Тривалий відрізок історії існування Радянського Союзу навіки поєднав долі мільйонів людей різних національностей, мов та культур. Ще й сьогодні діти, здавалося б, уже нового покоління, народжені у період становлення незалежності колишніх республік, зустрічаючись у лекційних аудиторіях лондонських чи то берлінських університетів, товаришують і підтримують одне одного, мов земляки.
Ще трохи менш ніж два десятки років тому українці та казахи були однією великою радянською родиною. А сьогодні зустрічаються як громадяни незалежних демократичних держав, кожна з яких обрала свій шлях побудови громадянського суспільства та гідної державності. І нехай шлях до «світлого майбутнього» у кожної рясніє не лише успіхами, а й промахами, та все ж і казахам, і українцям є чого повчитися одне в одного.
ДВА СВІТИ
Казахстан — держава, в історію якої вплетено долі багатьох цивілізацій. Країна, що розташована в серці сплетіння транспортних артерій та культурних зв’язків Сходу та Заходу, Півдня і Півночі, Європи та Азії, сьогодні тримає курс на становлення громадянського суспільства, зберігаючи свою автентичність.
Симбіоз двох культур — східної інтровертної та західної екстравертної цивілізацій не дозволяє однозначно дати відповідь на запитання: «Казахстан — це Європа чи Азія?». Європейці сприймають казахів як народність східної цивілізації. В Азії ж Казахстан — це частина європейської культури.
«12% території Республіки Казахстан географічно належить до Європейського континенту, бо лежать за Уралом. А це приблизно дорівнює розмірам Люксембургу, — розповідає голова комітету міжнародної інформації Міністерства закордонних справ Республіки Казахстан Роман Василенко. Інші землі — це географічно азійська частина. Та насправді РК — це симбіоз східної культури, з її традиціями сімейності та духовності, та притаманних європейській культурі динамічності та відкритості до новацій».
ПРИНЦИПИ ГРОМАДЯНСТВА
Початковий курс «оказачення» всіх етнічних груп, що проживали на території Казахстану після розпаду СРСР, сьогодні був переглянутий і замінений. Тепер девізом та своєрідним брендовим гаслом цієї держави є слова «Разом ми єдині». «Казахстану як полінаціональній державі вдалося побудувати ринкову економіку, зберігши стабільність у суспільстві», — розповів посол Республіки Казахстан в Україні Амангельди Жумабайович Жумабаєв.
«У доктрині національної єдності зазначено, що вона будується на принципі громадянства, а не за національністю», — наголосив також і Василенко.
Та, попри толерантність держави до представників усіх 130 етносів, що проживають на території РК, проблеми полінаціональності все ж є, і досить вагомі.
Та ж проблема мови дісталась у спадок Казахстану від СРСР, як і Україні. Навіть можна сказати — у трохи більшому вияві. Так само, як і в Україні, в конституції РК державною мовою затверджено казахську. Однак знає її дуже невеликий відсоток населення, переважно сільської місцевості. Російській же мові відведено особливе становище. Їй надано офіційний статус, за що проголосували жителі Казахстану на референдумі чотирнадцять років тому. Тож, згідно статистичних даних, сьогодні в РК 42% шкіл навчають російською мовою, близько 80% засобів масової інформації транслюються та пишуть російською. Отже, коли ви, купуючи якийсь сувенір у крамниці, наприклад, в Астані, запитаєте, як він називатиметься казахською мовою, не дивуйтеся, якщо продавець вам не зможе відповісти: значить він навчався в російській школі та у його сім’ї не розмовляють казахською. Для 130-ти етносів, які проживають на території РК, те, що російська мова визнана мовою міжнаціонального спілкування, є зручно. Оскільки казахська мова досить складна і належить до іншої мовної сім’ї.
Крім того, попри те, що основна релігія в Казахстані — це іслам, там поширений сунізм ханафітського мазхабу — течія яка характеризується терпимістю і толерантністю до інакомислячих. А релігія — це важливий фактор збереження стабільності та міжетнічної єдності.
Тому сьогодні в рамках головування Казахстану в ОБСЄ він може запропонувати світовій спільноті дієву модель міжетнічних і міжконфесійних відносин. А представники авторитетних у всьому світі міжнародних організацій, вивчаючи досвід Казахстану, зазначають, що він достойний уваги та вивчення.
ГОЛОВУВАННЯ В ОБСЄ
Для Казахстану ж головування в ОБСЄ — це визнання світовою спільнотою становлення держави як демократичної стабільної розвиненої республіки. І цей статус РК за час свого головування планує укріпити. Так, уже 2010 року заплановано проведення самміту країн ОБСЄ, який не проводився багато років. Сьогодні РК активно підтримує та допомагає В’єтнаму. В Казахстані навчатиметься 2 тис. в’єтнамських студентів за державні кошти РК.
