Кандидати у президенти США не гребують навіть найчорнішими PR- технологіями, щоб схилити на свій бік виборців, які не визначилися. Аналіз електоральної ситуації у США свідчить, що більшість виборців уже вибрали кандидата, за якого голосуватимуть. Приблизно 40% громадян США мають намір віддати свої голоси чинному президенту Джорджу Бушу незалежно від того, як у нього складатимуться справи до виборів, які відбудуться в листопаді. Приблизно така сама кількість американців заявляє, що твердо вирішила голосувати за головного суперника Буша — Джона Керрі, сенатора із штату Массачусетс.
Таким чином, може цілком повторитися ситуація минулих виборів, коли підтримка між Бушем і Гором розділилася з точністю до 50% на 50%, й остаточний результат було визначено кількома виборчими урнами у штаті Флорида. У такій ситуації мета обох кандидатів полягає в тому, щоб якомога раніше залучити на свій бік інших виборців, які ще не визначилися зі своїм рішенням. Для цього конкуруючі партії нині готові використати будь-які засоби, в тому числі й горезвісний чорний піар. Слід зазначити, що американський виборець думає передусім про себе, при цьому вибір президента вирізняється неабиякою скрупульозністю. Тож найважливішим чинником, за який голосує американець, вважається «чесна гра» — він має бути впевнений у тому, що політик або політики докладуть усіх зусиль для того, щоб не створювати преференцій для певної групи людей. Саме тому вибори у США зазвичай супроводжуються копанням у «брудній білизні» кандидатів, бо «білизна» мусить бути чистою.
Слід зазначити, що так званий бастіон демократії, як було прийнято колись називати США, завжди страждав від надлишку «чорнушки» на виборах. Ще минулого століття відомий письменник Марк Твен написав про свій невдалий досвід висунення на американських виборах. Тоді, за словами письменника, його вже наступного дня після висунення звинуватили мало не в усіх смертельних гріхах, включно з позашлюбними дітьми й кримінальним минулим. Треба зауважити, що саме в цьому напрямі рухаються американські передвиборні технології й донині. Чого варті хоча б обвинувачення на адресу Білла Клінтона, якого крім усім відомого «Моніка-гейта», звинувачували й у хабарництві, і навіть у замовлених убивствах.
Судячи з усього, у виборчу кампанію зразка 2004 року подібні ініціативи тільки вітатимуть. Виборчі штаби регулярно виготовляють матеріали у стилі чорного піару для засобів масової інформації. Понад те, вони навіть наймають «відео- мисливців», які постійно слідують за суперником у спробі зняти його в незручній ситуації.
До речі, саме протистояння Гора і Буша-молодшого 2000 року показало, що в гонитві за перемогою всі засоби хороші, а використання методів чорного піару не лише є ефективним, а й залишається безкарним. Адже до цього підготовкою компромату на політичних противників того або іншого кандидата зазвичай займалися волонтери виборчих штабів, як правило студенти університетів під керівництвом співробітників, які займали нижчі позиції в ієрархії виборчих штабів. Прямо скажемо, робота досить марудна — дослідники ретельно перевіряли минуле життя політика-конкурента і намагалися знайти приклади того, що він говорив або робив щось таке, що суперечить його нинішнім позиціям. Понад те, вони намагалися виявити приклади того, що політик завинив перед законом, навіть якщо це був дріб’язковий випадок — наприклад, дрібне порушення правил дорожнього руху, або він зробив чи сказав щось непристойне або сумнівне. Якщо кандидат мав досвід у політиці, дослідники опозиційної компанії ретельно шукали доказів його політичної непостійності.
Але розвиток передвиборних технологій, судячи з усього, невблаганний. Нині, за даними авторитетного у США видання «ProFile», співробітники виборчого штабу Буша прийняли на озброєння нову стратегію — замість студентів вони найняли досвідчених адвокатів із Вашингтона. Компрометуючу інформацію про конкурентів не просто оприлюднили, сподіваючись, що її помітять засоби масової інформації, але акуратно подавали як важливі штрихи негативного іміджу противника. При цьому негативний імідж противників Буша постійно коректувався залежно від настроїв американців, котрі відстежували за допомогою опитувань громадської думки.
