й усьому світові. Звичайно, що повноваження президента в Ізраїлі є не дуже великими, в основному вони наповнені протокольними обов’язками, але ситуація в країні така, що навряд чи главі держави вдасться залишатися осторонь. І, в першу чергу, від того, що зараз відбувається на палестинських територіях.
Можна навіть сказати більше — після обрання Шімона Переса на президентську посаду можливий певний перерозподіл владних повноважень у гілках влади. Президент Перес у наступні сім років зробить життя будь-якого прем’єр-міністра набагато складнішим. Бо це саме той випадок, коли авторитет політика здатен значно підвищити авторитет і впливовість самої президентської посади. Перес, напевно, переформатує роль президентської посади і зробить її вагомішою, більш вирішальною і впливовою. Йдеться про певну політичну реконструкцію президентської установи, і життя ізраїльського політикуму вже більше не буде таким, як воно було до президентства Переса.
Якщо новий президент не зможе безпосередньо брати участi у врегулюванні палестино-ізраїльського конфлікту, то він цілком здатен стати символом початку нового близькосхідного мирного процесу. Значення Переса хоча й не матиме ефекту прямої дії, але при цьому змінюється сам контекст між Ізраїльською державою і оточуючим її арабським світом. Навряд чи новий президент відмовиться від своїх устремлінь — створення нового Близького Сходу, об’єднаного ідеями миру і демократії. А на фоні нового сплеску насилля в секторі Газа ці ідеали є актуальними як ніколи. Перес, який має стійкий авторитет інтелектуала, стратега і незаплямованого корупцією політика, має взяти на себе роль морального лідера нації.
Варто зазначити, що біографія Шімона Переса є практично невіддільною від історії сучасної Ізраїльської держави. Він народився у 1923 році у місті Вишнево Мінської області, тоді частини Польщі, а нині Білорусі. І у 1934 році разом зі своїми батьками переїхав до підмандатної Великій Британії Палестини. Підлітком Перес активно включився в сіоністський рух і став членом лівої молодіжної організації. В Палестині він закінчив гімназію Бальфура, працював і виховувався в одному з єврейських сільськогосподарських поселень.
Молодий Перес брав участь у діяльності таємної озброєної організації «Хагана», котра боролася за створення єврейської держави. Після проголошення у 1948 році незалежності Ізраїлю Перес поступив на роботу до міністерства оборони, де його помітив, оцінив і швидко «просунув» перший прем’єр- міністр країни Давид Бен-Гуріон. Бен-Гуріон направив Переса до Сполучених Штатів представником міністерства оборони. Цікаво, що в Америці йому успішно вдалося суміщати свою роботу з навчанням у Гарвардському університеті. Повернувшись на батьківщину, Перес активно закладав основи ізраїльської оборонної промисловості. Саме Шімон Перес вiдiграв ключову роль у створенні ізраїльського авіаційного, електронного і оборонного виробництва, в організації науково-дослідних робіт в цих галузях.
Починаючи від 60-х років Перес багаторазово обiймав різноманітні міністерські пости і двічі ставав прем’єр-міністром Ізраїлю. А у 1990 році, обіймаючи посаду міністра закордонних справ в уряді Іцхака Рабіна, зробив дуже багато для просування у життя мирних угод з палестинцями в Осло. В 1994 році Шімон Перес, як і Іцхак Рабін і Ясир Арафат, був удостоєний Нобелівської премії миру.
Зважаючи на політичну активність і невгомонний характер Переса, котрий звик думати масштабно і не згоден задовольнятися тими функціональними обов’язками, котрі продиктовані його посадою, символічний пост президента Ізраїлю він здатен трансформувати у набагато значиму площину. Так, коли більш аніж 40 років тому його було призначено поштовим міністром, перша річ, яку він зробив, аби модернізувати назву мізерного міністерського портфеля, дав міністерству нову назву — «міністерство комунікацій». І це було не лише семантичною зміною назви, навіть на початку його політичної діяльності подібне нововведення демонструвало, що Перес не може мислити маленькими категоріями.
