Здавалося, що Мавпячий процес у штаті Теннессі у США 1925 року залишиться історичним вивихом. Одначе наступ проти теорії еволюції на цьому не зупинився. Вже в нинішньому столітті ареною зіткнення біологічної еволюції та теорії креацинізму — божественного створення світу — стала Росія.
КЛЕРИКАЛІЗАЦІЯ
Якби проблема взаємовідносин науки та релігії зводилася до суперечки про походження світу та людини, то таку дискусію можна було б лише вітати. Одначе до суперечки домішуються обставини не вповні наукової та релігійної властивості.
Випадок із дарвіністським процесом у Санкт-Петербурзі є відображенням процесу втручання політики, яке явно проявляється, не лише у сферу взаємовідносин науки та релігії. Клерикалізація суспільного життя в Росії набирає обертів. Світський характер держави формально не ставиться під сумнів, але de facto Російська православна церква (РПЦ) намагається активно брати участь у суспільному житті. Першим об’єктом стала школа.
Атаки клерикалів на світський характер навчання не на жарт стривожили наукову громадськість в Росії. Агресивне введення в шкільні програми релігійних предметів, зокрема «Основи православної культури», змусив авторитетних вчених звернутися з відкритим листом до президента Володимира Путіна. Він був підписаний десятьма академіками Російської академії наук. Фізики Євген Олександров, Жорес Алферов, Лев Барков, Віталій Гінзбург, Едуард Кругляков і Анатолій Черепащук, біолог Гаррі Абельов, гематолог Андрій Воробйов, геофізик Михайло Садовський і генетик Сергій Інге-Вечтомов стурбовані «зростаючою клерикалізацією російського суспільства» та «активним втручанням Церкви у всі сфери суспільного життя». Пригадали все: і заклики ввести в освітню програму російських шкіл «Основи православної культури», і спробу внесення спеціальності «теологія» до переліку наукових спеціальностей Вищої атестаційної комісії, і критику «засилля матеріалізму» в освіті з боку РПЦ.
Академіки наводять висловлювання, що стало знаменитим, Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II на лютневому Різдвяному читанні. Патріарх тоді заявив: «Ніякої шкоди не буде школяреві, якщо він знатиме біблійне вчення про походження світу. А якщо хто бажає думати, що він пішов від мавпи, — нехай він так і вважає, але не нав’язує це іншим». Начебто демократично, а насправді відкриває шлях до мракобісся. Теорія еволюції — невід’ємна частина тієї системи координат, в якій існує сучасне суспільство. Клерикалізація ж — це коли у церкви, нехай і під пристойним приводом, з’являються права та можливості закривати очі цілому поколінню на наукові засади нашого життя.
Церква ратує за те, щоб підліток йшов зі шкільного подвір’я «високоморальною» істотою. Школа повинна стати свого роду кузнею «гарних людей». Як пише московська «Незалежна газета», лише наївний може вважати, що суспільство з відкритими обіймами зустріне молоде покоління, яке знає «Отче наш», але не має чітких орієнтирів у матеріальному світі. Коли шкільний підручник із біології здається нудним, придатним лише для бездумного зубріння, — це ще не біда. Лихо настає, коли підручник є не просто нудним, але ще й необов’язковим для читання внаслідок своєї «неістинності».
ПРАВОСЛАВНЕ ЛОББІ
У специфічних російських умовах було б наївним передбачати, що повзучий клерикалізм є просто бажанням РПЦ збільшити число прихожан і турботою про етичне виховання підростаючого покоління. Без вагомої політичної підтримки всього цього не могло бути за визначенням.
Безумовно, активність РПЦ підтримують впливові політики в коридорах влади. Насамперед це чекістське оточення російського президента. Зараз його велика частина є в адміністрації президента: Віктор Іванов, Ігор Сєчін, Сергій Пугачов. Відомо про сильне православне устремління міністра юстиції Володимира Устінова, голови ВАТ «Російські залізниці» Володимира Якуніна. За впровадження предмета «Основи православної культури» висловлювався повноважний представник президента в Центральному федеральному окрузі Георгій Полтавченко. Православному клану завжди намагалася протистояти частина кремлівського оточення. Насамперед ліберальний блок уряду — міністр економічного розвитку Герман Греф і міністр фінансів Олексій Кудрін. Крім того, з акцентовано світських позицій виступає міністерство освіти та науки, голову якого, Андрія Фурсенка, православні активісти вже давно піддають жорсткій критиці.