До речі, змінилися й передвиборні методи роботи з різними ЗМІ, з однією лише метою: поширювати негативні новини про ворожих кандидатів. На думку авторитетного політконсультанта Діка Морріса, якщо виборчий штаб має новину, яка може допомогти їхньому кандидату, найкраще такі новини випускати у світ у понеділок у вигляді ексклюзивного інтерв’ю, яке, бажано, мають показати у вечірніх новинах на одному з найпопулярніших телевізійних каналів. Наступного дня новина з’являється в газетах і обговорюється в різних телевізійних шоу. В ідеальній ситуації, якщо є якісь додаткові факти на цю тему, то їх треба оприлюднити в середу, щоб дискусія у ЗМІ тривала до кінця робочого тижня. Причому сам кандидат не повинен нічого заявляти до четвертого або п’ятого дня обговорення, щоб його офіційна реакція стимулювала початок ще одного дня дискусій. Таким чином, одна негативна новина про політичного противника може домінувати в американських новинах протягом щонайменше одного тижня.
Як виявилося, Джордж Буш використовував «чорний піар» ще в попередньому виборчому циклі. Ще під час внутрішньопартійних виборів — «праймеріз» — до того як Буш став офіційним кандидатом Республіканської партії, співробітники його виборчого штабу застосовували чорний піар проти конкурента Буша — Джона Маккейна. Наприклад, вони дзвонили потенційним виборцям і представлялися співробітниками фірми, яка займається дослідженням громадської думки. Під час телефонного інтерв’ю вони ставили запитання на кшталт: «Чи голосували б Ви за Маккейна, якби знали, що він зраджував своїй дружині та має позашлюбну дитину від чорношкірої жінки?». Хоча за Маккейном не було подібних гріхів, запитання не суперечили законодавству США, оскільки їх ставили у формі обговорення гіпотетичних сценаріїв. Невідомо, який ефект на виборців справили подібні «опитування», але Буш переміг Маккейна на праймеріз.
Пізніше оточення Буша використало схожі методи під час боротьби з Елом Гором, кандидатом від Демократичної партії. На початку кампанії 2000 року радники Буша регулярно намагалися показати Гора як некомпетентного бюрократа. Але коли опитування громадської думки засвідчили, що американці не вірять такому іміджу, штабісти Буша змінили свою тактику. Вони почали показувати Гора як маніакального любителя перебільшення власних досягнень. Наприклад, коли Гор заявив, що з його допомогою було створено законодавство, яке дозволило перетворити інтернет на міжнародний культурний феномен, штаб Буша висмикнув цю фразу з контексту, подавши її так, ніби Гор сказав про те, що він вигадав інтернет. Це спричинило глузування з Гора, які тривали протягом усієї виборчої кампанії.
Штабісти Гора не залишилися в боргу і також взяли на озброєння ці методи. Вони намагалися сформувати негативний імідж Буша, показавши його, як «дружелюбного йолопа». Але хоча ця стратегія й досягла своєї мети, вона лише погіршила ситуацію в таборі Гора. Як виявилося, багато американців відчули солідарність із простим і нехитрим техасцем Бушем. Крім того, ані журналісти, ані американська еліта не очікували особливих інтелектуальних одкровень від Буша. Тому, коли Буш не провалив дебати з красномовним Гором, багато хто сприйняв це як значне досягнення Буша.
На нинішніх президентських виборах, за підрахунками аналітичної компанії Campaign Media Analysis Group, 75% рекламних оголошень Джорджа Буша містили критику Джона Керрі. Рекламні оголошення Керрі містили критику Буша у 27% випадків. У багатьох випадках критика на адресу Керрі використовує методи «чорного піару». Наприклад, у рекламному ролику стверджувалося, що Керрі пропонував скоротити бюджет розвідки на $1,5 млрд., що інтерпретувалося, як бажання Керрі підірвати антитерористичні зусилля розвідслужби. Насправді Керрі виступив із подібною пропозицією 1995 року і пропонував зменшити бюджет розвідки США на 1%. Цікаво, що пізніше Конгрес США, який контролювала Республіканська партія, до якої належить Буш, скоротила цей бюджет на $3,8 млрд.
Однак Джорджу Бушу також не варто втрачати пильність, адже політтехнологи вже взяли на озброєння цілий набір різноманітних відвертих ляпсусів, яких він припустився у своїх виступах. Ці філологічні шедеври вже стали надбанням світової громадськості, завдяки зусиллям відомого письменника Умберто Еко, який зібрав їх у одному виданні. Таке висловлювання, як «кожний американець повинен шукати тероризм навіть у себе вдома… особисто я також шукаю, перевіряв навіть під ліжком…» явно не додадуть популярності чинному президенту США...