Переса прийнято називати «батьком» військово-промислового комплексу Ізраїлю. Він зумів переконати керівництво країни в необхідності налагодити власне виробництво сучасної й якісної зброї, зменшивши залежність озброєних сил країни від зарубіжних постачань. Необхідність розвитку науково- технічного потенціалу, високих технологій, котрі стали у результаті візитною карткою і основою конкурентоспроможності ізраїльської економіки, Перес, пояснював так: «Територія Ізраїлю в довжину здобута його солдатами і селянами. Своєї території завширшки він позбавлений через наявнiсть арабських країн. Висота Ізраїлю — в досягненнях його учених і інженерів, системі освіти і загальному інтелектуальному рівні».
Перес небезпідставно вважає себе продовжувачем справи першого прем’єр-міністра Ізраїлю Давида Бен-Гуріона, тому перше, що зробив він після свого обрання на посаду президента Ізраїлю, — відвідав могилу свого великого учителя і духовного наставника у пустелі Нагев. «Він — моє натхнення, — сказав Шімон Перес, — в моїх очах він символізує єврейську спадщину, і я дуже хвилююся кожного разу, коли приїжджаю сюди. Я навчився багато чого від нього. Він пройшов через багато випробувань, які були дуже важкими, такими, як війни. Але він завжди продумував і аналізував кожний свій крок й завжди брав до уваги майбутні покоління. Сьогодні тривалість життя стала довшою, і я не маю причин скаржитися. Проте немає значення, як довго ви живете, — має значення, що ви робите».
Обрання Шімона Переса стало знаковою подією на Близькому Сході. Євреї та араби, релігійні та світські, місцеві знаменитості та іноземні сановники були одностайними у своєму прагненні якнайшвидше привітати дев’ятого президента Ізраїлю. «Успіх Перса — це наш успіх, — підкреслив віце-прем’єр Ізраїлю, міністр з питань стратегічного планування, голова партії «Наш дім Ізраїль» Авігдор Ліберман, — але я сподіваюся, що Перес не буде продукувати свою політику через президентство, тому що тоді він не буде моїм президентом. Сподіваюся, що Перес буде символом для всіх ізраїльтян. Я даю Пересу весь належний кредит і сподіваюся, що він досягне успіху. Він дуже мудра людина з великим досвідом, який може підняти авторитет Ізраїлю як у світі, так і вдома».
Цілком очевидно, що незважаючи на амбіції Шімона Переса, це буде його останній термін у суспільному офісі, який викличе до нього ще більшу повагу ізраїльтян. У такий спосіб це буде кінець його успішної багатодесятирічної політичної кар’єри. Як вважає арабський член кнесету Ахмад аль Тібі, Перес став президентом з двох причин. «Перша причина пов’язана з тим, що колишній президент Моше Кацав завдав великого збитку інституту президентства в Ізраїлі. Однак іншою причиною є те, що існує потреба в особистості, котра має великий авторитет, що змусить світ забути скандали, пов’язані з Кацавом».
Інший арабський представник у кнесеті Мохаммад Баракех думає, що вперше в історії Ізраїлю президент держави має більш високе становище, аніж прем’єр-міністр. Вперше Ізраїль дійсно має потребу в Пересі. Цього разу Перес буде «королем Ізраїлю» і міг би розпочати нову «поїздку», яка ніколи не здійснювалась раніше колишніми президентами Ізраїлю. Фактично Мохаммад Баракех має на увазі переміщатися ближче до арабського світу і зближувати позиції Ізраїлю і арабського світу, оскільки він має унікальну репутацію серед більшості арабських президентів.
Політичним кредо нового президента Ізраїлю Шімона Переса можна вважати один його вислів: «Кожен політик повинен віддавати собі звіт у співвідношенні прогнозів і реальності. Мене вважають автором ідеї нового Близького Сходу. Визнаю себе «винним». Я дійсно мрію про новий Близький Схід, де не буде ворожнечі між арабами і євреями».
