У мене до першої (сподіваюся й упевнений — вона ж остання) російсько-грузинської війни особисте ставлення. Я багаторазово публічно говорив, що війни не буде, — надто вона невигідна для обох сторін. Грузія ОЧЕВИДНО програє у військовому відношенні, Росія, так само ОЧЕВИДНО, зазнає політичної поразки. Як відомо, все одно так і вийшло.
ЗА ЩО БОРОЛИСЯ?
Грузію розбили, ледве не окупували. Росії рік після війни приніс такі результати. Південної Осетії та Абхазії ніхто у світі не визнав — що показує ступінь поваги до Росії. СНД і не подумав «засуджувати Грузію», зате стосунки Росії з УСІМА країнами СНД сильно погіршилися (з кожною по-своєму). Відносини з ЄС також погіршилися, хоч і не драматично. Вочевидь, цього разу справді прийнято рішення про будівництво «Набукко». І хоча це переважно через газові війни, але й війна з Грузією явно зіграла свою роль.
Загалом найвище досягнення Росії за цей рік — дещо вдалося «зажувати», «могло бути й гірше». Блискучий успіх!
Подаруночок Росія отримала у вигляді «незалежної Південної Осетії» — 50 тис. мешканців, на відновлення країни Росія «відслинила» — офіційно — 25 млрд. рублів (додатково до тих 3 млрд., які ми щороку витрачаємо на утримання цієї «незалежної держави»). Причому Південна Осетія, за всієї залежності від БЮДЖЕТУ Росії, справді намагається бути НЕЗАЛЕЖНОЮ від самої Росії — принаймні, «хвіст намагається махати собакою». Пан президент Кокойти часто веде не «російську», а СВОЮ політику — мається на увазі, що платитиме за перебиті ним горщики все одно Росія.
Що стосується Абхазії, то там — іще смішніше! Росія їх узагалі мало контролює! Зараз Абхазія приймає закон про повернення громадянства частині грузинів, вигнаних звідти до 2000 року. Це означає, що Абхазія теоретично відкриває для себе можливості або домовлятися з Грузією про якийсь «союз держав», або загравати з Туреччиною, або, принаймні, САМОСТІЙНО, як «цивілізована держава», шукати виходи на міжнародну спільноту. Сенс очевидний: на відміну від убогої Південної Осетії, Абхазія МОЖЕ жити самостійно й дуже непогано — за рахунок курортів. Їй для цього потрібна якась міжнародна легітимація — і вона намагатиметься її отримати.
Всі ці речі були ЦІЛКОМ ОЧЕВИДНІ й рік тому. Не могли цього не бачити. Щонайменше, ПРИПУСКАТИ такі наслідки з великою ймовірністю.
То навіщо лізли? Кого Бог хоче покарати — позбавляє розуму. Згоден. Але ЯК сталося «позбавлення розуму» для Грузії та Росії?
Причому зовсім не має значення, «хто перший почав».
Я вважаю, що серйозні бойові дії почала ГРУЗІЯ — про це говорить більшість міжнародних експертів. Але Грузію, звісно, провокувала Південна Осетія. І, звичайно, Росія не могла не бути в курсі. І звичайно, армія Росії також готувалася. Власне, це для всіх очевидно — ОБИДВІ СТОРОНИ РВАЛИСЯ в бій, чудово знаючи про наміри одна одної.
НАВІЩО?!
Капітан
Правду кажучи, йдемо ми відторгати
Місцину, не помічену нічим.
Лиш назва що земля...
Гамлет
Двох тисяч душ, десятків
тисяч грошей
Не шкода за якогось сіна жмут!
Однак великий той, хто без причини
Не ступить кроку, якщо ж річ у честі,
Підніме суперечку через жмут соломи.
Природне для принца міркування! Втім, англійці так і досі діють — див. Фолкленди.
Та, на відміну від Росії, Англія на Фолклендах захищала СВІЙ жмут сіна, не зазіхала на ЧУЖИЙ. А на відміну від Грузії, Англія воювала з противником, якого мала всі шанси перемогти, а не лізла стрімголов на тих, хто може її роздавити одним мізинцем. І ще. Англія ЗВІЛЬНЯЛА населення, яке ПРОСИЛО ПРО ДОПОМОГУ, а не НАВ’ЯЗУВАЛА себе населенню, яке мріє такої «допомоги» позбутися!
То ЧОМУ розумні люди (а я сумнівів у здоровому глузді керівників Грузії та Росії не маю) зчинили безглузду для обох сторін воєнну суперечку «через жмут соломи»?
КУРАЖ МІЦНІШАВ
Пояснити ці явно невигідні дії можу лише одним: запаморочення від успіхів мізки відбило, ГОРДИНЯ розум затьмарила.
Гординя Росії: «барель став на вуха», на початок війни коштував близько 140 доларів! Скажена синусоїда стрілою перла вгору — і який же росіянин не любить у цьому разі швидко їздити!
Росія розпухала на очах і у власних очах. Від «прохоровки в Куршевелі» до перемог у футболі. Від грізних промов у Мюнхені до газових воєн (тоді здавалося — переможних!) з Україною.
