Рік назад високопоставлений кремлівський стратег провів таємну зустріч із представниками російської еліти. Це був час великої напруженості та самоаналізу.
Три повстання, викликані фальсифікацією виборів, змели три уряди, які обманули очікування людей на території колишнього Радянського Союзу, а президента Володимира Путіна критикували буквально за все: від авторитарних тенденцій в управлінні державою до нездатності вирішити кризу із захопленням заложників у Беслані. Крім того, президент Буш у своїх зовнішньополітичних планах відвів важливе місце просуванню демократії в авторитарних державах, що в Кремлі розцінили, як явну загрозу.
У своїй «таємній промові», як її прозвали в засобах масової інформації, путінський стратег Владислав Сурков дав жорстку оцінку російських проблем і старої радянської спадщини. «Росія — це погано освітлений віддалений куточок Європи, але це ще не Європа», — заявив він, про що свідчить поширена пізніше розшифровка стенограми виступу.
Сурков піддав різким нападкам критику Заходу, назвавши її спробами підриву Росії, заволодіння її природними ресурсами, зменшення впливу Кремля в сусідніх державах і навіть серед російських громадян шляхом нав’язування завищених очікувань демократії та верховенства закону. Він зажадав від своїх слухачів лояльності та терпіння. «Якщо щось піде не так, не потрібно говорити про повний провал, про те, що країною керують нездари, які нічого не розуміють», — сказав він.
Це був приступ глибокої російської паніки. Перескочмо в минулий тиждень.
Коли в п’ятницю на саміт «Групи восьми» прибув Буш, його вітав новий Кремль — такий, що оговтався від торішньої кризи довіри і демонструє роздратоване самолюбство. Він більше не задумується про бездарність. З’явилася нова, більш упевнена в собі Росія. Відчуваючи приплив сил завдяки зростанню цін на нафту, а також полегшення після того, як Узбекистан, Азербайджан і Білорусь насильницьким шляхом зупинили протести проти цих корумпованих, але лояльних йому держав, Кремль знову повірив у себе. Замість того, щоб випробовувати хвилювання з приводу своєї приналежності до Європи, Росія ясно дала зрозуміти, що збирається розминати всі свої м’язи і відкидає будь-які повчання з боку Заходу. Путін збирається повернути місце Росії як частини багатополярного світу, причому зробити це він хоче голосно.
«Реальність змінилася абсолютно неймовірним чином, — говорить директор російської та євразійської програми з вашингтонського Фонду Карнегі за мир у всьому світі Ендрю Качинс», — і це всіляко підкреслюється, оскільки Росія 20 років перебувала в становищі такої, що програла».
Буш прибув до Росії якраз у той момент, коли в зовнішньополітичних колах Сполучених Штатів Америки йдуть активні дебати з приводу того, якою повинна бути політика адміністрації щодо цієї країни. Американські дипломати та політики сподіваються на те, що їм вдасться переконати Путіна відійти від авторитарних методів правління й перетворити Росію на більш плідного партнера в багатьох галузях, включаючи ядерну безпеку, дипломатичні зусилля щодо Північної Кореї та Ірану, а також у питанні доступу американських фірм до російської нафти та газу.
Опоненти закликають покарати Росію, піддавши її більш жорсткій критиці, навіть остракізму. Шаховий чемпіон, який став опозиційним лідером, Гаррі Каспаров відкрито закликав членів «Групи семи» (саме так він назвав «вісімку», викресливши з її лав Росію) виступити з протестом проти відходу Москви від демократії й захисту прав людини. Він висловив свою огиду з приводу того, що Росія входить до даного клубу.
«Я навіть не розумію, що означає «Група восьми». «Велика сімка» репрезентувала сім великих демократій, а Росія такою не є», — заявив він.
Путін постарався показати, що готовий до співпраці з деяких питань із Бушем, якого він називає своїм другом. Разом із тим, він відкрито і заздалегідь дав упереджуючу відсіч тим, хто вважає, що на Росію можна давити. Російський президент сказав, що таке мислення сягає своїм корінням часів «холодної війни» і не враховує того факту, що Росія, яка має великі нафтові та газові багатства і твердо збирається утримувати свою лідируючу роль у тих регіонах, які раніше перебували під радянським гнітом, перебуває на піднесенні.
«Цей підхід базується на зовнішньополітичній філософії 20-го сторіччя, коли основоположним засновком нашого партнера була необхідність стримування Росії, — сказав Путін у інтерв’ю NBC News, — ті, хто думає подібним чином, не усвідомлюють і не розуміють геополітичних змін, що відбуваються сьогодні в світі, і не хочуть бачити, як розвиватиметься ситуація через 15, 20 чи 25 років».
Два президенти зустрілися в п’ятницю ввечері на обіді з дружньою фамільярністю, проте Путін досить критично відгукнувся про деякі елементи політики США щодо Росії. У тому ж інтерв’ю він уколов Діка Чейні, назвавши його звинувачення на адресу Москви, яка нібито шантажує своїх сусідів енергоресурсами, «схожими на невдалий постріл на полюванні».
Ніхто не чекав такої стрімкої зміни. На початку 2005 року Кремль стикався з невдачами і здійснював помилки в суспільній сфері, а також виражав стурбованість із приводу можливих повстань.
Сфальшовані вибори в Грузії, Україні та Киргизії спричинили початок народних хвилювань, унаслідок яких було ліквідовано пострадянські механізми влади. Це породило в колах опозиційних рухів розуміння того, що владі можна кинути виклик. Політика Кремля в Чечні виглядала абсолютно невдалою, оскільки терористи вільно й майже безперешкодно діяли на Північному Кавказі; вони знищили відібраного особисто Путіним президента, здійснювали підриви боєприпасів і провадили рейди із загрозливою ефективністю. Західні держави критикували те, як проходив суд над нафтовим магнатом Михайлом Ходорковським, і як було організовано досить дивний аукціон для передачі під контроль Кремля активів компанії ЮКОС.
Путін жорстко тримав у вуздечцi російський уряд. Він дістав високий рейтинг популярності і примусив бізнес підкоритися або почати співпрацювати. Але проблеми виникали знову і знову. Здавалося, що багато які він вирішити просто неспроможний.
Відтоді ціни на нафту піднялися так високо, що Росія, яка ще наприкінці 90-х років була країною злиднів, сплатила свої зовнішні борги. Було вбито найвідоміших чеченських сепаратистів.
Змінився і настрій Кремля на публіці. У Росії, як і раніше, зберігаються глибокі хронічні проблеми, включаючи масову бідність населення, погіршення якості довкілля, занепад інфраструктури, податливість судової системи владі, корупцію в міліції, високий рівень смертельних хвороб, діяльність бойовиків ісламського віросповідання на Північному Кавказі, а також проблеми прав і свобод, на вирішенні яких наполягає Буш. Але як країна, яка історично завжди перебувала на одному з геополітичних полюсів світу, Росія вже прокинулася й відновлює колишню могутність.
Путін вітає решту сім членів цього престижного клубу на святі в Санкт-Петербурзі. Але вхідний квиток видається з натяком. Кремль говорить: «Росія повернулася. Не штовхайтеся!» А Захід все ніяк не може визначитися зі своїм курсом. «За 15—20 років ми трохи забули, які вони — росіяни, — сказав доктор Качинс, — а тепер вони знову поводяться чисто по-російськи».