У Московській патріархії назвали лист академіків РАН керівництву країни «пропагандистською кампанією» з метою скомпрометувати Російську православну церкву. А православно- патріотичний рух «Народний собор» звернувся до прокуратури Москви з вимогою притягнути до кримінальної відповідальності нобелівського лауреата академіка Віталія Гінзбурга за «розпалювання межрелігіозної ворожнечі». Підгрунтям для звернення послужило його інтерв’ю газеті «Вести образования», яке він дав у лютому 2007 р. У ньому академік заявив, що, «викладаючи релігію в школах, ці, м’яко кажучи, сволоти церковні хочуть заманити душі дітей». Однак тоді проти академіка виступив лише ультраправий «Союз православных оруженосцев». Зараз же протест спровокований саме листом вчених до президента.
Появу звернення академіків до президента та заклик притягнути до кримінальної відповідальності нобелівського лауреата свідчить про ескалацію конфлікту між православним кланом і частиною правлячої еліти. Причому черговий етап конфлікту свідчить про перехід на якісно новий рівень: уперше виступ проти клерикалізації суспільства виходить із далеко не периферійних кіл. Ескалація із залученням до конфлікту кремлівських фігур може вилитися в більш глибоку суперечку: для православного клану експансія РПЦ є способом затвердження Росії в світі як центра, диференційованого від західного світу. Тим самим питання про місце РПЦ у житті російської держави одночасно зачіпає й проблему інтеграції Росії до розвиненого світу, що неминуче розширює перелік проблемних точок у дискусії між православним кланом, схильним до ізоляціонізму, та частиною істеблішменту, зацікавленого в глобалізації.
Загострення боротьби у Кремлі й навколо нього пов’язане ще й із тим, що правляча еліта Росії перебуває у невизначеному стані. Путін або не визначився зі своїм наступником, або з тактичних міркувань тримає його ім’я у глибокій таємниці. Принаймні у вищих бізнес-колах почався черговий етап зачистки. Як повідомляє впливова американська газета The New York Times, власник «Русснефти», однієї з найбільших в Росії приватних нафтових компаній, засвідчив, що продає свій бізнес інвестору, який лояльний Кремлю. (Як пишуть московські газети, це швидше за все Олег Дерипаска, холдинг якого «Базовий елемент» із капіталізацією у 23 млрд. доларів звернувся до Федеральної антимонопольної служби Росії за дозволом придбати «Русснефть». Дерипаска вже неодноразово проробляв такі заходи згідно із завданням Кремля. — Авт. ) У той же час у відкритому листі (до газети «Відомості». — Авт. ) він наголосив, що зважився на продаж не добровільно. Михайло Гуцерієв колись входив до тісного кола російських мільярдерів, так званих олігархів, однак потім втратив підтримку влади. Тепер підприємець звинуватив уряд президента Володимира Путіна в тому, що його примусили піти з компанії за допомогою сфабрикованих податкових претензій. Його критичний лист став першим помітним відкритим викликом Путіну з боку впливового бізнесмена з того моменту, як чотири роки тому був відправлений до в’язниці голова компанії ЮКОС Михайло Ходорковський.
Є всі підстави вважати, що одним Гуцерієвим справа не обійдеться. Гучного скандалу не буде, оскільки опальний олігарх вирішив не буцатися з дубом, а, отримавши свої три мільярди доларів, піти з російської бізнес-сцени. Залишається лише гадати, хто буде наступним, і дуже багато хто у Москві відчуває із цього приводу тремтіння у колінах.
Незважаючи на зовнішню агресивність і демонстративну упевненість, московські можновладці досить сильно нервують. У таких умовах антизахідне крило відчуло, що прийшов його час. Наступ провадиться широким фронтом: від агресивного клерикалізму до зачисток олігархів і організації штурмових загонів у вигляді молодіжних організацій «Наші» й їм подібних. Із приводу листа академіків Путін мовчить, але приймає молодих та ранніх у своїй заміській резиденції й наставляє їх на шлях істинний. Колись царський міністр народної освіти Сергій Уваров висунув формулу: «Cамодержавство, православ’я, народність». До першої частини Росія поки ще не дійшла, обмежилися на даний період суверенною демократією, все інше вже є в наявності. Повторення пройденого або черговий фарс?
