Під час дебатів щодо зовнішньої політики минулого тижня чимало країн і регіонів залишилися взагалі без уваги. Росію ж згадали десять разів. Кандидат у президенти від Республіканської партії Мітт Ромні відстоював своє переконання в тому, що Росія — це геополітичний ворог Америки номер один. До цього твердження Ромні додав: «Я не збираюся носити рожеві окуляри, коли справа стосується Росії або пана Путіна».
Президент Обама, чия адміністрація вважає одним зі своїх головних успіхів у зовнішній політиці «перезавантаження» відносин з Росією, звинуватив Ромні в тому, що він застряг у менталітеті холодної війни 1980-х років.
То хто ж Росія? Друг чи ворог? Відповідь, як і на більшість запитань зі сфери зовнішньої політики, така: трохи й того, й того. Але якщо розглядати це питання фундаментальніше, чи заслуговує Росія того, щоб так виділяти її в сьогоднішньому світі, де повно серйозних проблем і викликів?
Поза сумнівом, Росія — велика та важлива країна, й частенько вона створює значні перешкоди на світовій сцені. Але, звісно, вона більше не стоїть у ряді головних зовнішньополітичних пріоритетів і проблем США.
Росія займає величезний простір, але значна частина цієї території — замерзла тундра. Та й за чисельністю населення вона займає всього лише дев’яте місце в світі. Росія володіє значними мінеральними та енергетичними ресурсами й видобуває багато нафти та природного газу, проте для освоєння нових родовищ їй знадобляться величезні капіталовкладення. Росія також має значні збройні сили й великий арсенал ядерної зброї, але її армія ослаблена й потребує модернізації. Російська економіка тріщить по швах, і серед її проблем на перспективу — скорочення чисельності робочої сили, зменшення кількості населення, сильна корупція й слабка інфраструктура.
У Росії є кілька важливих важелів міжнародного впливу, які вона використовує собі на користь. Ця країна є постійним членом Ради Безпеки ООН і володіє цінним правом вето, яке вона використовувала нещодавно, щоб заблокувати дії в Сирії. Крім того, вона входить до складу інших важливих багатобічних організацій. Росія також міститься недалеко від низки країн, цікавих США, зокрема Китаю, Афганістану, Ірану, Іраку й Сирії.
Прибічники «перезавантаження», кажучи про дружню природу Росії, вказують на ратифікацію договору СНО-3 про скорочення ядерних озброєнь, на угоду про жорсткі санкції щодо Ірану та на надання маршрутів постачання військ, що воюють у Афганістані. Хоча відносини між США та Росією теплими не назвеш, у цілому після російсько-грузинської війни 2008 року вони були досить продуктивними.
Критики Росії, заявляючи про її ворожість, зазначають, що ця країна заважає проведенню активніших дій проти Ірану й початку інтервенції до Сирії й що Сполучені Штати мають активніше засуджувати Москву за її слабкі показники в справі розвитку демократії, захисту прав людини та влади закону.
Ромні постарався пояснити, що він не вважає загрозою Росію як таку. Проте його риторика може призвести до посилення російських позицій. Російський президент Путін уже заявив, що ярлик «геополітичного ворога» змушує Росію думати, що вона цілком обгрунтовано виступає проти американських планів ПРО в Європі й що тепер вона укріпиться у своїй рішучості протистояти цій системі.
Але жорсткі заяви Ромні більшою мірою зумовлені внутрішніми розрахунками, ніж геополітичними міркуваннями. Різкі висловлювання на адресу Росії припадають до душі частині американського електорату, особливо — вихідцям зі Східної й Центральної Європи, що проживають в Огайо й Пенсільванії. А його стратеги, напевно, сподіваються, що суворість щодо Росії нагадає ностальгуючим виборцям про колишні роки, коли Сполучені Штати були безперечним лідером, що виступав проти чітко позначеного ворога.
Але в наступні чотири роки й надалі буде безліч питань, у яких США доведеться співпрацювати з Росією. Окрім проблем контролю озброєнь і плутанини на Близькому Сході двом країнам доведеться спільно працювати над низкою важливих питань глобальної безпеки, що стосуються тероризму, наркоторгівлі, торгівлі зброєю та поширення зброї масового знищення.
Сполучені Штати стикаються з безліччю серйозних міжнародних проблем, і Росію не слід ставити на чолі цього списку. Нехай присяжні засідателі продовжують сперечатися, друг Росія чи ворог, але вона не проходить першим номером ні в тій, ні в тій категорії.
31 жовтня 2012 року, The National Interest, США, переклад InoСМИ.Ru
Аня ШМЕМАНН — керівник програми в Раді з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations).
