Днями в столиці України завершився І Молодіжний київський безпековий форум. Захід, ініціатором якого був Фонд Арсенія Яценюка Open Ukraine, зібрав 40 молодих експертів із понад десяти країн світу на обговорення питання «Чи зробить «людська безпека» світ кращим». З одного боку, перед учасниками виступили досвідчені фахівці з Японії, Німеччини, США, Швейцарії, Нідерландів, а також представники міжнародних організацій в Україні (ООН, НАТО, ЄС тощо). А з другого, молодь мала можливість у форматі «світове кафе» показати, чого саме бояться люди в різних країнах, у форматі рольових ігор, розділившись на групи, — розглядати проблеми, пов’язані із гарантуванням безпеки людини, і насамкінець пропонувати власний план розвитку «людської безпеки» у своїй країні.
На одній із сесій під назвою «Зовнішня політики для людей: соціальне значення «людської безпеки» виступила депутат Бундестагу Барбель КОФЛЕР. В ексклюзивному інтерв’ю «Дню» пані Кофлер розповіла, зокрема, чому вона вирішила взяти участь у цьому молодіжному безпековому форумі, і також пояснила, за яких умов може відбутися зустріч федерального канцлера Ангели Меркель і Президента України Віктора Януковича.
— Насамперед якщо в мене з’являється можливість працювати чи спілкуватися з молоддю, я завжди охоче це роблю. І не лише тому, що можу їм щось сказати, здебільшого я також учуся в них. Тому для мене це важливо. Я теж дізнаюся, що тут обговорює молодь, які їхні наміри і плани на майбутнє. А з другого боку, люблю цю тему, бо гадаю, що питання «людської безпеки» у цій програмі є одним із головних, коли йдеться про вироблення загальних стандартів людської гідності, про те, як люди можуть жити з достоїнством і потім на основі «якщо я не повинен турбуватися про виживання наступного дня» також дістати шанс і дійти до того, «як я можу брати участь у суспільній діяльності і справді постояти за себе чи своє суспільство».
— Що можете сказати про «людську безпеку» в Німеччині? Така проблема є у вас?
— Я вважаю, що ця тема завжди актуальна, бо суспільство постійно розвивається, змінюється, і питання соціальної безпеки, «людської безпеки» для кожного покоління повинно вирішуватися по-новому. Тепер у нас зовсім інші потреби. Якщо ми подивимося також на сьогоднішню європейську кризу, то починаємо дискутувати щодо того, що можемо фінансувати, хто має платити за це, але й запитуємо, хто в сфері соціальної безпеки спроможний підтримати людей. І якщо ми глянемо на Іспанію, то там у деяких регіонах безробіття серед молоді сягає 50 відсотків.
А в Німеччині також є багато питань для обговорення. Одне із них — пенсійна реформа, бо в нас існує великий розрив, пов’язаний із демографічним фактором. А це означає, що молоді мають платити за людей похилого віку, поки через одне чи два покоління якось подолаємо цей розрив. Тому ми обговорюємо, як справедливо розв’язати це питання, хто має платити більше, а хто — менше. Прогрес у медицині також потребує зосередження чималих зусиль щодо гарантування фінансової бази системи соціальної безпеки. Тому знову ж таки фінансова система буде темою, яка стане однією з найпріоритетніших у Німеччини.
— Хотілося б почути вашу думку щодо бюджетного саміту ЄС, який завершився нічим, попри намагання Німеччини запропонувати компромісне рішення щодо скорочення видатків євроспільноти.
— Так, у будь-якому разі нам треба буде знайти рішення, тому переконана: відбудеться черговий саміт, на якому, мабуть, зберуться всі учасники і справді розв’яжуть це питання. Адже нам потрібний новий план, новий фінансовий бюджет ЄС на наступні сім років — із 2014-го по 2020-й. Одним із питань є наполягання Великобританії на скороченнях бюджету.
— Так, позиція британського прем’єра Девіда Кемерона жорстка. А хіба, на вашу думку, Кемерон не має рації в тому, що не можна збільшувати бюджет ЄС, тоді як більшості країн євроспільноти, тій же Великобританії, доводиться провадити жорсткі заходи економії для виходу із кризи?
— Це справді хороше питання. Не думаю, що ми в Німеччині вдаємося до таких заходів економії, які наш канцлер пропагує за кордоном. Я особисто не в захваті від таких заходів, тому що під час кризи, якщо говорити економічними термінами, у країні не можна вживати заходів економії, бо треба стимулювати економіку.
Я соціал-демократ, можливо, тому думаю по-іншому. І не розділяю позиції уряду щодо цього питання. Разом із тим не виступаю за те, щоб розкидатися грошима, і вважаю, що важливо слідкувати, куди йдуть гроші. Але в часи кризи, як ви бачите, якщо подивитися на Грецію та інші країни, їхні борги стрімко зросли через те, що їхня економіка повністю обвалилася, і, як на мене, заходи економії не є способом виходу з боргової кризи.
У нас багато програм, які стимулюють нашу національну промисловість та економіку, зокрема вугільну галузь, а також інші важливі сфери, енергетичний і будівельний сектори. На мою думку, те, що ми робили, було правильним, і ми не повинні говорити іншим робити щось інакше.
— Днями Європейський парламент підтримав подальше розширення ЄС. Чи може це рішення вплинути на німецький парламент та уряд із погляду надання Україні перспективи членства?
— Нині в ЄС ми переживаємо досить критичний момент і повинні подолати фінансову кризу, бо інакше буде важко переконати наші народи в перевагах нового розширення. Я знаю, що наразі це справді дуже важливо. Триває обговорення щодо вступу нових країн, зокрема наступного року до ЄС приєднається Хорватія. На мою думку, це посилить європейські позиції і Європейський Союз. Що ж до України, то це не відбудеться так швидко, як із Хорватією. У нас є Угода про асоціацію, парафована, але ще не підписана. І щоб цей документ міг пройти національні парламенти євроспільноти та Європейський парламент, Україні необхідно здійснити низку важливих реформ. Насамперед мова йде про відокремлення політичної та юридичної систем, кримінальний і процесуальний кодекс повинен відповідати демократичним принципам, і про все це ми говоримо українським політикам.
— Відомо, що ЄС, США та Україна зайшли в глухий кут через справу Тимошенко. І один з українських високопоставлених чиновників, який ще до виборів побував у Брюсселі, на зустрічі з експертами в форматі «без запису» розповідав, що Європа просить Україну допомогти в цій ситуації. Яким ви бачите вихід із глухого кута?
— Я вважаю, є деякі ознаки того, що Україна хоче провадити реформи. Адже цілком очевидно: Європейський Союз опікується не лише економікою чи фінансово-монетарними питанням, а, як це сформульовано в нашому головному комюніке, ми займаємо певну позицію в питаннях незалежності судів, свободи преси, демократичних прав, забезпечення прав обох сторін у судах. Ми знаємо, що не все можна зробити за день, але, гадаю, мають бути здійснені кроки в цьому напрямку, які допоможуть ЄС, можливо, глянути по-новому на питання України.
— А коли, на вашу думку, канцлер Меркель може зустрітися із Президентом Януковичем і чи залежить це від звільнення Тимошенко?
— Мені здається, наразі цю справу так широко висвітлюють у пресі, що має бути якесь рішення щодо цього питання. Але йдеться не лише про справу Тимошенко, а загалом про стан демократії в країні та принципи демократичного будівництва суспільства. Це значно важливіше, ніж (зрозумійте мене правильно) справа Юлії Тимошенко, яка є демонстрацією того, що в Україні щось відбувається ненормально, і ця справа — не єдина проблема.
