Після початку війни в Іраку минув рік, але репутація США продовжує погіршуватися. Рік тому США намагалися втягнути світ у безглузду воєнну авантюру, називаючи всіх, хто не вірив у наявність зброї масового знищення в Іраку, або дурнем, або підсобником терористів. Тепер ми знаємо, що влада США та її поодинокі союзники самі були або дурнями, або брехунами. Але це не зупинило розбійну поведінку адміністрації Буша.
США могли б зробити багато добрих справ. Аналіз Комісії з макроекономіки й охорони здоров’я Всесвітньої організації охорони здоров’я показав, що з річним доходом у 11 трильйонів доларів США можуть взяти під контроль СНІД, малярію, туберкульоз та інші смертельні захворювання, виділяючи на все це фінансів набагато менше, ніж ті, які вони витрачають на війну в Іраку. Однак, частка в національному доході фінансової допомоги США бідним країнам — найменша серед країн-донорів.
США також можуть бути джерелом великого зла. Військовий бюджет США сьогодні — близько $450 млрд., тобто майже дорівнює загальним військовим витратам решти світу. Адміністрація Буша вважає, що військова міць гарантує безпеку навіть попри те, що після війни в Іраку терор лише посилився. Однак, незважаючи на своє багатство та військову міць, здатність Америки до вияву політичної сили — для добра або зла — слабшатиме в наступні п’ять років щонайменше з п’яти причин:
1. Бюджетна криза США. Податкові пільги та військові витрати Буша призвели до річного дефіциту бюджету в $500 млрд., отже США доведеться підвищувати податки й знижувати держвидатки, незалежно від того, чи переоберуть Буша. Річний військовий бюджет, збільшений після обрання Буша на $150 млрд., надалі доведеться урізати, щоб поставити бюджет під контроль.
2. Зростання зовнішньої заборгованості США. Центробанки Азії володіють цінними паперами США на сотні мільярдів доларів. Тільки Японія має резерв іноземної валюти в цінних паперах майже в $750 млрд., переважно в облігаціях казначейства США. Загальний резерв іноземної валюти Китаю, Гонконгу, Індії, Кореї, Сінгапуру й Тайваню становить $1,1 трильйона. Коротше кажучи, борг США Азії дедалі зростає. Тільки масова купівля облігацій центробанками Азії врятувала долар від падіння, ще стрімкішого, ніж було.
3. Розвиток решти світу. Відрив США в технологічному розвитку від Бразилії, Китаю, Індії та інших регіонів світу, що швидко розвиваються, стане меншим. Економіка Китаю через 25 років буде більшою, ніж економіка США — до 2050 року майже на 50%. Індія, нехай і менш успішно, ніж Китай, також подолає відрив. До 2050 року економіка Індії зрівняється з американською, з населенням вчетверо більшим і середнім доходом на душу вчетверо меншим, ніж у США.
4. Звуження економічного розриву зменшить значення США в геополітиці. Китай та Індія, загальне населення яких становить 40% від світового, відіграватимуть на світовій арені значно більшу роль. Ксенофобське ставлення до «перетоку» роботи до програмістів Індії — гаряча тема сьогодні для США — відображає фундаментальне й палке бажання населення США утримати економічне лідерство. Проводитиме США протекціоністську політику чи ні, але технологічна потужність Азії та її доходи зростатимуть. І це добре для світу, оскільки кошти будуть розподілені рівномірніше, навіть якщо американське «его» при цьому постраждає.
5. Демографія послабить мілітаристський підхід США до решти світу. Основа підтримки Буша — білі ортодоксальні християни чоловічої статі. Ця соціальна група, на мою думку, веде боротьбу в ар’єргарді зі зростаючою соціальною силою жінок, іммігрантів та віруючих інших конфесій. Бореться вона і з секуляризмом, наприклад, сучасною біологією та теорією еволюції. Ар’єргардні релігійні погляди та маніхейський в їхній основі світогляд — приречені. Бюро статистики США виявило, що до 2050 року нелатиноамериканське біле населення США становитиме лише близько половини всього населення, в той час як сьогодні — 69%. До 2050 року 24% населення буде латиноамериканським, 14% — афро-американським, і 8% — вихідці з Азії.
З урахуванням цих п’яти причин мрія правих про глобальну владу США неминуче розвіється, як дим. Це станеться раніше, ніж пізніше, якщо Буш у листопаді програє вибори, які, поза всякими сумнівами, будуть зовсім скоро. Але хоч яким би був результат, США не можуть вічно відкладати свій неминучий присмерк відносно решти світу.