«Обрання Казахстану на пост голови ОБСЄ 2010 року стало об’єктивним визнанням, високою та справедливою оцінкою досягнень у соціально-економічному та соціально-політичному розвитку нашої держави під видатним лідерством президента Нурсултана Назарбаєва, вагомого вкладу РК у підтримання безпеки не лише в регіоні, але й у світі», — заявив державний секретар міністра закордонних справ РК Канат Саудобаєв.
Він також відзначив, що головування в ОБСЄ є унікальним шансом для держави продемонструвати свою самостійність в якості відповідального, поважного, дієвого та ефективного члена міжнародної спільноти.
На початок головування Казахстану в ОБСЄ припадає період президентських виборів в Україні. Тож початок, як зазначають експерти, обіцяє стати нелегким. Проте, судячи з історії розвитку українсько-казахських відносин, РК підтримувала і підтримуватиме Україну на міжнародній арені.
СЕРЦЕ КАЗАХСТАНУ — АСТАНА
До 1995 року столицею Казахстану була Алмати, але за наказом президента 14 років тому її дещо змістили в північно-західному напрямку. Отже тепер політичним, культурним та організаційним центром РК є Астана.
Темпи розвитку нового серця Казахстану вражають. «Два роки тому ми називали цей район «Нова Астана», тепер же це все старі будівлі», — розповідає аташе комітету міжнародної інформації Міністерства закордонних справ Республіки Казахстан Алія Рахімжанова.
Але найбільше вражає генеральний план будівництва столиці, складений до 2030 року. Відповідно до нього, до кінця планового періоду населення Астани має збільшитися вдвічі та скласти близько півтора мільйона мешканців. Саме на таку кількість жителів розрахований будівельний і розважальний комплекс нової столиці.
Сміливим можна назвати рішення будівництва проекту так званого міста в місті, де під скляним дахом житимуть 250 тисяч людей. Аби вони не відчували жодного дискомфорту чи незручностей, архітектори продумали всю необхідну інфраструктуру, починаючи від закладів харчування різного типу і кухонь різноманітних народів світу, закінчуючи торгівельними центрами і розважальними парками-атракціонами.
Останніх, до речі, вже й сьогодні вдосталь. Природа Астани не щедра на затишок, швидше навпаки, суворий степовий клімат і вічні вітри заважають озелененню міста. Однак те, чого не подарувала природа, завдяки науково-технічному прогресу може збудувати людина. Тож в Астані вже є найбільший у світі океанарій, який розташовано на найдовшій від океану відстані. А нещодавно в одному з торговельних центрів відкрився розважальний атракціон «Джунглі», де у супроводі гіда-скаута ви можете побродити спекотним тропічним літом і зустрітися з різноманітними істотами на зразок динозаврів, велетенських павуків та алігаторів, побачити загублену експедиційну групу археологів і послухати казку про Мауглі.
І поки кінотеатри Києва модернізують, обшиваючи сидіння новою шкіряною оббивкою та називаючи 4D-технологіями легку вібрацію від тупоту кінських копит під час перегляду вестерну, в Астані ви можете переглянути фільм у форматі 5D. Окрім того, що у вас буде об’ємна картинка та інтерактивне крісло, ви ще зможете відчути пориви вітру і «запах» фільму.
Та все ж, більш стрімкими темпами, ніж розважальна інфраструктура, в Астані будується житловий комплекс. Попри кризу, майже всі об’єкти будівництва здаються в експлуатацію вчасно, згідно плану. Оскільки розвиток житлово-комунального сектору здійснюється за рахунок державних коштів, то і контроль відповідний. Тому поки що словосполучення «квартирне шахрайство» — поняття, невідоме для казахів.
У чому ж секрет успіху Казахстану? Вихідна позиція одна, стратегічна ціль — побудова громадянського демократичного суспільства — спільна для України і Казахстану. Проте в столиці останньої насаджують дерева, будують нове житло і розвантажують дороги розвідними мостами, а в Києві рубають парки, будують торговий центр поблизу історичної пам’ятки і «оббирають» довірливих інвесторів до липки, беручи гроші під стартові проекти будівництва житла, якому так ніколи й не судилося стати домом...
Можна почути критику, що в Казахстані нібито замаскований тоталітаризм. Мовляв, стратегія розвитку держави тримається на авторитеті президента і його сталевій руці. Така чітка плановість та її втілення — це добре чи погано? Виконання показників та відсутність шахрайства може бути обумовлено двома факторами: з одного боку, високим рівнем довіри та чесності, з іншого боку — страхом перед державою. Тоді що це — тоталітаризм чи порядок, якого так не вистачає Україні?
