«Чорноморського регіону практично немає, існує чорноморський геополітичний розлом. Єдине, що об’єднує Чорноморський регіон, — це робота морських поромних перевізників. Сьогодні практично всі портові міста на узбережжі, за винятком Феодосії, зв’язані одне з одним поромними перевезеннями. В усьому іншому — наростання конкуренції. Слово «регіон» означає деяку спільність». Таку думку висловив заслужений економіст АР Крим, голова ради Таврійського інституту регіонального розвитку, головний редактор інтернет-порталу Black Sea News Андрій КЛИМЕНКО на міжнародному круглому столі «Стабільність в Причорноморському регіоні: зовнішні та внутрішньорегіональні загрози та шляхи їх подолання», який днями пройшов у Кримському науковому центрі в Сімферополі.
На думку Клименка, для ліквідації чорноморського розлому потрібні нові ідеї, новий аналітичний фундамент, новий дискурс і нова парадигма. Експерт також вважає, що проблема регіону полягає не в економічній конкуренції, а в тому, що економічна конкуренція здійснюється на тлі конкуренції геополітичних проектів. «Головне питання для експертного співтовариства в тому, як, залишивши та підтримавши здорову економічну конкуренцію, мінімізувати політичні ризики для економіки. Така постановка питання дозволить винести економіку на перше місце, а політику — на друге», — наголосив Клименко.
Тим часом доктор економічних наук, професор Варненського вільного університету «Черноризец Храбър», автор декількох книг із геополітики Ніна ДЮЛГЕРОВА відзначила наступне: «Чорноморська акваторія є частиною єдиної транзитної, політичної, економічної систем. Ця мережа дозволяє говорити про Чорне море як про один із найважливіших елементів міжнародних взаємин. Виклики ХХІ сторіччя найперше пов’язані з енергетичними проблемами. Зараз геоенергетика є основним регулювальником міжнародних взаємин. Чорне море є місцем транзиту нафти та газу зі Сходу на Захід, тому головні позиції посідає не економіка, а політика та дипломатія. Розвиваються активні взаємозв’язки між транснаціональними корпораціями, і потрібно враховувати їх тиск на політичну владу не лише в Причорноморському регіоні, але й ширше, наприклад, у Китаї, державах Перської затоки, Північній Африці. Транзитні взаємозв’язки дуже важливі, і держави, у яких є максимальна кількість транзитних «коридорів», мають велику політичну вагу».
Кандидат філософських наук, доцент кафедри економічних і соціальних наук ТНУ ім. В.І. Вернадського Сергій КИСЕЛЬОВ звернув увагу на те, що після розпаду СРСР Україна «випала» з Чорноморського регіону. «У багатьох складалося таке враження, що української політичної присутності, окрім номінальної, в регіоні не існує. Основні напрямки української зовнішньої політики формуються не всередині країни, а радяться ззовні», — підкреслив він.
У завершальній частині круглого столу, експерти зійшлися на думці, що в їхні обов’язки входить не лише фіксація подій, що відбуваються, а й формування стратегій, які допоможуть уникнути ризиків, запобігти конфліктам. Значну допомогу в збереженні миру можуть надати громадське й інтернет-співтовариства, які можуть організувати обмін думками й ідеями, проінформувати політиків про актуальні тенденції зміни світу.
«У всіх країнах Чорного моря, можливо, за винятком Туреччини, люди стоять спиною до моря і дивляться на сушу. Якщо сказати будь-якому ялтинцю, що за 290 кілометрів за морем знаходиться місто Синоп, а Київ — на відстані понад 900 кілометрів, для нього це буде культурним шоком. Люди сприймають берег і море як кінець світу, в цьому і полягає основна проблема, яку потрібно вирішувати», — зауважив Андрій КЛИМЕНКО.
