Якщо хтось скаже, що в британськ ому посольстві в Москві не працюють співробітники розвідки Її Величності, хай першим кине камінь у РТР, що показав 22 січня гостросюжетний фільм «Шпигуни».
Головним достоїнством цього художнього (явно не документального) твору стало його резонансне обговорення, в ході якого було рішуче встановлено, що робота з російськими правозахисниками є мало не основним завданням іноземних розвідників.
Один із найбільш несамовитих політологів, наближених до влади, навіть заявив, що, мовляв, Валентина Мельникова не має права очолювати Союз комітетів солдатських матерів, бо... її діти не служать в армії. Тоді хто, на його думку, повинен очолювати комітет захисту тварин? Чи не голубий ведмідь?
У ході цього трохи театрального обговорення шпигунських пристрастей усім росіянам ненав'язливо сформулювали дві аксіоми. Перша — тепер ніхто не зможе сказати, що гроші не пахнуть. Друга — тепер усім зрозуміло, чому в Росії ухвалений закон, що регламентує діяльність неурядових організацій. Британський кам'яний гість популярно пояснив усім, хто вагався, навіщо потрібен такий закон, коли в країні діє Кримінальний кодекс.
Крім делікатних подробиць обговорення фільму, мені вельми цікавим здався і час виходу «Шпигунів» в ефір. Фільм з'явився абсолютно несподівано, в обстановці, близькій до таємничості. Як відзначили телевізійні професіонали, які помітили грубі шви на плівці, монтували «британський камінь» явно поспішно, мов поспішали до якоїсь події. Фільм вийшов якраз до ювілею Бориса Абрамовича Березовського, якому 23 січня виповнилося 60 років. Нічого не скажеш, хороший подарунок ювіляру — ударити по спецслужбах Британії, що надала політичний притулок найзлішому ворогу Кремля. Адже дата була відома заздалегідь, і до неї можна було підготуватися. Крім того, не зовсім логічно використовувати для цього загальнонаціональний канал. Досить просто затримати виліт літака з VIP-персонами, які поспішають на ювілей.
Зовсім інша річ — вибухи на Кавказі, в результаті яких були пошкоджені основна та запасна гілки газопроводу й лінія електропередач. І це в рекордно люту зиму, що практично «заморожує» будь-яку думку про випадковість катастрофи. І це в той самий час, коли Європа обвинувачує Росію у використанні газопроводів як інструменту політичного впливу. Тому в мене абсолютно природно й виникла думка, — а чи не як операція прикриття була використана «кам'яна» заготівка РТР? У такому випадку, вона явно знадобилася. У ході скандалу з правозахисниками та їхніми союзниками з британської секретної служби майже ніхто не говорив про політичну підоснову цих вибухів, про економічні й іміджеві наслідки втрати контролю Кремля над горами Північного Кавказу. (Не до цих дрібниць, час не за газопроводами стежити, а камені збирати в московських сквериках.)
Можна, звісно, у вибухах газопроводів і ліній електропередач обвинуватити якісь зарубіжні спецслужби, але не визнати, що вони завдали набагато більшої шкоди репутації Росії. Тому, хто це здійснив, ніколи не спаде на думку розкидати під самим носом у Луб'янки напхані електронікою камені, або абсолютно відверто видавати гранти правозахисним організаціям за підписом кадрового розвідника. Не випадково президент Путін не відчуває гострого бажання вислати з країни британських шпигунів.
— Ну, вишлемо ми цих розвідників — інші приїдуть, — пояснив він. — Можливо, розумних пришлють. Змучимося тоді їх шукати.
Нам простіше ловити дурних шпигунів. А нащо мучитися?
