Зараз у США відбувається щось подібне до війни між фактами та фантазіями. Переобрання президента Барака Обами стало незначною, але безпомилковою перемогою прибічників фактів.
Події останніх днів перед виборами в Америці стали яскравою ілюстрацією цієї боротьби. Серед старших помічників республіканського претендента Мітта Ромні з’явилася впевненість у тому, що він був за крок до перемоги. Їх переконаність жодним чином не була пов’язана з результатами опитувань громадської думки. Втім, це відчуття стало настільки сильним, що помічники стали звертатися до Ромні «пане президенте».
Але одного бажання було недостатньо для здійснення цього. Це був момент, коли Ромні підступив найближче до того, щоб стати президентом, і він, мабуть, хотів радіти, доки міг, нехай і передчасно. Потім, у день виборів, коли по ТБ повідомили про поразку Ромні в штаті Огайо, а, отже, про переобрання Барака Обами, компанія Ромні, продовжуючи заперечувати факти, відмовилася прийняти даний результат. Лише згодом він виступив із ввічливою промовою про визнання поразки та привітав свого суперника.
Таке нехтування дійсністю є прикметною особливістю не лише виборчої кампанії республіканців, а й останнім часом усієї Республіканської партії. Коли в жовтні Бюро статистики праці оприлюднило звіт, де зафіксовано, що рівень безробіття в країні залишився «в цілому незмінним — на рівні 7,9%», республіканські технологи спробували підірвати довіру до даного авторитетного відомства. Коли опитування засвідчили, що Ромні відстає від президента Барака Обами, вони спробували похитнути довіру до опитувань. Коли позапартійна Дослідницька служба Конгресу повідомила про те, що податковий план республіканців нічого не зробить для стимулювання економічного зростання, сенатори-республіканці змусили її не поширювати свій звіт.
Це неприйняття очевидних фактів є наслідком ширшої моделі поведінки. Республіканська партія, колись цілком нормальна політична сила, все частіше видає сама собі ліцензію на життя в паралельній вигаданій реальності — у такому світі, де: Джордж Буш-молодший вважав, що в Іраку є зброя масового ураження і тому знайшов її там; елімінації бюджетного дефіциту можна досягти шляхом зниження податків; крім того, Обама не лише сповідує іслам, але до того ж народився в Кенії, отже, має бути дискваліфікований від участі в президентських виборах; а глобальне потепління клімату — це містифікація, сфабрикована купкою вчених-соціалістів. (Демократи, зі свого боку, теж епізодично навідуються в табір прибічників нереальності.)
З усіх «нереальних» переконань республіканців їхнє безкомпромісне заперечення спровокованої людиною зміни клімату має, поза сумнівом, найзначніші наслідки. Врешті-решт якщо з ним не боротися, глобальне потепління здатне погіршити та знищити кліматичні умови, що сприяли розвитку людської цивілізації протягом останніх десяти тисячоліть.
Ромні як губернатор штату Массачусетс висловлював упевненість у реальності глобального потепління. Проте як кандидат у президенти він приєднався до заперечень: даний перехід став очевидним, коли він прийняв своє висунення партією в м. Тампа штату Флорида в серпні. «Президент Обама обіцяв почати уповільнення піднімання рівня океанів», — сказав Ромні на з’їзді Республіканської партії, після чого зробив паузу, чекаючи з посмішкою коміка, доки аудиторія зрозуміє жарт.
Жарт удався. Пролунав наростаючий сміх. Ромні почекав, доки сміх дійде до найвищої точки, і додав кінцівку: «І вилікувати планету». Глядачі ледве не луснули зі сміху. Це був, можливо, найпам’ятніший і найгіркіший момент цієї прикрої кампанії — момент, який у сьогоднішній історії про намагання людства зберегти придатну для життя планету приречений на вічне засудження.
Потім було несподіване грізне продовження. Через вісім тижнів ураган «Сенді» налетів на узбережжя штату Нью-Джерсі та на Нью-Йорк. Його майже п’ятиметрові хвилі посилювалися підніманням рівня океану, викликаного вже сторіччям глобального потепління, і інтенсивність шторму збільшувалася потеплілими водами планети. Від цього приливу реальності (або, як колись сказав Солженіцин, від «безжалісного важеля подій») мильна бульбашка кампанії Ромні луснула так само легко, як і греблі Нижнього Манхеттена та інших прибережних районів Нью-Йорка.
У змаганні фактів і фантазій факти несподівано отримали сильного союзника. Політична карта почала неухильно змінюватися. Обама миттєво почав діяти, тепер не просто як один із можливих кандидатів, а як президент, що заслуговує довіри, чия допомога була терміново необхідна постраждалому населенню Східного узбережжя. Вісім із десяти виборців, за результатами опитування, сприйняли його дії схвально, а багато хто сказав, що це вплине на їхній вибір.
Дивна і значна зміна сталася з губернатором штату Нью-Джерсі Крісом Крісті, який був основним доповідачем на з’їзді Республіканської партії, де Ромні висміював небезпеку глобального потепління: він публічно заявив, що вражений діями Обами.
Американський політичний світ — не лише республіканці, а й демократи (хоча й меншою мірою) — відгороджувався від величезної, зловісної дійсності. Але ця дійсність, ніби прислухаючись і відповідаючи, розпочала боротьбу з ними. Дійсність проголосувала миттєво, і, можливо, саме вона визначила кінцевий результат. Планета Земля сказала своє слово, і американці цього разу прислухалися до неї.
Джонатан ШЕЛЛ — науковий співробітник Національного інституту і запрошений співробітник Єльського університету. Автор книжки «Сьомий десяток: нова форма ядерної загрози».