Пригадаймо гасла — одне до одного. «У кого немає мільярда, той іде в дупу!», «Мрії збуваються»: «Х... вам!!!».
«Наші» оголосили полювання на шакалів, Газпром оголосив, що стане компанією №1 у світі, Олімпіада в Сочі, Чавес — наш форпост під боком у дядька Сема...
Життя пінилося й вигравало. Нафта шибнула в голову — та як!
Зростаюче ейфорійне збудження брикає ніжками у довбешці, мов дитина в животі матері, рветься назовні, воліє «у щось» матеріалізуватися.
Ось і матеріалізували у Цхінвалі...
Незважаючи на розмови про «нанотехнології», найважливішою лженаукою стала чергова «мічуринська агробіологія» — цього разу цією абракадаброю виявилася «геополітика» за Дугіним-Леонтьєвим-Шевченком.
Імперія! Досить соплі жувати — час перейти до імперіалістичної експансії! Тов. Вовк усіх їсть і нікого не слухає — а ми самі вовки, молоді вовки! Тим більше СНД — зона наших особливих інтересів.
Що ж, підвелися з колін, час іти. Куди?
Але оскільки інстинкт самозбереження російській еліті зовсім не відмовив, то всі розуміли, що все це, взагалі-то, так... «Мечтание одно». Піар — він і є піар. І ВСЕРЙОЗ займатися експансією, «відновлювати Імперію» ніхто не збирався... поки що, принаймні. Якщо йти, то зовсім-зовсім крихітними кроками, обмацуючи кожний міліметр.
Маленька звитяжна війна? Ні. Всього лише сильний піар-хід. Отакий КОЛАЖ: багато-багато піар-малюнка й маленька-крихітна, але, щоправда, РЕАЛЬНА деталь, звитяжна дія. Тиснути на газ, тримаючи ногу все-таки на гальмі, не зариваючись, не роблячи нічого безповоротного, трохи висунутися, трохи помацати реальність навкруг себе. Якщо зійде — тоді видно буде. А як ні — то нічого ж страшного не трапилося.
Гординя Грузії зростала приблизно за схожими законами.
Те саме: після хаосу 90-х — наведення порядку (втім, у Грузії порядок — здається! — наводили реально, корупцію не множили, а все-таки ділили). Зростання економіки (до речі, не нафтової). Дружба з дядьком Семом набрала нових обертів. Сьогодні Аджарія наша, а завтра Абхазія вся...
Безумовно, є «маленька різниця»: Грузія хотіла повернути СВОЄ, Росія жодного стосунку до Південної Осетії та Абхазії не мала (якщо не зважати на дивну «роздачу паспортів»).
Але згідно із західною «правозастосувальною практикою» сепаратистів із «Градів» не обстрілюють! Принаймні, коли це робила Росія в Чечні, ЄС і США «засуджували». А коли щось подібне з сепаратистами робила Сербія — скінчилося «гуманітарною інтервенцією» НАТО. Так, Грузія НЕ ВСТИГЛА так далеко зайти, проте початок був багатообіцяючим...
Загалом, якщо ВИМОГИ Грузії до сепаратистів цілком вкладалися у рамки міжнародного права, то РЕАЛІЗАЦІЯ цих вимог — зовсім не вкладалася. А як же інакше реалізувати вимоги? Цікаве питання... Та західні правозахисники вважають над ним краще не замислюватися.
Хай там як, дії Грузії були АВАНТЮРИСТИЧНИМИ. Авантюристичними тому, що Грузія була приречена на воєнну поразку. Однак авантюристичними ще й тому, що якби (уявімо диво!) Росія чомусь не втрутилася, «перемога Грузії» призвела б до гуманітарної катастрофи у Південній Осетії. За даними ООН, до Північної Осетії в серпні 2008-го втекли 30 000 осіб. І ця «гуманітарна катастрофа» стала б КАТАСТРОФОЮ для Грузії — для її відносин із західною громадською думкою. Що дозволили Росії, те не дозволили б Грузії. Якщо Ізраїль — за його стратегічних відносин із США, за впливового прошарку інтелектуалів, які його підтримують (євреїв і не лише), — західна громадська думка НЕНАВИДИТЬ, то на що б європейські ЗМІ перетворили Грузію! Заради Саакашвілі та «проти Росії» ніхто б очей на ці 162 вбиті мирні мешканці та 30 000 біженців не закривав. Бушу світові ЗМІ не пробачили Ірак — із якого дива вони хоч би щось пробачать Саакашвілі?..
Звісна річ, убиті, й 12 тис. грузинів-біженців, і розграбування грузинських сіл висять на Кокойти. Але хоч не люблю обігравати прізвища, але і справді: який він?! ХТО він для Заходу? Ніхто, як і ХАМАС. А Ізраїль хоч і проклинають, але ХАМАС для західних ЗМІ взагалі НЕ ІСНУЄ як організація, про яку можна говорити в термінах бодай якоїсь «моралі». Так що Грузію та Південну Осетію в будь-якому випадку міряють різними мірками. Хоч цього Грузія домоглася.
