Після смерті аз-Заркаві терористи можуть знову сконцентруватися на американських об’єктах. Але насильство в Іраку не припиниться. І виграє від цього насамперед Іран.
Його заповіт знайшли серед руїн будинку разом із номером Newsweek, у якому йшлося про його «подвиги», зі знеболювальним бальзамом і натільною білизною леопардового забарвлення. Йдеться про три аудіозаписи, що знаходилися в одному з mp3-плеєрів, із якими Абу Мусаб аз-Заркаві ніколи не розставався.
Його послідовники зуміли поширити ці записи в інтернеті за кілька днів до того, як дві 250-кілограмові ракети перервали криваву кар’єру цієї людини.
У своїй останній промові аз- Заркаві виступав не проти євреї або американців, а проти шиїтів, справжнього ворога, оскільки вони є інструментом у руках об’єднаних у таємний альянс проти іракських сунітів Ірану та Сполучених Штатів. «Кредо шиїтів не має нічого спільного з ісламом», — заявив аз-Заркаві, пригрожуючи тим, що терористичні акції, які вже наблизили країну до порога громадянської війни, триватимуть.
Вивчаючи цей та інші документи, знайдені під час 57-ми обшуків після смерті терориста, аналітики ЦРУ дійшли висновку, що смерть аз-Заркаві не спричинила великого жалю в історичного керівництва «Аль-Каїди». «Якби не американські бомби, то про нього потурбувалися б найманці бен Ладена», — сказав кореспонденту Panorama Майкл Шойєр, співробітник ЦРУ, який кілька років очолював полювання на лідера «Аль-Каїди».
За його словами, зі смертю терориста починається битва за ідеологічне домінування всередині терористичної організації: «Перетворюючи іракський рух опору на громадянську війну, аз-Заркаві дуже віддалився від початкового послання історичних лідерів «Аль- Каїди». Тепер бен Ладен зробить усе можливе, щоб «Аль-Каїда» в Іраку знову почала завдавати ударів по своїх природних ворогах, американцях».
Перші ознаки міжусобної війни проявилися в плутанині, виниклій з оголошенням про наступників аз-Заркаві. На різних сайтах були названі щонайменше три імені. По-перше, це Рахман аль- Іракі — людина, призначена терористом своїм наступником. По- друге, Абдулла Рашид аль-Багдаді — лідер ради семи груп, які поділяють цілі «Аль-Каїди». І нарешті, були сайти, де йшлося і про Абу Хамзі аль-Мухаджиї — він не іракець, і про нього відомостей мало.
Місія наступника вже відома: прорвати ізоляцію навколо організації, в якій вона опинилася внаслідок політики бездумного насильства, проводжуваної аз-Заркаві, який за свою недовгу кар’єру терориста вбив, згідно з достовірними підрахунками, близько шести тисяч осіб — набагато більше, ніж Осама бен Ладен і Айман аз-Завахірі.
Два історичні лідери ніколи не приховували свого невдоволення стосовно йорданця, який сприймався як прототип нового покоління терористів, менш інтелектуального та більш кровожерливого, ніж їхнє покоління. Після того як аз- Заркаві ввів у практику обезголовлювання, відрізавши голову американцю Ніколасу Бергу, аз-Завахірі відіслав листа, в якому висловив побоювання, що поширені кадри страти можуть бути негативно сприйняті мусульманською громадською думкою: «Щоб убити, вистачить кулі».
І аз-Заркаві, який поклявся у вірності «Аль-Каїді», начебто прислухався до послання. Йому також довелося поступитися місцем голові релігійної ради іракців. Потім він завдавав ударів по об’єктах у регіоні, в Ізраїлі та в Йорданії, як пропонував аз-Завахірі.
Однак зовсім недавно удари проти шиїтів відновилися: після терактів у мечеті в Самарі аз-Заркаві перетворився на проблему для керівників «Аль-Каїди», які мали в ньому потребу, але не могли контролювати його дій. Його амбіційні плани призвели до створення європейської мережі, наявної в 20-ти країнах.
Протягом останніх місяців 300 терористів, які пройшли підготовку в Іраку, повернулися на батьківщину та чекають сигналу до завдання удару. З ним були пов’язані і деякі з 17-ти арештованих у Канаді, які займалися підготовкою теракту в парламенті.
За даними йорданських спецслужб, які брали участь в усуненні аз-Заркаві, представників «Аль- Каїди» в Іраку не так багато порівняно із загальною чисельністю повстанців, що становить близько 30 тисяч осіб. Найбільш небезпечними серед послідовників аз-Заркаві є деякі саудівські, єгипетські та алжирські осередки.
У війні з шиїтами беруть участь баасисти та колишні офіцери Саддама Хусейна, стурбовані тим, яку важливу роль у житті країни відіграє іранський уряд, який підтримує шиїтські формування. «Найбільшу вигоду від усунення аз-Заркаві отримав режим Тегерана. Амбіційні плани бен Ладена отримати таку ж роль в Іраку, якою він володів у Афганістані, — така ж велика ілюзія, як і ілюзія Джорджа Буша, який уявляє, що смерть аз- Заркаві ослабила іракський опір. До такої міри, що можна прискорити темпи виведення американських військ», — зазначає Роберт Баєр, колишній співробітник ЦРУ, який займався іракськими питаннями.
ДОВІДКА «Дня»
Абу Мусаб Заркаві був найодіознішою фігурою в іракському опорі, безпосередньо пов’язаною з найбільш резонансними акціями смертників, вбивствами й обезголовлюванням іноземних заручників. Заркаві народився в Йорданії. Він виріс у бідній сім’ї в промисловому місті Зарка на північ від йорданської столиці — Аммана. За ним налічувалися кілька дрібних злочинів. Однак потім Заркаві був втягнутий у рух ісламістів, і в 1980-ті роки вирушив у тренувальні табори Афганістану. Після повернення на батьківщину його посадили у в’язницю за спробу організації державного перевороту. В Іраку він уперше появився як лідер групи бойовиків «Таухід і джихад», яка наприкінці 2004 року увійшла до складу «Аль-Каїди». Велика частина інформації про нього відома лише зі слів інших людей: чи то прихильників, чи то недругів. Одні аналітики вважають, що він підпорядкував собі іракський опір, другі наполягають на тому, що його вплив перебільшений. У Йорданії Заркаві провів сім років за гратами через обвинувачення у змові з метою повалення монархії та встановлення ісламського халіфату. Він покинув країну через деякий час після звільнення за амністією. Йорданський суд засудив його заочно до страти за підготовку нападів на американських і ізраїльських туристів. Західні розвідслужби засікли Заркаві в Європі, де він намагався сховатися. Наступний етап життя Заркаві знову привів його в знайомі місця — Афганістан. Припускають, що він відкрив у Гераті, неподалік від кордону з Іраном, тренувальний табір. Припускають, що в 2001 році, після ракетного удару США по його афганському табору, Заркаві пробрався до Іраку. На Заркаві покладають відповідальність за вбивство представника американської гуманітарної організації в Аммані Лоуренса Фоулі в жовтні 2002 року. Через кілька місяців, у 2003 році, світ — від Касабланки в Марокко до Стамбула в Туреччині — приголомшила серія вибухів із численними жертвами. Відповідальність за них покладають на Заркаві. Люди, які знали його в юності, відзначають одну незмінну рису Заркаві. Він вірив, що у світі є лише два типи людей — мусульмани й невірні, а життя — це вічна війна між ними.