Грузія, НА СВОЄ ЩАСТЯ, ПРОГРАЛА! Вона потрапила в положення «жертви». Якби вона одержала «піррову перемогу», їй було б значно гірше — втрачалася підтримка ЄС, та й США. З ким вона тоді лишилася б?
А пішла на цю авантюру Грузія через ті самі мотиви, що й Росія.
Гормони заграли.
Росія стрибнула з колін. Грузія стрибнула з колін. І — хр-р-рясь! Зіткнулися лобами у Південній Осетії!
ДО ГУЛЬ ПРИКЛАДАТИ ЛІД
Мораль: за битого двох небитих дають. Я гадаю, скільки б не надувала щоки пропаганда — і РФ, і Грузія дещо збагнули. Росія побачила, ВІДЧУЛА, що її брутальні жести відторгаються ВСІМА.
Відторгаються перш за все не в байдужому ЄС і ввічливому НАТО. Відторгаються переляканими країнами СНД. А «переляк» у них виявляється у жорсткості відносно Росії. Так, ТАК, як цього року, з Росією раніше не розмовляли — ані Азербайджан, ані Узбекистан, ані Таджикистан, ані Туркменістан, ані Білорусь... Та ніхто. Підтекст цієї жорсткої розмови зрозумілий: ІЗ НАМИ, ЯК ІЗ ГРУЗІЄЮ, не вийде. Не висловивши ніякої підтримки Грузії, країни СНД показали, що готові захищати СВІЙ суверенітет від Росії.
Росія може вважати СНД «зоною своїх інтересів», але залишилося ще спитати країни СНД, чи вважають вони себе «зоною російських інтересів»! І на непоставлене це питання отримано ВКРАЙ ЗРОЗУМІЛУ відповідь.
І Росія НІ ЧОРТА не може зробити з кожним із цих есендешних нахаб — за всієї своєї тисячократної військової та багаторазової економічної переваги. Як НІ ЧОРТА не може зробити США не лише з Росією, але і з Іраном, Венесуелою... Екс-президент США поспішає попіаритися-попринижуватися перед «президентом» КНДР на ЗАХВАТ населення США! І річ не в тім, що особисто усмішливий Клінтон не чоловік, а «облако в штанах», звичайно, не фізіологічно, а політично. Ні, не в Клінтоні річ. Річ у тім, що самі США більше не «товариш Вовк, який усіх їсть» — «товариш Вовк» нині БЛАГАЄ «товариша тхора» відпустити двох мишок-шкряботушок. Такі зараз часи. Ось такий улаштували багатополярний світ. Світ, де США неспроможні — морально — зѓвалтувати КНДР. «Добре» це чи «погано», але це ТАК. «Той правий, у кого більше прав» — у США та КНДР ПРАВ ПОРІВНУ! І в Ізраїлю з Палестиною. А завтра, диви, й у Грузії з Південною Осетією...
І Росія живе в цьому світі — доведеться це УСВІДОМЛЮВАТИ й мучитися за правилами цього світу, а не дипломатією канонерок 100-річної свіжості. Звісно, для Росії це ОСОБЛИВО важко: адже у ВНУТРІШНІЙ політиці «розвинутого феодалізму» ми зберігаємо вірність столітнім традиціям, а у зовнішній політиці щойно зайнялися ВІДКРИТОЮ ДЕМОНСТРАЦІЄЮ своїх імперіалістичних комплексів! Не встигли посмакувати, аж раптом з’ясовується, що у Росії стільки ж прав, скільки у Грузії та... в Абхазії!
Отже, імперський експеримент завершився цілковитою невдачею.
І загальна синусоїда Росії так само безглуздо й безпощадно поповзла донизу, як раніше летіла догори.
І хоча шарлатани від «геополітики» як і раніше плетуть свою нісенітницю, думаю, що ентузіазм начальства СИЛЬНО ЗГАС. Попсувати відносини з усіма — й отримати у вигляді компенсації Південну Осетію... Це сильно.
Тож, маю надію, що Росія отримала (сама собі зробила) танкове щеплення від імперіалістичної політики. «И опыт, сын ошибок трудных...»
Сподіваюся, і Грузія, хлебнувши «фекальних мас», як висловлювався один їхній колишній міністр, замислилася.
І хоча, звісно, вони в усьому винуватять Росію і лише Росію, та, маю надію, що пан Саакашвілі в душі хоч би розуміє, що це він — коваль свого щастя!
І не тільки тому, що недооцінив військові сили Росії та переоцінив свої, але й тому, що взагалі «дипломатія канонерок», у тому числі відносно власних сепаратистів, дуже невчасна.
Ви шукаєте допомоги й захисту від «імперської Росії»? Тоді не орудуйте «Градами». А коли хочете поводитися як «маленька Росія» (тобто як Росія у Чечні, скажімо), то в чому ваша «моральна перевага» перед Росією і чого це ви розраховуєте на захист від Росії?
Сподіваюся, щеплення проти імперіалістичної політики зроблене і Грузії.
І якщо так — то тоді війна не минула дарма...
